Від Луки 14
1 І сталось, що Він у суботу ввійшов був до дому одно́го з фарисейських старши́н, щоб хліба спожити, а вони назира́ли за Ним.
And it came to pass, as he went into the house of one of the rulers, [who was] of the Pharisees, to eat bread on [the] sabbath, that they were watching him.
2 І ото перед Ним був один чоловік, слабий на водя́нку.
And behold, there was a certain dropsical [man] before him.
3 Ісус же озвався й сказав до зако́нників та фарисеїв: „Чи вздоровляти в суботу годи́ться чи ні?“
And Jesus answering spoke unto the doctors of the law and Pharisees, saying, Is it lawful to heal on the sabbath?
4 Вони ж мовчали. А Він, доторкну́вшись, уздоровив його та відпустив.
But they were silent. And taking him he healed him and let him go.
5 І сказав Він до них: „Коли осел або віл котро́гось із вас упаде́ до крини́ці, то хіба він не витягне зараз його дня суботнього?“
And answering he said to them, Of which of you shall an ass or ox fall into a well, that he does not straightway pull him up on the sabbath day?
6 І вони не могли відповісти на це.
And they were not able to answer him to these things.
7 А як Він спостері́г, як вони собі перші місця вибирали, то сказав до запро́шених притчу:
And he spoke a parable to those that were invited, remarking how they chose out the first places, saying to them,
8 „Коли́ хто покличе тебе на весі́лля, не сідай на першому місці, щоб не трапився хто поважні́ший за тебе з покли́каних,
When thou art invited by any one to a wedding, do not lay thyself down in the first place at table, lest perhaps a more honourable than thou be invited by him,
9 і щоб той, хто покликав тебе та його, не прийшов і тобі не сказав: „Поступи́ся цьому місцем!“І тоді ти із соромом станеш займати місце останнє.
and he who invited thee and him come and say to thee, Give place to this [man], and then thou begin with shame to take the last place.
10 Але як ти будеш запро́шений, то приходь, і сідай на останньому місці, щоб той, хто покликав тебе, підійшов і сказав тобі: „При́ятелю, — сідай вище!“Тоді буде честь тобі перед покли́каними з тобою.
But when thou hast been invited, go and put thyself down in the last place, that when he who has invited thee comes, he may say to thee, Friend, go up higher: then shalt thou have honour before all that are lying at table with thee;
11 Хто́ бо підно́ситься — буде впоко́рений, а хто впокоря́ється — той піднесе́ться“.
for every one that exalts himself shall be abased, and he that abases himself shall be exalted.
12 А тому́, хто Його був покликав, сказав Він: „Коли ти справляєш обід чи вече́рю, не клич дру́зів своїх, ні братів своїх, ані своїх ро́дичів, ні сусідів багатих, щоб так само й вони коли не запросили тебе, — і буде взає́мна ві́дплата тобі.
And he said also to him that had invited him, When thou makest a dinner or a supper, call not thy friends, nor thy brethren, nor thy kinsfolk, nor rich neighbours, lest it may be they also should invite thee in return, and a recompense be made thee.
13 Але, як справляєш гости́ну, клич убогих, калік, кривих та сліпих,
But when thou makest a feast, call poor, crippled, lame, blind:
14 і бу́деш блаженний, бо не мають вони чим віддати тобі, — віддасться ж тобі за воскресі́ння праведних!“
and thou shalt be blessed; for they have not [the means] to recompense thee; for it shall be recompensed thee in the resurrection of the just.
15 Як почув це один із отих, що сиділи з Ним при столі, то до Нього сказав: „Блаженний, хто хліб споживатиме в Божому Царстві!“
And one of those that were lying at table with [them], hearing these things, said to him, Blessed [is] he who shall eat bread in the kingdom of God.
16 Він же промовив до нього: „Один чоловік споряди́в був велику вече́рю, і запросив багатьох.
And he said to him, A certain man made a great supper and invited many.
17 І послав він свого раба ча́су вече́рі сказати запро́шеним: „Ідіть, бо вже все нагото́вано“.
And he sent his bondman at the hour of supper to say to those who were invited, Come, for already all things are ready.
18 І зараз усі почали́ відмовлятися. Перший сказав йому: „Поле купив я, і маю потребу піти та оглянути його. Прошу́ тебе, — вибач мені!“
And all began, without exception, to excuse themselves. The first said to him, I have bought land, and I must go out and see it; I pray thee hold me for excused.
19 А другий сказав: „Я купив собі п'ять пар волів, — і йду спро́бувати їх. Прошу́ тебе, — вибач мені!“
And another said, I have bought five yoke of oxen, and I go to prove them; I pray thee hold me for excused.
20 І знов інший сказав: „Одружився ось я, і через те я не мо́жу прибути“.
And another said, I have married a wife, and on this account I cannot come.
21 І вернувся той раб і па́нові своєму про все розпо́вів. Розгнівавсь госпо́дар тоді, та й сказав до свого раба: „Піди швидко на вулиці та на завулки міські́, і приведи́ сюди вбогих, і калік, і сліпих, і кривих“.
And the bondman came up and brought back word of these things to his lord. Then the master of the house, in anger, said to his bondman, Go out quickly into the streets and lanes of the city, and bring here the poor and crippled and lame and blind.
22 І згодом раб повідо́мив: „Пане, сталося так, як звелів ти, та мі́сця є ще“.
And the bondman said, Sir, it is done as thou hast commanded, and there is still room.
23 І сказав пан рабові: „Піди на дороги й на за́городи, та й си́луй прийти, щоб напо́внився дім мій.
And the lord said to the bondman, Go out into the ways and fences and compel to come in, that my house may be filled;
24 Кажу́ бо я вам, що жоден із запрошених му́жів тих не покушту́є моєї вечері. Бо багато покли́каних, та ви́браних мало!“
for I say to you, that not one of those men who were invited shall taste of my supper.
25 Ішло ж з Ним багато людей. І, звернувшись, сказав Він до них:
And great crowds went with him; and, turning round, he said to them,
26 „Коли хто прихо́дить до Мене, і не знена́видить свого батька та матері, і дружи́ни й дітей, і братів і сесте́р, а до того й своє́ї душі́, — той не може буть учнем Моїм!
If any man come to me, and shall not hate his own father and mother, and wife, and children, and brothers, and sisters, yea, and his own life too, he cannot be my disciple;
27 І хто свого хреста не несе, і не йде вслід за Мною, — той не може бути учнем Моїм!
and whoever does not carry his cross and come after me cannot be my disciple.
28 Хто бо з вас, коли башту поставити хоче, перше не сяде й вида́тків не ви́рахує, — чи має потрібне на ви́конання,
For which of you, desirous of building a tower, does not first sit down and count the cost, if he have what [is needed] to complete it;
29 щоб, коли покладе він основу, але докінчи́ти не зможе, усі, хто побачить, не стали б сміятися з нього,
in order that, having laid the foundation of it, and not being able to finish it, all who see it do not begin to mock at him,
30 говорячи: „Чоловік цей почав будувати, але докінчи́ти не міг“.
saying, This man began to build and was not able to finish?
31 Або який цар, ідучи́ на війну супроти царя іншого, перше не сяде порадитися, чи спромо́жен він із десятьма́ тисячами стріти того, хто йде з двадцятьма́ тисячами проти нього?
Or what king, going on his way to engage in war with another king, does not, sitting down first, take counsel whether he is able with ten thousand to meet him coming against him with twenty thousand?
32 Коли ж ні, то, як той ще дале́ко, шле посольство до нього та й просить про мир.
and if not, while he is yet far off, having sent an embassy, he asks for terms of peace.
33 Так ото й кожен із вас, який не зречеться усьо́го, що має, не може бути учнем Моїм.
Thus then every one of you who forsakes not all that is his own cannot be my disciple.
34 Сіль — добра річ. Коли ж сіль несолоною стане, чим приправити її?
Salt [then] [is] good, but if the salt also has become savourless, wherewith shall it be seasoned?
35 Ні на землю, ні на гній не потрібна вона, — її геть викидають. Хто має ву́ха, щоб слухати, — нехай слу́хає!“
It is proper neither for land nor for dung; it is cast out. He that hath ears to hear, let him hear.
