Від Луки 14
1 І сталось, що Він у суботу ввійшов був до дому одно́го з фарисейських старши́н, щоб хліба спожити, а вони назира́ли за Ним.
And it came to pass, when he went into the house of a certain man of the chiefs of the Pharisees on a sabbath to eat bread, that they were watching him.
2 І ото перед Ним був один чоловік, слабий на водя́нку.
And behold, there was a certain man in front of him afflicted with edema.
3 Ісус же озвався й сказав до зако́нників та фарисеїв: „Чи вздоровляти в суботу годи́ться чи ні?“
And having responded, Jesus spoke to the lawyers and Pharisees, saying, Is it permitted to heal on the sabbath?
4 Вони ж мовчали. А Він, доторкну́вшись, уздоровив його та відпустив.
But they were silent. And having taken him, he healed him and released him.
5 І сказав Він до них: „Коли осел або віл котро́гось із вас упаде́ до крини́ці, то хіба він не витягне зараз його дня суботнього?“
And having responded, he said to them, Of which of you will a son or an ox fall into a pit, and he will not straightaway lift him out on the day of the sabbath?
6 І вони не могли відповісти на це.
And they could not answer him back to these things.
7 А як Він спостері́г, як вони собі перші місця вибирали, то сказав до запро́шених притчу:
And he spoke a parable to those who were invited when he noticed how they chose out the chief places, saying to them,
8 „Коли́ хто покличе тебе на весі́лля, не сідай на першому місці, щоб не трапився хто поважні́ший за тебе з покли́каних,
When thou are invited by any man to wedding festivities, do not sit down in the chief place, lest there may be a more honorable man than thou who was invited by him.
9 і щоб той, хто покликав тебе та його, не прийшов і тобі не сказав: „Поступи́ся цьому місцем!“І тоді ти із соромом станеш займати місце останнє.
And he who invited thee and him, having come, will say to thee, Give place to this man, and then thou will begin with embarrassment to take the last place.
10 Але як ти будеш запро́шений, то приходь, і сідай на останньому місці, щоб той, хто покликав тебе, підійшов і сказав тобі: „При́ятелю, — сідай вище!“Тоді буде честь тобі перед покли́каними з тобою.
But when thou are invited, having gone, sit down in the last place, so that when he who has invited thee comes, he will say to thee, Friend, go up higher, then it will be esteem to thee in the presence of those dining with thee.
11 Хто́ бо підно́ситься — буде впоко́рений, а хто впокоря́ється — той піднесе́ться“.
Because every man who lifts himself up will be made lower, and he who makes himself lower will be lifted up.
12 А тому́, хто Його був покликав, сказав Він: „Коли ти справляєш обід чи вече́рю, не клич дру́зів своїх, ні братів своїх, ані своїх ро́дичів, ні сусідів багатих, щоб так само й вони коли не запросили тебе, — і буде взає́мна ві́дплата тобі.
And he also said to the man who invited him, When thou make a dinner or a supper, do not call thy friends, nor thy brothers, nor thy kinsmen, nor prosperous neighbors, lest they also invite thee in return, and a recompense be made to thee.
13 Але, як справляєш гости́ну, клич убогих, калік, кривих та сліпих,
But when thou make a feast, call the poor, the maimed, the lame, the blind,
14 і бу́деш блаженний, бо не мають вони чим віддати тобі, — віддасться ж тобі за воскресі́ння праведних!“
and thou will be blessed, because they do not have to recompense thee, for it will be recompensed to thee at the resurrection of the righteous.
15 Як почув це один із отих, що сиділи з Ним при столі, то до Нього сказав: „Блаженний, хто хліб споживатиме в Божому Царстві!“
And a certain man of those dining together having heard these things, he said to him, Blessed is he who will eat dinner in the kingdom of God.
16 Він же промовив до нього: „Один чоловік споряди́в був велику вече́рю, і запросив багатьох.
And he said to him, A certain man made a great supper, and he invited many.
17 І послав він свого раба ча́су вече́рі сказати запро́шеним: „Ідіть, бо вже все нагото́вано“.
And he sent forth his bondman at the hour of the meal to say to those who were invited, Come, because all things are now ready.
18 І зараз усі почали́ відмовлятися. Перший сказав йому: „Поле купив я, і маю потребу піти та оглянути його. Прошу́ тебе, — вибач мені!“
And they all from one began to make excuse. The first said to him, I have bought a field, and I have need to go out and see it. I ask thee have me excused.
19 А другий сказав: „Я купив собі п'ять пар волів, — і йду спро́бувати їх. Прошу́ тебе, — вибач мені!“
And another said, I bought five yoke of oxen, and I go to test them. I ask thee have me excused.
20 І знов інший сказав: „Одружився ось я, і через те я не мо́жу прибути“.
And another said, I married a wife, and because of this I cannot come.
21 І вернувся той раб і па́нові своєму про все розпо́вів. Розгнівавсь госпо́дар тоді, та й сказав до свого раба: „Піди швидко на вулиці та на завулки міські́, і приведи́ сюди вбогих, і калік, і сліпих, і кривих“.
And that bondman, having come, he informed his lord these things. Then the house-ruler having become angry, he said to his bondman, Go out quickly into the thoroughfares and lanes of the city, and bring here the poor and maimed and crippled and blind.
22 І згодом раб повідо́мив: „Пане, сталося так, як звелів ти, та мі́сця є ще“.
And the bondman said, Lord, as thou commanded it has happened, and yet there is room.
23 І сказав пан рабові: „Піди на дороги й на за́городи, та й си́луй прийти, щоб напо́внився дім мій.
And the lord said to the bondman, Go out into the roads and hedges, and compel them to come in, that my house may be filled.
24 Кажу́ бо я вам, що жоден із запрошених му́жів тих не покушту́є моєї вечері. Бо багато покли́каних, та ви́браних мало!“
For I say to you, that none of those men who were invited will taste of my supper. For many are called, but few chosen.
25 Ішло ж з Ним багато людей. І, звернувшись, сказав Він до них:
Now many multitudes went with him, and having turned, he said to them,
26 „Коли хто прихо́дить до Мене, і не знена́видить свого батька та матері, і дружи́ни й дітей, і братів і сесте́р, а до того й своє́ї душі́, — той не може буть учнем Моїм!
If any man comes to me, and does not regard as inferior his father, and mother, and wife, and children, and brothers, and sisters, and besides his own life also, he cannot be my disciple.
27 І хто свого хреста не несе, і не йде вслід за Мною, — той не може бути учнем Моїм!
And whoever does not bear his cross, and come behind me, cannot be my disciple.
28 Хто бо з вас, коли башту поставити хоче, перше не сяде й вида́тків не ви́рахує, — чи має потрібне на ви́конання,
For which of you wanting to build a tower, does not, having first sat down, count the cost whether he has the things for completion?
29 щоб, коли покладе він основу, але докінчи́ти не зможе, усі, хто побачить, не стали б сміятися з нього,
So that perhaps, having laid its foundation, and not being able to finish, all those who see begin to ridicule him,
30 говорячи: „Чоловік цей почав будувати, але докінчи́ти не міг“.
saying, This man began to build, and was not able to finish.
31 Або який цар, ідучи́ на війну супроти царя іншого, перше не сяде порадитися, чи спромо́жен він із десятьма́ тисячами стріти того, хто йде з двадцятьма́ тисячами проти нього?
Or what king going to encounter another king in war, will not, having first sat down, consult whether he is able with ten thousand to meet him who comes against him with twenty thousand?
32 Коли ж ні, то, як той ще дале́ко, шле посольство до нього та й просить про мир.
And if not, while he is still far off, having sent a delegation, he asks the things about peace.
33 Так ото й кожен із вас, який не зречеться усьо́го, що має, не може бути учнем Моїм.
So therefore every man of you who does not renounce all things being possessed by him, cannot be my disciple.
34 Сіль — добра річ. Коли ж сіль несолоною стане, чим приправити її?
The salt material is good, but if the salt material becomes tasteless, by what will it be seasoned?
35 Ні на землю, ні на гній не потрібна вона, — її геть викидають. Хто має ву́ха, щоб слухати, — нехай слу́хає!“
It is fit neither for the land nor for manure; they cast it out. He who has ears to hear, let him hear.
