Левит 25
1 І Господь промовляв до Мойсея на Сіна́йській горі, говорячи:
И рече Господь к Моисею на горе Синайстей, глаголя:
2 „Промовляй до Ізраїлевих синів, та й скажеш їм: Коли ви вві́йдете до землі, що Я даю вам, то святкува́тиме земля та суботу для Господа.
глаголи сыном Израилевым и речеши к ним: егда внидете в землю, юже Аз даю вам, и почиет земля, юже Аз даю вам, субботы Господу.
3 Шість літ будеш засівати своє поле, і шість літ обтина́тимеш свого виноградника, і збиратимеш урожай його,
Шесть лет да сееши ниву твою, и шесть лет да режеши виноград твой и собереши плод его:
4 а сьомого року — субота повного відпочинку буде для землі, повний відпочинок, субота для Господа: поля свого не будеш обсіювати, а виноградинка свого не будеш обтина́ти.
в седмое же лето суббота, покой да будет земли, суббота Господня: нивы твоея сеяти и винограда твоего резати не будеши,
5 Саморо́слого колосу жнив твоїх не будеш жати, а ґрон з необрізаних виногра́дин твоїх не збиратимеш, — рік повного відпочинку буде для землі.
и сама собою произрастающая нивы твоея да не пожнеши, и винограда отлучения твоего да не собереши: лето покоя будет земли.
6 І те, що саме́ вродиться в цім відпочинку землі, буде для вас на їжу, — для тебе, і для раба твого, і для невільниці твоєї, і для наємника твого, і для осілого твого, що мешкають з тобою,
И будут субботы земли яди тебе, и рабу твоему и рабыни твоей, и наемнику твоему и обиталнику прилежащему к тебе,
7 і для скотини твоєї, і для звірини, що в кра́ї твоїм, — буде ввесь урожай його́ на їжу.
и скотом твоим и зверем сущым на земли твоей да будет всяк плод его в снедь.
8 І відлічиш собі сім субо́тніх років, по сім років сім раз, і будуть для тебе дні семи суботніх років сорок літ і дев'ять.
И исчислиши себе седмь лет покоя, седмь лет седмижды: и будут тебе седмь седмин лет, четыредесять девять лет.
9 І засу́рмите у су́рми сьомого місяця, десятого дня місяця, — в день Очи́щення засу́рмите в су́рми по цілому кра́ю.
И возвестите трубным гласом во всей земли вашей месяца седмаго в десятый день месяца: в день очищения возвестите трубою во всей земли вашей.
10 І освятите рік п'ятдесятріччя, і оголосите волю в краю́ для всіх ме́шканців його́, — ювіле́й він буде для вас: і ве́рнеться кожен до своєї посілости, і кожен до родини своєї ве́рнеться.
И освятите лето, пятьдесятое лето, и разгласите оставление на земли всем живущым на ней: лето оставления знамение сие будет вам: и да отидет кийждо вас в притяжание свое, и кийждо во отечество свое отидете.
11 Ювіле́й цей рік п'ятдесятріччя буде для вас: не будете сіяти, і не будете жати саморо́слі коло́сся її, і не будете збирати грон з необрізаних виногра́дин їх,
Оставления знамение сие будет вам, лето пятьдесятое, лето будет вам: ни сеяти, ниже жати будете, еже само произникнет на ней, и да не объемлеши освященных (Богу) ея:
12 бо це ювілей, святощі будуть для вас, — з поля бу́дете їсти врожай його́.
яко оставления знамение есть, свято да будет вам: от нив ядите плоды ея:
13 У році того ювілею ве́рнетесь кожен до своєї посілости.
и в лето оставления знамения сего да возвратится кийждо в притяжание свое.
14 А коли продасте́ що своєму ближньому, або купите з руки свого бли́жнього, не обманюйте один о́дного.
Аще же отдаси куплею ближнему твоему, или аще притяжеши от ближняго твоего, да не оскорбляет человек ближняго:
15 За числом років по ювілеї купиш від ближнього свого, за числом років урожаю він продасть тобі.
по числу лет по знамении, да притяжеши от ближняго, по числу лет плодов да продастся тебе.
16 За многістю літ побі́льшиш ціну́ тієї купі́влі, а за малістю літ зме́ншиш ціну́ тієї купі́влі, бо він продає тобі число літ урожаю.
Якоже аще более лет, умножит притяжание его, и якоже аще мнее лет, уменшит притяжание его: яко число плодов его, тако да продаст тебе.
17 І не обманите один о́дного, і будеш боятися Бога свого́, бо Я — Господь, Бог ваш!
Да не оскорбит человек ближняго, и да убоишися Господа Бога твоего: Аз Господь Бог ваш.
18 І ви ви́конаєте постанови Мої, а уста́ви Мої будете держати, і будете виконувати їх, — і безпе́чно сидітимете на землі.
И сотворите вся оправдания Моя и вся суды Моя, сохраните же и сотворите я, и вселитеся на земли уповающе.
19 І земля дасть плід свій, а ви будете їсти доси́та, і безпечно сидітимете на ній.
И даст земля плоды своя, и снесте в сытость, и вселитеся на ней уповающе.
20 А коли ви скажете: Що́ бу́демо їсти сьо́мого року, тож не бу́демо сіяти, не бу́демо збирати врожаї свої?
Аще же речете: что ясти будем в седмое лето сие, аще не сеем, ни собираем плодов своих,
21 І зошлю Я благослове́ння Своє на вас шо́стого року, — і зродить врожай на три роки.
и послю благословение Мое вам в лето шестое, и сотворит плоды своя на три лета:
22 І будете сіяти во́сьмий той рік, і будете їсти з старих урожаїв аж до року дев'ятого, — аж до ви́росту врожаю його будете їсти старе.
и посеете в лето осмое, и снесте от плодов ветхих даже до лета девятаго: дондеже приспеют плоды ея, снесте ветхая ветхих.
23 А земля не буде продаватися наза́вжди, бо Моя та земля, бо ви прихо́дьки та осілі в Мене.
И земля да не продастся во утверждение: Моя бо есть земля, яко пришелцы и приселницы вы есте предо Мною:
24 А ви в усій землі вашої посілости дозволяйте ви́куп землі.
и по всей земли одержания вашего, искуп дадите земли.
25 Коли збідні́є твій брат, і продасть із своєї посілости, то при́йде вику́пник його, близьки́й йому, — і викупить про́даж брата свого.
Аще же нищетствует брат твой, иже с тобою, и продаст от одержания своего, да приидет ужик ближний ему и искупит продание брата своего.
26 А чоловік, коли не буде йому викупника, а рука його стане спроможна, і зна́йде потрібне на викуп його,
Аще же не будет кому ужика, и возможет рука его обрести доволен искуп его,
27 то облічить він літа́ про́дажу свого, і ве́рне позостале чоловікові, що продав йому, та й ве́рнеться до своєї посілости.
и исчислит лета продания его, и воздаст еже излише имать, человеку емуже продано бе оное, и возвратится во одержание свое.
28 А якщо рука його не зна́йде потрібного на заплату йому, то буде про́даж його в руці покупця́ його аж до ювілейного року, — і ви́йде він в ювілеї, та й ве́рнеться до посілости своєї.
Аще же не обрящет рука его доволное, еже отдати ему, да будет проданое купившему е даже до шестаго лета оставления, и изыдет во оставление, и возвратится во одержание свое.
29 А коли хто продасть мешкальний дім в обмуро́ваному місті, то викуп його буде до кінця року від часу про́дажу його, — рік буде на викуп його.
Аще же кто продаст дом обитаемый во граде огражденнем, и будет искупление его, дондеже исполнится: лето дний будет искупление его.
30 А якщо він не буде ви́куплений аж до кінця року, то стане той дім, що в місті, яке має мур, наза́вжди для покупця́ його на покоління його, — не вийде він в ювілеї.
Аще же не искупит, дондеже скончается лето все, да укрепится дом сущий во граде имущем ограждение в твердость купившему его, в роды его, и не возвратится во оставление.
31 А доми́ в оселях, що не мають муру навколо, до поля землі буде те прирахо́ване, — і буде йому викуп, і в ювілеї він вийде.
Домы же иже на селех, имже несть окрест их ограждения, к селу земли да приложатся: искупуемы всегда да будут, и во оставление да возвратятся.
32 А міста́ Левитів, доми́ в містах їх посілости — викуп для Леви́тів за́вжди буде можливий.
И гради левитстии, домы градов одержания их, искупуемы да будут всегда левитом.
33 А хто викупить від Левитів, то про́даж дому й міста посілости його вийде в ювілеї, бо то доми міст Левитів, їхня посілість серед Ізраїлевих синів.
И иже аще искупит от левит: и изыдет продание домов града одержания их во оставление, яко домы градов левитских одержание их, посреде сынов Израилевых.
34 А пасови́сько навко́ло їхніх міст не буде про́дане, бо це вічна посілість для них.
И села отделеная градом их да не продадутся, яко одержание вечное сие их есть.
35 А коли збідніє твій брат, а його рука неспромо́жною стане, то підтри́маєш його, прихо́дько він чи осілий, — і житиме він із тобою.
Аще же нищетствует брат твой, иже с тобою, и изнеможет руками у тебе, заступи его яко пришелца и приселника, да поживет брат твой с тобою:
36 Не ві́зьмеш від нього ли́хви та прибу́тку, і будеш боятися Бога свого, — і житиме брат твій з тобою.
да не возмеши от него лихвы, ниже более (данаго), и убоишися Бога твоего: Аз Господь: и поживет брат твой с тобою.
37 Срібла свого не даси йому на ли́хву, і на прибуток не даси їжі своєї.
Сребра твоего да не даси ему в лихву, и ради прибытка не даси ему пищей твоих.
38 Я Господь, Бог ваш, що вивів вас із єгипетського кра́ю, щоб дати вам ханаанську зе́млю, щоб бути вашим Богом.
Аз Господь Бог ваш, изведый вы из земли Египетския, еже дати вам землю Ханаанску, яко быти Мне Богу вашему.
39 А коли збідніє брат твій при тобі, і буде про́даний тобі, то не будеш робити ним праці раба, —
Аще же оубожает брат твой у тебе, и продастся тебе, да не поработает тебе работы рабския:
40 як на́ймит, як осілий він при тобі, аж до ювілейного року буде він працювати тобі.
аки наемник или пришлец да будет тебе, даже до лета оставления делати будет у тебе,
41 І вийде від тебе він та сини його з ним, і ве́рнеться він до роди́ни своєї, і до посілости батьків своїх ве́рнеться він:
и да изыдет от тебе, и дети его с ним в лето оставления, и да отидет в род свой, и во одержание отчее свое возвратится,
42 бо вони — Мої раби, що Я вивів їх з єгипетського кра́ю, не будуть вони про́дані про́дажем раба.
понеже раби Мои суть сии, ихже изведох из земли Египетския, да не продастся проданием рабиим:
43 Не будеш володіти ним жорстоко, і будеш боятися Бога свого.
да не отяготиши его трудом, и убоишися Господа Бога твоего.
44 А раб твій та невільниця твоя, що будуть твої, будуть із наро́дів, що навко́ло вас, — із них купите раба й невільницю.
И раб и рабыня, иже ще будут у тебе от язык, иже окрест тебе суть, от тех да притяжете раба и рабыню.
45 А також із синів осілих, що мешкають з вами, з них купите та з племені їхнього, що з вами, що породили в Кра́ї вашім, — і будуть вони вам на посілість.
И от сынов приселничих, иже суть в вас, от сих притяжете, и от сродников их, елицы аще будут в земли вашей, да будут вам во одержание,
46 І передасте́ їх, як спа́дщину, вашим синам по вас на спа́док посілости навіки, ними бу́дете робити, а брата́ми вашими, синами Ізраїлевими, один о́дним, не будете володіти жорстоко.
и да разделите я детем вашым по вас, и да будут вам во одержание во век: братии же вашея, сынов Израилевых, кийждо брата своего да не отяготит его в трудех.
47 А коли рука прихо́дька чи осілого при тобі спромо́жна, а брат твій збідніє при ньому, і буде про́даний прихо́дькові чи осілому в тебе, або наща́дкові племени прихо́дька,
Аще же обрящет рука пришелца или приселника иже у тебе, и обнищав брат твой продастся к пришелцу или приселнику иже у тебе, или родившемуся от рода пришелча,
48 то по́тім, як буде про́даний, викуп буде йому, — один із братів його викупить його,
по продании ему, искуп да будет ему, един от братий его да искупит его:
49 або дя́дько його, або син дядька його викупить його, або з однокровних його, із роду його викупить його, або спроможна рука його, — і буде ви́куплений.
брат отца его, или сын брата отца его, да искупит его, или от свойственных плоти племене его искупит его: аще же возможет рука его, искупит себе,
50 І облічить він із тим, хто набув його, від року про́дажу його́ аж до ювілейного року, — і буде ціна про́дажу його за числом літ; як за дні наймита буде полічено йому.
да сочтется с притяжавшим его, от лета в неже продася ему даже до лета оставления, и будет сребро продания его аки день наемника: от лета до лета да будет с ним.
51 Якщо ще багато літ, то згідно з ними він верне свій викуп із срібла́ його купівлі.
Аще же кому множае лет будет, против тех отдаст искуп свой, от сребра продания своего.
52 А якщо позостало мало літ до ювілейного року, то облічить йому, — згідно з роками його верне свого ви́купа.
Аще же мало останется от лет до лета оставления, и да сочтет ему по летом его, и отдаст искуп его аки наемник:
53 Як щорічний наймит він буде при ньому, — він не буде жорсто́ко панувати над ним на твоїх оча́х.
от года до года да будет с ним: да не отяготиши его трудом пред тобою.
54 А якщо він не буде ви́куплений у тих роках, то вийде ювілейного року він та сини його з ним,
Аше же не искупится по сим, да изыдет в лето оставления сам и дети его с ним:
55 бо Ізраїлеві сини — Мої раби, Мої раби вони, що Я вивів їх із єгипетського кра́ю. Я — Господь, Бог ваш!
яко Мои сынове Израилевы раби суть, отроцы Мои сии суть, ихже изведох из земли Египетския: Аз Господь Бог ваш.
