Від Луки 1
1 Через те, що багато-хто брались складати опо́вість про спра́ви, які стались між нами,
Пативало Феофило, бут мануша линэ тэ стидэн и тэ запистросарэн роспхэнимос пала кода, со сас. Када роспхэндэ амэнди мануша, савэ майанглал дикхэнас вся пэстирэ якхэнца тай ашыле бутярнэ Лавэстирэ. Важ кода мэ тховдэм андо води мишто вся тэ ужанав, со сас майанглал, и екх пала авэр тэ запистросарав тути.
2 як нам ті розповіли, хто споча́тку були самови́дцями й слу́гами Сло́ва,
3 тому й я, все від першої хвилі докладно розвідавши, забажав описати за порядком для тебе, високодосто́йний Тео́філе,
4 щоб пізнав ти істо́ту науки, якої навчився.
Тунчи ту полэса: кода, со ту ашундян, исин чячимос.
5 За днів царя юдейського Ірода був один священик, на ім'я́ Заха́рій, з денної черги́ Аві́я, та дружина його із дочо́к Ааро́нових, а ім'я́ їй Єлисавета.
Андэ деса, кала андэ Иудея сас тхагараса Иродо, сас мануш, савэс акхарэнас Захария, андай рашая Авиястирэ стидимастар, и лэстэ сас ромни андав родо Аароноско, акхарэнас ла Елизавета.
6 І обо́є вони були праведні перед Богом, бездоганно сповня́ючи заповіді й постанови Господні.
Онэ лэдуй сас жужэ англав Дэл, жувэнас пав всаворо запхэнимос Раеско бидошако.
7 А дитини не мали вони, бо Єлисавета неплідна була, — та й віку старого обо́є були́.
Лэндэ на сас бэяцэн, колэстар со Елизавета сас бибэяцэндири, и онэ лэдуй сас андэ бэрша пхурэ.
8 І ось раз, як у порядку своєї черги́ він служив перед Богом,
Екхвар авиля вряма рашаенди лэстирэ стидимастар тэ терэл бути англав Дэл.
9 за звича́єм свяще́нства, жеребко́м йому випало до Господнього храму ввійти й покади́ти.
Сар сас прилито машкар рашая, онэ шутэ жребиё, и прижыляпэ Захариясти тэ зажал андо храмо лэ Раеско тэ пхабарэл ладано.
10 Під час же каді́ння вся бе́зліч народу молилась знадво́ру.
Андэ кодья ж вряма, кала вов пхабарэлас ладано, всаворэ мануша мангэнаспэ Дэвлэс аври.
11 І з'явивсь йому ангол Господній, ставши право́руч кадильного же́ртівника.
Тунчи вов удикхля ангелос Раестирэс, саво тэрдёлас пай право риг лэ жэртвеникоско, кай пхаболас о ладано.
12 І стриво́живсь Захарій, побачивши, і о́страх на нього напав.
Захария сар удикхля лэс, бари дар авиля пэр лэстэ, и вов на жангля, со тэ терэл.
13 А ангол до нього промовив: „Не бійся, Захаріє, бо почута молитва твоя, і дружи́на твоя Єлисавета сина породить тобі, ти ж даси йому йме́ння Іван.
Ангело пхэндя лэсти: — На дара, Захария! Ашундя о Дэл мангимос тиро. И ромни тири, Елизавета, бэянэла тути шаворэс, и акхарэса лэс Иоано.
14 І він буде на радість та втіху тобі, і з його наро́дження багато-хто втішаться.
Авэла тути баро радомос, и бут мануша авэна тэ радонпэ, кай вов бэяндиля.
15 Бо він бу́де великий у Господа, „ні вина, ні п'янко́го напо́ю не питиме“, і напо́вниться Духом Святим ще з утро́би своєї матері.
Вов авэла баро англав Рай, на авэла тэ пэл ни мол, ни матимаско пимо и пхэрдёла Свэнто Духоса майанглал, сар вов бэяндёла.
16 І багато синів із Ізраїля він наве́рне до їхнього Господа Бога.
Бутэн Израилёстирэ шавэн вов рисарэла палпалэ кав лэнго Рай о Дэл
17 І він сам перед Ним буде йти в духу й силі Іллі, „щоб серця́ батьків приверну́ти до дітей“, і неслухняних — до мудрости праведних, щоб готових людей споряди́ти для Господа“.
и авэла тэ жал англав Лэстэ андо духо и зор Илиястири, кай тэ рисарэл и водя лэ дадэндирэ кай лэнди бэяцэ, и найкандунэн кав гындо чячимастирэн манушэн, кай тэ гытосарэ манушэн, кала авэла о Рай Дэл.
18 І промовив Захарій до Ангола: „Із чо́го пізнаю я це? Я ж старий, та й дружина моя вже похи́лого віку“.
Захария пхэндя ангелости: — Сар мэ ужанава када? Мэ пхуро, тай ромни мэрни найтэрни.
19 А ангол прорік йому в відповідь: „Я Гавриїл, що стою перед Богом; мене по́слано, щоб говорити з тобою, і звістити тобі про цю Добру Нови́ну.
Ангело пхэндя лэсти: — Мэ Гавриило, саво тэрдював англав Дэл, бишалдо тэ дав дума туса и тэ пхэнав тути кадва радосаво лав.
20 І замовкнеш ось ти, і говорити не зможеш аж до дня, коли станеться це, за те, що ти віри не йняв був словам моїм, які збудуться ча́су свого́!“
Акэ, ту авэса муто и на дэса дума кай кодва дес, кала када вся авэла, важ кода со ту на патяйлян мэрнэ лавэнди, савэ терэнапэ андэ пэсти вряма.
21 А люди чекали Захарія, та й дивувались, чого́ забаривсь він у храмі.
Андэ кадья вряма мануша ажутярэнас Захарияс и дивонаспэ, состар вов бут вряма на выжалас андав храмо.
22 Коли ж вийшов, не міг говорити до них, і вони зрозуміли, що видіння він бачив у храмі. А він тільки знаки́ їм давав, — і залиши́вся німий.
Кала Захария выжыля котар, вов на дэлас дума, и мануша полинэ, со вов андо храмо варисо дикхля. Вов сикавэлас вастэнца лэнди и ашэласпэ муто.
23 І як дні його служби скінчи́лись, він вернувся до дому свого́.
А сар прожыле кола деса, кала вов терэлас рашаендири бути, тунчи рисайля пэстэ черэ.
24 А після тих днів зачала́ його дружи́на Єлисавета, і таїлась п'ять місяців, кажучи:
Прожыля вряма, Елизавета, и ромни лэстири, ашыля пхари. Панч шон вой гарадёлас манушэндар и пхэнэлас:
25 „Так для мене Господь учинив за тих днів, коли згля́нувся Він, щоб зняти наругу мою між людьми́!“
— Акэ, со стердя манди Рай Дэл андэ кадэла деса, кала Вов обрисардя мандэ пэстирэ якха, кай тэ злэл пар мандэ о лажавимос мэрно англай мануша!
26 А шостого місяця від Бога був по́сланий ангол Гавриїл у галілейське місто, що йому на ім'я́ Назаре́т,
Кала Елизавета сас шов шон пхари, о Дэл бишалдя ангелос Гавриилос андо форо галилейско, саво акхарэлпэ Назарето,
27 до діви, що заручена з мужем була́, на ім'я́ йому Йо́сип, із дому Давидового, а ім'я́ діві — Марі́я.
кай щиёры, савя акхарэнас Мария. Вой дя лав тэ жал палав ром палав Иосифо, саво сас андав родо лэ Давидоско.
28 І, ввійшовши до неї, промовив: „Раді́й, благода́тная, Госпо́дь із тобою! Ти благослове́нна між жо́нами!“
Ангело авиля латэ и пхэндя: — Тэ авэс бахтали! Тути дяпэ мищимос! О Рай Дэл туса!
29 Вона ж затриво́жилась словом, та й стала розду́мувати, що́ б то значило це привіта́ння.
Мария на жангля, со тэ пхэнэл, и гындолас, важ со вов кади пхэндя.
30 А ангол промовив до неї: „Не бійся, Маріє, — бо в Бога благода́ть ти знайшла́!
Ангело пхэндя: — На дара, Мария! Ту аракхлян мищимос кав Дэл!
31 І ось ти в утро́бі зачне́ш, і Сина породиш, і даси Йому йме́ння Ісус.
Акэ, ту авэса пхари, и бэянэса Шавэс, и акхарэса Лэс Исусо.
32 Він же буде Великий, і Сином Всеви́шнього зва́ний, і Господь Бог дасть Йому престола Його ба́тька Давида.
Вов авэла баро, и Лэс акхарэна Шаво Майбарэско. Рай Дэл дэла Лэсти троно Давидоско, лэ прапапос Лэстирэс.
Вов по вако авэла Тхагараса англав родо Иаковоско, и тхагаримос Лэско никала на пэрэашэла тэ авэл. (aiōn g165)
34 А Марія озвалась до ангола: „Як же станеться це, коли мужа не знаю?“
Мария пхэндя ангелости: — Сар када авэла? Мэ инке на сымас палав ром!
35 І ангол промовив у відповідь їй: „Дух Святий зли́не на тебе, і Всеви́шнього сила обго́рне тебе, через те то й Святе, що наро́диться, бу́де Син Божий!
Ангело пхэндя лати: — Свэнто Духо сжала пэр тутэ, и зор Майбарэско ушарэла тут, и свэнто Бэято, Саво тутэ бэяндёла, акхарэлапэ Шаво Дэвлэско.
36 А ото твоя родичка Єлисаве́та — і вона зачала́ в своїй старості сина, і оце шостий місяць для неї, яку звуть неплідною.
Акэ Елизавета андав родо тиро, палай сави пхэнэнас, со латэ на авэна бэяцэ, подикх, вой шовто шон пхари. Андо пхуримос лако бэяндёла латэ шаво.
37 Бо „для Бога нема неможливої жодної речі!“
О Дэл терэла вся, со Вов закамэла.
38 А Марія промовила: „Я ж Господня раба: нехай буде мені згідно з словом твоїм!“І відійшов а́нгол від неї.
Пхэндя Мария: — Мэ бутярни Рае Дэвлэстири. Мэк авэла манди, сар ту пхэндян. И ангело отжыля латар.
39 Тими днями зібралась Марія й пішла, поспішаючи, у гірську око́лицю, у місто Юдине.
Андэ кадэла деса Мария вщиля и сыго жыля андо форо, саво сас андо плаенго тхан Иудеяко.
40 І ввійшла вона в дім Захарія, та й поздоро́вила Єлисавету.
Вой зажыля андо чер кав Захария и пхэндя ла Елизаветати: — Тэ авэс бахтали!
41 Коли ж Єлисавета зачула Маріїн привіт, затріпота́ла дитина в утро́бі її. І Єлисавета напо́внилась Духом Святим,
Кала Елизавета ашундя лава Мариятирэ, подхукля о бэято андэ Елизавета, и пхэрдиля вой Свэнто Духоса.
42 і скрикнула голосом гучним, та й прорекла́: „Благослове́нна Ти між жо́нами, і благослове́нний Плід утро́би твоєї!
Вой зацыписайля фартэ гласоса и пхэндя: — Тут авэна тэ лашарэн майбут аврэ жувляндар! И лашарэна тирэ Бэятос, Савэс ту пхиравэс!
43 І звідкіля́ мені це, що до мене прийшла мати мого Господа?
Сости манди када, со мандэ авиля дэй мэрнэ Рае Дэвлэстири?
44 Бо як тільки в ву́хах моїх голос привіту твого забрині́в, — від ра́дощів затріпота́ла дитина в утробі моїй!
Кала мэ ашундэм, сар ту пхэндян манди, тэ авав бахтали, подхукля андэр мандэ о бэято радомостар.
45 Блаженна ж та, що повірила, бо спо́вниться проре́чене їй від Господа!“
Бахтали кодья, сави патяйля, со терэлапэ кода, со пхэндя лати Рай Дэл!
46 А Марія промовила: „Велича́є душа моя Господа,
И пхэндя Мария: — Лашарэл о води мэрно лэ Рае Дэвлэс.
47 і радіє мій дух у Бозі, Спасі моїм,
И радосайля о духо мэрно палав Дэл, Фэрисаримари мэрно.
48 що зглянувся Він на поко́ру Своєї раби, бо ось від ча́су цього́ всі ро́ди мене за блаженну вважатимуть,
Вов удикхля, со мэ цэкни бутярни Лэстири. Акала вряматар всаворэ родоря авэна тэ акхарэн ман бахталяса.
49 бо велике вчинив мені Поту́жний! Його ж Іме́ння святе,
Со зорало Дэл тердя манди баро рындо, и свэнто алав Лэско!
50 і милість Його́ з роду в рід на тих, хто боїться Його́!
Тангимос Лэско андэ всаворэ родоря, ко пативаса дарал Лэс.
51 Він показує міць Свого раме́на, розпорошує тих, хто пиша́ється думкою серця свого́!
Вов тердя барэ рындоря Пэстирэ зоралэ вастэса, рострадя колэн, савэ пхутярдэ годяса и водеса,
52 Він могутніх скидає з престолів, підіймає покі́рливих,
Сшута раен пай лэндирэ троноря и вазгля упрэ цэкнэн машкар мануша.
53 удовольняє голодних добром, а багатих пускає ні з чи́м!
Бокхалэн пхэрдярдя мищимаса и барвалэн отмэкля нисоса.
54 Пригорну́в Він Ізраїля, Свого слугу, щоб ми́лість згадати,
Вов сэрэсардя, со пхэнэлас лэ дадэнди, лэ Авраамости и лэстирэ бэяцэнди, тэ авэл тангимаско по вако, и подритярдя Израилёс, Пэстирэс бутярнэс. (aiōn g165)
56 І залиша́лась у неї Марія щось місяців зо́ три, та й вернулась до дому свого́.
Мария сас лэ Елизаветаса варикай трин шон и рисайля андо пэско чер.
57 А Єлисаветі настав час родити, — і сина вона породила.
Кала авиля вряма, Елизавета бэяндя шаворэс.
58 І почули сусіди й роди́на її, що Господь Свою милість велику на неї послав, — та й утішалися ра́зом із нею.
Ашундэ мануша, савэ жувэнас паша лэндэ, и о родо лако, со дя Рай Дэл о тангимос Пэско лати, и радонаспэ ласа.
59 І сталося во́сьмого дня, прийшли, щоб обрізати дитя, і хотіли назвати його йме́нням ба́тька його — Заха́рій.
По охто дес онэ авиле тэ обшынэн лэ бэятос и камле тэ акхарэн лэс, сар акхарэн лэсти дадэс — Захария,
60 І озвалася мати його та й сказала: „Ні, — нехай на́званий буде Іван!“
а лэстири дэй пхэндя: — Нат, акхараса лэс Иоаноса.
61 А до неї сказали: „Таж у роди́ні твоїй нема жодного, який на́званий був тим ім'я́м!“
И пхэндэ лати: — Никас на сас андо родо тиро, савэс акхарэнас кадя.
62 І кива́ли до батька його, — як хотів би назвати його?
И пушэнас, сикавэнас лэ вастэнца кав лэско дад, сар вов камэл тэ акхарэл лэ бэятос.
63 Попросивши ж табличку, написав він слова́: „Іван імення йому“. І всі дивувались.
Захария мангля каштуни сандёры и пистросардя лэнди: «Алав лэско — Иоано». Всаворэ дивосайле.
64 І в тій хвилі уста та язик розв'язались йому, — і він став говорити, благословляючи Бога!
Андэ кодья ж вряма отпхэрнэпэ лэстирэ ушта, и вов ля тэ дэл дума и тэ лашарэл Дэвлэс.
65 І страх обгорнув усіх їхніх сусідів, і по всіх верхови́нах юдейських проне́слася чутка про це все.
И сас дар пэ всаворэ, ко жувэлас паша лэндэ, и роспхэнэнас пала када пав всаворэ плаендирэ тхана Иудеятирэ.
66 А всі, що почули, розважали у серці своїм та казали: „Чим то буде дитина оця?“І Господня рука була з нею.
Всаворэ, ко ашундя када, тховдэ андо води пэско и пхэнэнас: — Каса авэла када бэято? И о васт лэ Рае Дэвлэско сас лэса.
67 Його ж батько Захарій напо́внився Духом Святим, та й став пророкувати й казати:
О Захария, дад лэско, пхэрдиля Свэнто Духоса и пхэндя лав Дэвлэстар:
68 „Благослове́нний Госпо́дь, Бог Ізраїлів, що зглянувся й визволив люд Свій!
— Бахтало исин Рай, Дэл Израилёско, со авиля кай пэстирэ мануша и вытиндя лэн.
69 Він ріг спасі́ння підні́с нам у домі Давида, Свого слуги,
Бишалдя амэнди зоралэс Фэрисаримарес андав чер и родо Давидоско, бутярнэс Пэстирэс,
сар бут бэрша палпалэ пхэндя уштэнца свэнтонэ пророкэнца Пэстирэнца, (aiōn g165)
71 що від ворогі́в наших визволить нас, та з руки всіх наших ненависників,
со фэрисарэла амэн лэ вражымарендар амарэндар и вастэндар кодэлэндар, савэ амэн на камэн.
72 що вчинить Він милість нашим отцям, і буде пригадувати Свій святий заповіт,
Вов тангосардя амарэ дадэн и сэрэсардя Пэско свэнто завето,
73 що дотримає й нам ту прися́гу, якою Він присягавсь Авраамові, отцю́ нашому,
сар Вов солахадя амарэ дадэсти Авраамости,
74 щоб ми, ви́зволившись із руки ворогів, служили безстрашно Йому
со Вов фэрисарэла амэн лэ вастэндар амарэ вражымарендар, кай амэ бидарако тэ терас бути Лэсти,
75 у святості й праведності перед Ним по всі дні життя нашого.
тэ жувас англав Лэстэ свэнто и жужо всаворо пэско жувимос.
76 Ти ж, дитино, станеш пророком Всеви́шнього, бо будеш ходи́ти перед Господом, щоб дорогу Йому приготува́ти,
И тут, бэято, акхарэна пророкоса Майбарэстирэса, колэсти со ту авэса тэ жас англав Рай Дэл, кай тэ гытос о дром Лэсти,
77 щоб наро́ду Його дати пізнати спасі́ння у відпу́щенні їхніх гріхів,
тэ роспхэнэ Пэстирэ манушэнди, со фэрисаримос дэлпэ, кала авэна эртисардэ лэндирэ бэзэха.
78 через велике милосердя нашого Бога, що ним Схід із висоти нас відвідав,
Амаро Дэл камэл и тангол, и Вов бишалэла амэнди дэнзорутно удуд упрал.
79 щоб світити всім тим, хто перебуває в те́мряві й тіні смерте́льній, щоб спрямува́ти наші ноги на дорогу спокою!“
Вов дэла удуд колэнди, савэ жувэн андэ калимос, и миримос пхирэл паша лэндэ, и тэ тховэл пэрнэ амарэ по дром кав миро!
80 А дитина росла, і скріплялась на дусі, і перебува́ла в пустинях до дня свого з'я́влення перед Ізраїлем.
Бэято барёлас и терэласпэ майзор духоса, и жувэлас андэ мал жы кола вряматэ, кала сикавэла пэс манушэнди Израилёстирэнди.
