Плач Єремії 5
1 Згадай, Господи, що́ з нами сталося, — зглянься й побач нашу га́ньбу, —
Rangarirai Jehovha, zvakatiwira; tarirai, mugoona kunyadziswa kwedu.
2 наша спа́дщина діста́лась чужим, доми наші — чужи́нцям!
Nhaka yedu yakapiwa kuvatorwa, misha yedu kumabvakure.
3 Поставали ми си́ротами: нема ба́тька, а ма́тінки наші — неначе ті вдо́ви!
Tava nherera, hatina vabereki, vanamai vedu sechirikadzi.
4 Свою воду за срі́бло ми п'ємо́, наші дро́ва за гроші оде́ржуємо.
Tinofanira kutenga mvura yatinonwa; huni dzedu dzinongowanikwa chete nomutengo.
5 У поти́лицю нас поганяють, помучені ми, і споко́ю не маємо!
Avo vanotidzinganisa vari pedyo pedyo; taneta uye hatina zororo.
6 До Єгипту й Асирії ру́ку витя́гуємо, — щоб наси́титись хлібом!
Takazviisa pasi peIjipiti neAsiria, kuti tiwane chingwa chakakwana.
7 Батьки наші грішили, але їх нема, — а ми двигаємо їхні прови́ни!
Madzibaba edu akatadza uye vakafa, uye tava kurangwa nokuda kwavo.
8 Раби запанува́ли над нами, і немає ніко́го, хто б ви́рятував з їхньої руки.
Varanda vanotitonga, uye hapana angatisunungura kubva pamaoko avo.
9 Нара́жуючи свою душу на меч у пустині, достаємо свій хліб.
Tinowana chingwa chedu nokuisa upenyu hwedu munjodzi, nokuda kwomunondo murenje.
10 Шкіра наша, мов піч, — попали́лась з пекучого голоду,
Ganda redu rava kupisa sechoto, nokuda kwokupisa kwenzara.
11 Жінок на Сіоні безче́стили, дівчат — по Юдейських містах.
Vakachinya vakadzi muZioni, mhandara, mumaguta eJudha.
12 Князі їхньою рукою пові́шені, лиця стари́х не пошано́вані.
Machinda akasungirirwa namaoko avo; vakuru havakudzwi.
13 Юнаки́ носять камінь млино́вий, а хлопці під ношею дров спотика́ються.
Majaya anoshanda paguyo; vakomana vanotatarika vakatakura mitoro yehuni.
14 Перестали сиді́ти старші́ в брамі, юнаки́ — свою пісню співати,
Vakuru vakabva pasuo reguta; majaya akarega kuimba kwavo.
15 втіха нашого серця спини́лась, наш та́нець змінивсь на жало́бу.
Mufaro mumwoyo medu waguma; kutamba kwedu kwapinduka kukava kuchema.
16 Спа́ла корона у нас з голови́, о горе, бо ми прогріши́лись, —
Korona yawa kubva pamusoro wedu. Tine nhamo isu, nokuti takatadza!
17 тому́ наше серце боля́ще, тому́ наші очі поте́мніли,
Nokuda kwaizvozvi mwoyo yedu yapera simba, nokuda kwezvinhu izvi meso edu otadza kuona,
18 через го́ру Сіон, що спусто́шена, бро́дять лисиці по ній.
nokuti Gomo reZioni rava dongo, makava ofambamo.
19 Пробува́єш Ти, Господи, вічно, Твій престо́л з роду в рід:
Imi Jehovha, munotonga nokusingaperi; chigaro chenyu choushe chiripo kuzvizvarwa zvose.
20 Нащо ж на́с забуваєш навік, покидаєш на довгі дні нас?
Sei muchigara muchitikanganwa? Sei muchitikanganwa kwenguva yakareba kudai?
21 Приверни́ нас до Себе, о Господи, — і ве́рнемось ми, віднови́ наші дні, як давні́ше було́!
Tidzoserei kwamuri, Jehovha, kuti tigodzoka; vandudzai mazuva edu senguva yekare,
22 Хіба́ Ти цілко́м нас відкинув, прогні́вавсь занадто на нас?
kana musina kutiramba zvachose kana kutitsamwira zvikuru kwazvo.
