Плач Єремії 5
1 Згадай, Господи, що́ з нами сталося, — зглянься й побач нашу га́ньбу, —
Acuérdate, Yahvé, de lo que nos ha ocurrido. Mira, y ve nuestro reproche.
2 наша спа́дщина діста́лась чужим, доми наші — чужи́нцям!
Nuestra herencia ha sido entregada a extraños, nuestras casas a los extranjeros.
3 Поставали ми си́ротами: нема ба́тька, а ма́тінки наші — неначе ті вдо́ви!
Somos huérfanos y sin padre. Nuestras madres están como viudas.
4 Свою воду за срі́бло ми п'ємо́, наші дро́ва за гроші оде́ржуємо.
Hay que pagar por el agua para beber. Nos venden la madera.
5 У поти́лицю нас поганяють, помучені ми, і споко́ю не маємо!
Nuestros perseguidores están en nuestro cuello. Estamos cansados y no tenemos descanso.
6 До Єгипту й Асирії ру́ку витя́гуємо, — щоб наси́титись хлібом!
Hemos entregado nuestras manos a los egipcios, y a los asirios, que se conformen con el pan.
7 Батьки наші грішили, але їх нема, — а ми двигаємо їхні прови́ни!
Nuestros padres pecaron y ya no existen. Hemos soportado sus iniquidades.
8 Раби запанува́ли над нами, і немає ніко́го, хто б ви́рятував з їхньої руки.
Los siervos nos gobiernan. No hay nadie que nos libere de su mano.
9 Нара́жуючи свою душу на меч у пустині, достаємо свій хліб.
Conseguimos el pan a costa de nuestra vida, a causa de la espada en el desierto.
10 Шкіра наша, мов піч, — попали́лась з пекучого голоду,
Nuestra piel es negra como un horno, por el calor abrasador del hambre.
11 Жінок на Сіоні безче́стили, дівчат — по Юдейських містах.
Violaron a las mujeres en Sión, las vírgenes en las ciudades de Judá.
12 Князі їхньою рукою пові́шені, лиця стари́х не пошано́вані.
Príncipes fueron colgados de las manos. Los rostros de los ancianos no fueron honrados.
13 Юнаки́ носять камінь млино́вий, а хлопці під ношею дров спотика́ються.
Los jóvenes llevan piedras de molino. Los niños tropezaron bajo cargas de madera.
14 Перестали сиді́ти старші́ в брамі, юнаки́ — свою пісню співати,
Los ancianos se han retirado de la puerta, y los jóvenes de su música.
15 втіха нашого серця спини́лась, наш та́нець змінивсь на жало́бу.
La alegría de nuestro corazón ha cesado. Nuestra danza se convierte en luto.
16 Спа́ла корона у нас з голови́, о горе, бо ми прогріши́лись, —
La corona ha caído de nuestra cabeza. ¡Ay de nosotros, que hemos pecado!
17 тому́ наше серце боля́ще, тому́ наші очі поте́мніли,
Por esto nuestro corazón desfallece. Para estas cosas nuestros ojos son débiles:
18 через го́ру Сіон, що спусто́шена, бро́дять лисиці по ній.
para el monte de Sión, que está desolado. Los zorros caminan sobre ella.
19 Пробува́єш Ти, Господи, вічно, Твій престо́л з роду в рід:
Tú, Yahvé, permaneces para siempre. Su trono es de generación en generación.
20 Нащо ж на́с забуваєш навік, покидаєш на довгі дні нас?
¿Por qué nos olvidas para siempre? y abandonarnos durante tanto tiempo?
21 Приверни́ нас до Себе, о Господи, — і ве́рнемось ми, віднови́ наші дні, як давні́ше було́!
Vuélvenos a ti, Yahvé, y nos convertiremos. Renueva nuestros días como antaño.
22 Хіба́ Ти цілко́м нас відкинув, прогні́вавсь занадто на нас?
Pero nos habéis rechazado por completo. Estáis muy enfadados con nosotros.
