Від Луки 1
1 Через те, що багато-хто брались складати опо́вість про спра́ви, які стались між нами,
Daar reeds velen ondernomen hebben, een verhaal samen te stellen van de gebeurtenissen, die onder ons zijn geschied,
2 як нам ті розповіли, хто споча́тку були самови́дцями й слу́гами Сло́ва,
en zoals ze ons door de eerste ooggetuigen en bedienaars van het Woord zijn overgeleverd,
3 тому й я, все від першої хвилі докладно розвідавши, забажав описати за порядком для тебе, високодосто́йний Тео́філе,
kwam het ook mij wenselijk voor, beste Teófilus, na alles, van de aanvang af, nauwkeurig te hebben onderzocht, het ordelijk voor u te beschrijven,
4 щоб пізнав ти істо́ту науки, якої навчився.
om u de waarachtigheid te doen zien van de leer, waarin ge onderwezen zijt.
5 За днів царя юдейського Ірода був один священик, на ім'я́ Заха́рій, з денної черги́ Аві́я, та дружина його із дочо́к Ааро́нових, а ім'я́ їй Єлисавета.
In de dagen van Herodes, koning van Judea, was er een priester Zakarias geheten, uit het priesterlijk geslacht van Abias; zijn vrouw behoorde tot de dochters van Aäron, en heette Elisabet.
6 І обо́є вони були праведні перед Богом, бездоганно сповня́ючи заповіді й постанови Господні.
Beiden waren rechtschapen in de ogen van God, en leefden onberispelijk in al de geboden en voorschriften van den Heer.
7 А дитини не мали вони, бо Єлисавета неплідна була, — та й віку старого обо́є були́.
Ze hadden geen kinderen; want Elisabet was onvruchtbaar, en beiden waren reeds hoogbejaard.
8 І ось раз, як у порядку своєї черги́ він служив перед Богом,
Eens, dat zijn afdeling de beurt had, om de dienst voor God te verrichten,
9 за звича́єм свяще́нства, жеребко́м йому випало до Господнього храму ввійти й покади́ти.
werd hij, zoals dit bij de priesters gebruikelijk was, door het lot aangewezen, om de tempel des Heren binnen te gaan en wierook te offeren.
10 Під час же каді́ння вся бе́зліч народу молилась знадво́ру.
En al het volk stond buiten te bidden op het uur van het wierookoffer.
11 І з'явивсь йому ангол Господній, ставши право́руч кадильного же́ртівника.
Daar verscheen hem een engel des Heren, die rechts van het wierookaltaar stond.
12 І стриво́живсь Захарій, побачивши, і о́страх на нього напав.
Zakarias ontstelde bij dit gezicht, en beefde van angst.
13 А ангол до нього промовив: „Не бійся, Захаріє, бо почута молитва твоя, і дружи́на твоя Єлисавета сина породить тобі, ти ж даси йому йме́ння Іван.
Maar de engel sprak tot hem: Vrees niet, Zakarias, want uw gebed is verhoord; Elisabet, uw vrouw, zal u een zoon schenken, en ge zult hem Johannes noemen.
14 І він буде на радість та втіху тобі, і з його наро́дження багато-хто втішаться.
Ge zult juichen en jubelen, en velen zullen zich over zijn geboorte verheugen.
15 Бо він бу́де великий у Господа, „ні вина, ні п'янко́го напо́ю не питиме“, і напо́вниться Духом Святим ще з утро́би своєї матері.
Want hij zal groot zijn voor den Heer; hij zal geen wijn drinken, noch sterke drank; en reeds van de schoot zijner moeder af zal hij worden vervuld van den Heiligen Geest.
16 І багато синів із Ізраїля він наве́рне до їхнього Господа Бога.
En vele kinderen van Israël zal hij bekeren tot den Heer hun God;
17 І він сам перед Ним буде йти в духу й силі Іллі, „щоб серця́ батьків приверну́ти до дітей“, і неслухняних — до мудрости праведних, щоб готових людей споряди́ти для Господа“.
hij zal voor Hem uitgaan met de geest en de macht van Elias, om de harten der vaders tot de kinderen terug te brengen, en de weerspannigen tot de gezindheid van rechtvaardigen, en den Heer een goedgestemd volk gaan bereiden.
18 І промовив Захарій до Ангола: „Із чо́го пізнаю я це? Я ж старий, та й дружина моя вже похи́лого віку“.
Maar Zakarias zei tot den engel: Waaraan zal ik dat erkennen? Want ik ben oud, en ook mijn vrouw is reeds op jaren.
19 А ангол прорік йому в відповідь: „Я Гавриїл, що стою перед Богом; мене по́слано, щоб говорити з тобою, і звістити тобі про цю Добру Нови́ну.
De engel antwoordde hem: Ik ben Gábriël; ik sta voor Gods aanschijn, en ben gezonden, om u toe te spreken, en u deze blijde boodschap te brengen.
20 І замовкнеш ось ти, і говорити не зможеш аж до дня, коли станеться це, за те, що ти віри не йняв був словам моїм, які збудуться ча́су свого́!“
Zie, ge zult stom zijn en niet kunnen spreken, tot de dag waarop dit geschieden zal; omdat ge mijn woorden niet hebt geloofd, die te hunner tijd in vervulling zullen gaan.
21 А люди чекали Захарія, та й дивувались, чого́ забаривсь він у храмі.
Intussen stond het volk op Zakarias te wachten, en verwonderde zich er over, dat hij zolang in de tempel bleef.
22 Коли ж вийшов, не міг говорити до них, і вони зрозуміли, що видіння він бачив у храмі. А він тільки знаки́ їм давав, — і залиши́вся німий.
Maar toen hij buiten kwam, en niet tot hen kon spreken, begrepen ze, dat hij in de tempel een verschijning gezien had; wel maakte hij gebaren, maar hij bleef stom.
23 І як дні його служби скінчи́лись, він вернувся до дому свого́.
Toen zijn diensttijd voorbij was, ging hij naar huis.
24 А після тих днів зачала́ його дружи́на Єлисавета, і таїлась п'ять місяців, кажучи:
Enige tijd later kwam zijn vrouw Elisabet in gezegende omstandigheden; ze verborg zich vijf maanden lang, en sprak:
25 „Так для мене Господь учинив за тих днів, коли згля́нувся Він, щоб зняти наругу мою між людьми́!“
Dit heeft de Heer voor mij gedaan, toen Hij neerzag, om mijn schande bij de mensen weg te nemen.
26 А шостого місяця від Бога був по́сланий ангол Гавриїл у галілейське місто, що йому на ім'я́ Назаре́т,
In de zesde maand werd de engel Gábriël door God naar een stad van Galilea gezonden, Názaret genaamd,
27 до діви, що заручена з мужем була́, на ім'я́ йому Йо́сип, із дому Давидового, а ім'я́ діві — Марі́я.
tot een maagd, die verloofd was aan een man, die Josef heette, en uit het huis van David was; de naam van de maagd was Maria.
28 І, ввійшовши до неї, промовив: „Раді́й, благода́тная, Госпо́дь із тобою! Ти благослове́нна між жо́нами!“
De engel trad bij haar binnen, en sprak: Wees gegroet, vol van genade. De Heer is met u; gij zijt de gezegende onder de vrouwen.
29 Вона ж затриво́жилась словом, та й стала розду́мувати, що́ б то значило це привіта́ння.
Ze verschrok van dit woord, en vroeg zich af, wat die groet kon beduiden.
30 А ангол промовив до неї: „Не бійся, Маріє, — бо в Бога благода́ть ти знайшла́!
De engel zeide haar: Vrees niet, Maria, want gij hebt genade gevonden bij God.
31 І ось ти в утро́бі зачне́ш, і Сина породиш, і даси Йому йме́ння Ісус.
Zie, gij zult in uw schoot ontvangen, en een Zoon baren; en gij zult Hem Jesus noemen.
32 Він же буде Великий, і Сином Всеви́шнього зва́ний, і Господь Бог дасть Йому престола Його ба́тька Давида.
Hij zal groot zijn, en Zoon van den Allerhoogste worden genoemd. God de Heer zal Hem de troon van zijn vader David geven;
Hij zal koning zijn over het huis van Jakob in eeuwigheid, en aan zijn koningschap zal geen einde komen. (aiōn g165)
34 А Марія озвалась до ангола: „Як же станеться це, коли мужа не знаю?“
Maria sprak tot den engel: Hoe kan dit geschieden, daar ik geen man beken?
35 І ангол промовив у відповідь їй: „Дух Святий зли́не на тебе, і Всеви́шнього сила обго́рне тебе, через те то й Святе, що наро́диться, бу́де Син Божий!
De engel antwoordde haar: De Heilige Geest zal op u neerdalen, en de kracht van den Allerhoogste zal u overschaduwen; daarom ook zal wat uit u wordt geboren, heilig zijn, en de Zoon van God worden genoemd.
36 А ото твоя родичка Єлисаве́та — і вона зачала́ в своїй старості сина, і оце шостий місяць для неї, яку звуть неплідною.
Zie, uw bloedverwant Elisabet heeft ook een zoon ontvangen in haar ouderdom, en zij, die onvruchtbaar heette, is in haar zesde maand;
37 Бо „для Бога нема неможливої жодної речі!“
want niets is onmogelijk bij God.
38 А Марія промовила: „Я ж Господня раба: нехай буде мені згідно з словом твоїм!“І відійшов а́нгол від неї.
Nu sprak Maria: Zie de dienstmaagd des Heren; mij geschiede naar uw woord. En de engel ging van haar heen.
39 Тими днями зібралась Марія й пішла, поспішаючи, у гірську око́лицю, у місто Юдине.
In die dagen ging Maria op weg, en spoedde zich het bergland in, naar een stad van Juda.
40 І ввійшла вона в дім Захарія, та й поздоро́вила Єлисавету.
Ze kwam in het huis van Zakarias, en begroette Elisabet.
41 Коли ж Єлисавета зачула Маріїн привіт, затріпота́ла дитина в утро́бі її. І Єлисавета напо́внилась Духом Святим,
Toen Elisabet de groet van Maria vernam, sprong het kind op in haar schoot, en werd Elisabet van den Heiligen Geest vervuld.
42 і скрикнула голосом гучним, та й прорекла́: „Благослове́нна Ти між жо́нами, і благослове́нний Плід утро́би твоєї!
Met luider stem hief ze aan: Gij zijt de gezegende onder de vrouwen, en gezegend is de vrucht van uw schoot!
43 І звідкіля́ мені це, що до мене прийшла мати мого Господа?
Wat valt mij te beurt, dat de moeder van mijn Heer naar mij toekomt?
44 Бо як тільки в ву́хах моїх голос привіту твого забрині́в, — від ра́дощів затріпота́ла дитина в утробі моїй!
Want zie, zodra de klank van uw groet mij in de oren klonk, sprong het kind van vreugde op in mijn schoot.
45 Блаженна ж та, що повірила, бо спо́вниться проре́чене їй від Господа!“
Zalig zij, die geloofd heeft; want wat haar namens den Heer is gezegd, zal worden vervuld.
46 А Марія промовила: „Велича́є душа моя Господа,
Maria sprak: Mijn ziel prijst groot den Heer, Mijn geest jubelt van vreugde
47 і радіє мій дух у Бозі, Спасі моїм,
In God, mijn Redder;
48 що зглянувся Він на поко́ру Своєї раби, бо ось від ча́су цього́ всі ро́ди мене за блаженну вважатимуть,
Want Hij ziet op de geringheid neer van zijn dienstmaagd. Zie, van nu af prijzen mij zalig Alle geslachten;
49 бо велике вчинив мені Поту́жний! Його ж Іме́ння святе,
Want de Machtige heeft aan mij grote dingen gedaan: Zijn Naam is heilig!
50 і милість Його́ з роду в рід на тих, хто боїться Його́!
Zijn barmhartigheid reikt van geslacht tot geslacht Over hen, die Hem vrezen;
51 Він показує міць Свого раме́на, розпорошує тих, хто пиша́ється думкою серця свого́!
Hij toont de kracht van zijn arm, En slaat de trotsen van harte uiteen.
52 Він могутніх скидає з престолів, підіймає покі́рливих,
De machtigen haalt Hij neer van de troon, Maar Hij verheft de geringen;
53 удовольняє голодних добром, а багатих пускає ні з чи́м!
Behoeftigen overlaadt Hij met gaven, En rijken zendt Hij ledig heen.
54 Пригорну́в Він Ізраїля, Свого слугу, щоб ми́лість згадати,
Hij heeft Zich over Israël, zijn dienaar, ontfermd; Zijn barmhartigheid indachtig:
Zoals Hij tot onze vaderen sprak: Aan Abraham en zijn zaad voor altijd. (aiōn g165)
56 І залиша́лась у неї Марія щось місяців зо́ три, та й вернулась до дому свого́.
Maria bleef ongeveer drie maanden bij haar; toen keerde ze terug naar huis.
57 А Єлисаветі настав час родити, — і сина вона породила.
Zo kwam voor Elisabet de tijd van haar moederschap, en ze baarde een zoon.
58 І почули сусіди й роди́на її, що Господь Свою милість велику на неї послав, — та й утішалися ра́зом із нею.
Haar buren en familie hoorden, dat de Heer haar grote barmhartigheid had betoond, en ze deelden in haar vreugde.
59 І сталося во́сьмого дня, прийшли, щоб обрізати дитя, і хотіли назвати його йме́нням ба́тька його — Заха́рій.
Op de achtste dag kwam men het kind besnijden, en men wilde het Zakarias noemen, naar de naam van zijn vader.
60 І озвалася мати його та й сказала: „Ні, — нехай на́званий буде Іван!“
Maar zijn moeder nam het woord en sprak: Neen, Johannes zal hij heten.
61 А до неї сказали: „Таж у роди́ні твоїй нема жодного, який на́званий був тим ім'я́м!“
Ze zeiden haar: Er is niemand in uw familie, die deze naam heeft.
62 І кива́ли до батька його, — як хотів би назвати його?
Nu gaven ze zijn vader een teken, hoe hij hem wilde noemen.
63 Попросивши ж табличку, написав він слова́: „Іван імення йому“. І всі дивувались.
Hij vroeg een schrijfbordje, en schreef: Zijn naam is Johannes. Allen waren er over verwonderd.
64 І в тій хвилі уста та язик розв'язались йому, — і він став говорити, благословляючи Бога!
Maar op hetzelfde ogenblik ging zijn mond en tong los; hij sprak, en zegende God.
65 І страх обгорнув усіх їхніх сусідів, і по всіх верхови́нах юдейських проне́слася чутка про це все.
Al hun buren werden met ontzag vervuld, en in heel het bergland van Judea werden al deze dingen besproken.
66 А всі, що почули, розважали у серці своїм та казали: „Чим то буде дитина оця?“І Господня рука була з нею.
Allen, die het hoorden, dachten er over na, en zeiden: Wat zal er toch worden van dat kind? Waarachtig, de hand des Heren was met hem!
67 Його ж батько Захарій напо́внився Духом Святим, та й став пророкувати й казати:
En zijn vader Zakarias, vervuld van den Heiligen Geest, profeteerde en sprak:
68 „Благослове́нний Госпо́дь, Бог Ізраїлів, що зглянувся й визволив люд Свій!
Geloofd zij de Heer, Israëls God! Want Hij heeft zijn volk bezocht en verlost,
69 Він ріг спасі́ння підні́с нам у домі Давида, Свого слуги,
En ons een hoorn van redding verwekt In het huis van David, zijn dienaar.
Zoals Hij eeuwen geleden beloofd had Door de mond zijner heilige profeten: (aiōn g165)
71 що від ворогі́в наших визволить нас, та з руки всіх наших ненависників,
Om ons redding te brengen van onze vijanden, En uit de hand van al, die ons haten.
72 що вчинить Він милість нашим отцям, і буде пригадувати Свій святий заповіт,
Om Zich te ontfermen over onze vaderen, En zijn heilig Verbond te gedenken,
73 що дотримає й нам ту прися́гу, якою Він присягавсь Авраамові, отцю́ нашому,
De eed, die Hij zwoer, Aan Abraham, onzen vader.
74 щоб ми, ви́зволившись із руки ворогів, служили безстрашно Йому
Om ons te vergunnen, om zonder vrees, Uit de hand onzer vijanden verlost,
75 у святості й праведності перед Ним по всі дні життя нашого.
Hem te dienen, vroom en rechtschapen, Voor zijn aanschijn al onze dagen.
76 Ти ж, дитино, станеш пророком Всеви́шнього, бо будеш ходи́ти перед Господом, щоб дорогу Йому приготува́ти,
En Gij nu, kleine knaap, Zult profeet van den Allerhoogste worden genoemd; Want ge zult uitgaan voor den Heer, Om zijn wegen te bereiden.
77 щоб наро́ду Його дати пізнати спасі́ння у відпу́щенні їхніх гріхів,
Om zijn volk het heil te doen kennen In de vergiffenis zijner zonden,
78 через велике милосердя нашого Бога, що ним Схід із висоти нас відвідав,
Door de tedere ontferming van onzen God, Die ons de Dageraad uit den hoge zal brengen.
79 щоб світити всім тим, хто перебуває в те́мряві й тіні смерте́льній, щоб спрямува́ти наші ноги на дорогу спокою!“
Om te verlichten, die in duisternis zijn, En in de schaduw van de dood zijn gezeten; Om onze schreden te richten Naar de weg van de vrede.
80 А дитина росла, і скріплялась на дусі, і перебува́ла в пустинях до дня свого з'я́влення перед Ізраїлем.
En de knaap groeide op, en kreeg een krachtige geest. Hij bleef in de woestijn tot de dag, dat hij voor Israël zou optreden.
