Левит 27
1 І Госпо́дь промовляв до Мойсея, говорячи:
И рече Господь к Моисею, глаголя:
2 „Промовляй до Ізраїлевих синів та й скажеш їм: Коли хто складає обі́тницю Богові за твоєю оці́нкою душ для Господа,
глаголи сыном Израилевым и речеши к ним, глаголя: человек, иже аще обещает обет, яко цену души своея Господу,
3 то буде твоя оці́нка: чоловіка від віку двадцяти́ літ і аж до віку шости́десяти літ, — і буде твоя оці́нка п'ятдеся́т ше́клів срібла на міру ше́клем святині;
да будет цена мужеска полу от двадесяти лет до шестидесяти лет, да будет цена его пятьдесят дидрахм сребра весом святым,
4 а якщо жінка вона, то буде твоя оці́нка тридцять шеклів.
женска же полу да будет цена тридесять дидрахм:
5 А якщо від віку п'яти літ і до віку двадцяти літ, то буде твоя оці́нка: чоловіка — двадцять шеклів, а для жінки — десять шеклів.
аще же от пяти лет до двадесяти лет, да будет цена мужеску полу двадесять дидрахм, женску же полу десять дидрахм:
6 А якщо від віку місяця й аж до віку п'яти літ, то буде твоя оці́нка: чоловіка — п'ять шеклів срібла, а для жінки твоя оцінка — три шеклі срібла.
от месяца же единаго до пяти лет, да будет цена мужеска полу пять дидрахм сребра, женска же полу три дидрахмы сребра:
7 А якщо від віку шостидесяти літ і вище: якщо чоловік, то буде твоя оці́нка п'ятна́дцять шеклів, а для жінки — десять шеклів.
аще же от шестидесяти лет и вышше, аще убо мужеск пол будет, да будет цена его пятьнадесять дидрахм сребра, аще же женск пол, десять дидрахм.
8 А якщо він обіднілий проти твоєї оцінки, то поставить його перед священиком, і священик оціну́є його, — за тим, що спроможна рука того, хто обіцяв, оціну́є його священик.
Аще же убог будет ценою своею, да станет пред жерцем, и да оценит его жрец: якоже может рука обещавшагося, тако оценит его жрец.
9 А якщо буде худоба, що з неї прино́сять жертву для Господа, — усе, що дається із неї для Господа, буде святощами.
Аще же от скотов приносимых от них дар Господу, иже аще даст от сих Господу, будет свято.
10 Не вільно обміняти її, ані заступити її, добру — злою, або злу — доброю; а якщо справді заступить худобу худобою, то буде вона та засту́пство її — буде святощами.
Да не пременит добра злым, ниже зла добрым: аще же изменяя изменит оный скот скотом, да будет и той и пременение свята.
11 А якщо та всяка худоба нечиста, що з неї не приносять жертов для Господа, то він поставить ту худобу перед священиком,
Аще же всяк скот нечист, от нихже не приносится дар Господу, да поставит скота пред жерцем,
12 і священик оціну́є її чи то добре, чи недобре. Як оціну́є священик, так нехай буде.
и оценит его жрец между добрым и между злым: и якоже оценит его жрец, тако да будет.
13 А якщо він справді викупить її, то додасть п'яту частину її над оці́нку твою́.
Аще же искупуя искупит его, да приложит пятую часть к цене его.
14 А коли хто посвятить дім свій на святість для Господа, то священик оціну́є його чи то добре, чи недобре. Як оціну́є його священик, так стане.
И человек, иже аще освятит дом свой свят Господу, и оценит его жрец между добрым и между злым: якоже оценит его жрец, тако да станет.
15 А якщо той, хто посвячує, викупить свого дома, то додасть п'яту частину срібла твоєї оцінки над нього, — і буде його.
Аще же освятивый его искупит дом свой, да приложит к сему пятую часть сребра цены его, и будет ему.
16 А якщо хтось посвятить Господе́ві з поля своєї посілости, то буде оці́нка твоя посівом його, — по́сів хомера ячме́ню за п'ятдеся́т шеклів срібла.
Аще же от нив одержания своего освятит человек Господу, и да будет цена его по сеянию его, за спуд ячменя пятьдесят дидрахм сребра.
17 Якщо він посвятить своє поле від ювілейного року, то воно стане за оці́нкою твоєю.
Аще же от лета оставления освятит ниву свою, по цене ея да станет.
18 А якщо посвятить поле своє по ювілеї, то священик облічить йому те срібло за роками, позосталими до ювілейного року, і те буде відняте від оці́нки твоєї.
Аще же напоследок по оставлении освятит ниву свою, да причтет ему сребро жрец к летом оставшымся даже до лета оставления, и отимется от цены его
19 А якщо справді викупить те поле той, хто посвячує його, то додасть п'яту частину срібла оці́нки над нього, — і стане воно його.
аще же искупит ниву освятивый ю, да приложит пятую часть сребра к цене ея, и да будет ему.
20 А якщо він не викупить поля того, і якщо він продасть те поле кому іншому, то вже не буде воно ви́куплене.
Аще же не искупит нивы, и отдаст ниву человеку иному, не ктому да искупит ю:
21 І буде те поле, коли воно вийде в ювілеї, святість для Господа, як поле закля́ття, — для священика буде посілість ним.
но да будет нива минувшу лету оставления, свята хвална Господу, якоже земля отлученая: жерцу да будет во одержание его.
22 А якщо він посвятить Господе́ві поле купі́влі своєї, що не з поля посілости його,
Аще же от нивы, юже стяжа, яже несть от села одержания его, освятит Господу,
23 то священик облічить йому суму твоєї оцінки аж до ювілейного року, і дасть твою оцінку того дня, як святість для Господа.
да сочтет ему жрец останок цены от лета оставления, и да отдаст цену в той день святу Господу:
24 В ювілейному році ве́рнеться те поле до того, від кого купив його, що його посілість тієї землі.
и в лето оставления да отдастся нива человеку, от негоже притяжа ю, егоже бе одержание земли.
25 А вся оці́нка твоя буде ше́клем святині, — двадцять ґер буде ше́кель.
И всяка цена да будет весами святыми, двадесять пенязей будет дидрахма.
26 Тільки перворі́дного в худобі, що визнане, як перворі́дне для Господа, ніхто не посвятить його, — чи то віл, чи то овечка, — Господе́ві воно!
И всяк первенец, иже аще родится в скоте твоем, да будет Господу, и да не освятит его никтоже: аще телец, аше овча, Господу есть.
27 А якщо в худобі нечистій, то викупить за твоєю оцінкою, і додасть п'яту частину над нього. А якщо не буде ви́куплене, то буде про́дане за оці́нкою твоєю.
Аще же от четвероножных нечистых, да пременит по цене его, и да приложит пятую часть его к сему, и да будет ему: аще же не искупится, да продастся по цене его.
28 Тільки ко́жне закля́ття, що люди́на заклене́ Господе́ві зо всього, що його, — від люди́ни, і худоби, і від поля його посілости, не буде про́дане й не буде ви́куплене, — воно найсвятіше для Господа.
Всяк же обет, егоже аше обещает человек Господу от всех, елика ему суть, от человека даже до скота, и от нив одержания его, не продастся, ниже искупится всякий обет свят святых будет Господу.
29 Ко́жне закля́ття, що буде оголошене за закляття з-посеред людей, не буде ви́куплене, — буде конче забите.
И всяк обет, иже аще обещан будет от человек, не искупится, но смертию да умертвится.
30 А всяка десятина з землі, з насіння землі, з пло́ду дерева, — Господе́ві воно, святощі для Господа!
Всяка десятина земли, от семене земнаго и от плода древянаго Господу есть, свято Господу.
31 А якщо дійсно викупить хтось свою десятину, — той додасть п'яту частину її над неї.
Аще же искупуя искупит человек десятину свою, пятую часть его да приложит к нему, и да будет ему.
32 А всяка десятина худоби великої та худоби дрібної, усе, що пере́йде під палицею, — десяте буде святість для Господа.
И всяка десятина волов и овец, и всяко, еже аще приидет в число под жезл десятое, будет свято Господу.
33 Не буде перебирати між добрим та злим, і не замінить його. А якщо справді заступить його, то буде воно та засту́пство його, — буде святість, не буде ви́куплене“.
Не премениши добраго злым, ниже добрым злаго: аще же пременяя премениши е, то и пременение его будет свято, да не искупится,
сия суть заповеди, яже заповеда Господь Моисею к сыном Израилевым на горе Синайстей.
