Плач Єремії 5
1 Згадай, Господи, що́ з нами сталося, — зглянься й побач нашу га́ньбу, —
Spomni se, oh Gospod, kaj je prišlo nad nas. Preudari in poglej našo grajo.
2 наша спа́дщина діста́лась чужим, доми наші — чужи́нцям!
Naša dediščina je obrnjena k tujcem, naše hiše k neznancem.
3 Поставали ми си́ротами: нема ба́тька, а ма́тінки наші — неначе ті вдо́ви!
Sirote smo in brez očeta, naše matere so kakor vdove.
4 Свою воду за срі́бло ми п'ємо́, наші дро́ва за гроші оде́ржуємо.
Svojo vodo smo pili za denar; naš les nam je prodan.
5 У поти́лицю нас поганяють, помучені ми, і споко́ю не маємо!
Naši vratovi so pod preganjanjem. Trudimo se, pa nimamo počitka.
6 До Єгипту й Асирії ру́ку витя́гуємо, — щоб наси́титись хлібом!
Roko smo izročili k Egipčanom in k Asircem, da bi bili nasičeni s kruhom.
7 Батьки наші грішили, але їх нема, — а ми двигаємо їхні прови́ни!
Naši očetje so grešili in jih ni in mi smo nosili njihove krivičnosti.
8 Раби запанува́ли над нами, і немає ніко́го, хто б ви́рятував з їхньої руки.
Služabniki so vladali nad nami. Nikogar ni, da bi nas osvobodil iz njihove roke.
9 Нара́жуючи свою душу на меч у пустині, достаємо свій хліб.
Svoj kruh smo prinašali z nevarnostjo za svoja življenja, zaradi meča iz divjine.
10 Шкіра наша, мов піч, — попали́лась з пекучого голоду,
Naša koža je bila črna kakor peč zaradi strašne lakote.
11 Жінок на Сіоні безче́стили, дівчат — по Юдейських містах.
Posiljevali so ženske na Sionu in device v Judovih mestih.
12 Князі їхньою рукою пові́шені, лиця стари́х не пошано́вані.
Z njihovo roko so obesili prince. Obrazi starešin niso bili spoštovani.
13 Юнаки́ носять камінь млино́вий, а хлопці під ношею дров спотика́ються.
Zajeli so mladeniče, da meljejo in otroci so padali pod lesom.
14 Перестали сиді́ти старші́ в брамі, юнаки́ — свою пісню співати,
Starešine so odšli od velikih vrat, mladeniči od svoje glasbe.
15 втіха нашого серця спини́лась, наш та́нець змінивсь на жало́бу.
Veselje našega srca je prenehalo, naš ples je obrnjen v žalovanje.
16 Спа́ла корона у нас з голови́, о горе, бо ми прогріши́лись, —
Krona je padla iz naše glave. Gorje nam, da smo grešili!
17 тому́ наше серце боля́ще, тому́ наші очі поте́мніли,
Zaradi tega peša naše srce, zaradi teh stvari so zatemnjene naše oči.
18 через го́ру Сіон, що спусто́шена, бро́дять лисиці по ній.
Zaradi gore Sion, ki je zapuščena, lisice hodijo po njej.
19 Пробува́єш Ти, Господи, вічно, Твій престо́л з роду в рід:
Ti, oh Gospod, ostajaš na veke, tvoj prestol od roda do roda.
20 Нащо ж на́с забуваєш навік, покидаєш на довгі дні нас?
Zakaj nas pozabljaš na veke in nas zapuščaš za tako dolgo?
21 Приверни́ нас до Себе, о Господи, — і ве́рнемось ми, віднови́ наші дні, як давні́ше було́!
Obrni nas k sebi, oh Gospod in mi bomo obrnjeni; obnovi naše dni kakor od davnine.
22 Хіба́ Ти цілко́м нас відкинув, прогні́вавсь занадто на нас?
Toda popolnoma si nas zavrgel. Zelo si ogorčen zoper nas.
