Плач Єремії 5
1 Згадай, Господи, що́ з нами сталося, — зглянься й побач нашу га́ньбу, —
Lembra-te, Senhor, do que nos tem succedido: considera, e olha o nosso opprobrio.
2 наша спа́дщина діста́лась чужим, доми наші — чужи́нцям!
A nossa herdade passou a estranhos, e as nossas casas a forasteiros.
3 Поставали ми си́ротами: нема ба́тька, а ма́тінки наші — неначе ті вдо́ви!
Orphãos somos sem pae, nossas mães são como viuvas.
4 Свою воду за срі́бло ми п'ємо́, наші дро́ва за гроші оде́ржуємо.
A nossa agua por dinheiro a bebemos, por preço vem a nossa lenha.
5 У поти́лицю нас поганяють, помучені ми, і споко́ю не маємо!
Padecemos perseguição sobre os nossos pescoços: estamos cançados, e nós não temos descanço.
6 До Єгипту й Асирії ру́ку витя́гуємо, — щоб наси́титись хлібом!
Aos egypcios estendemos as mãos, e aos syros, para nos fartarem de pão.
7 Батьки наші грішили, але їх нема, — а ми двигаємо їхні прови́ни!
Nossos paes peccaram, e já não são: nós levamos as suas maldades.
8 Раби запанува́ли над нами, і немає ніко́го, хто б ви́рятував з їхньої руки.
Servos dominam sobre nós; ninguem ha que nos arranque da sua mão.
9 Нара́жуючи свою душу на меч у пустині, достаємо свій хліб.
Com perigo de nossas vidas trazemos o nosso pão, por causa da espada do deserto.
10 Шкіра наша, мов піч, — попали́лась з пекучого голоду,
Nossa pelle se ennegreceu como um forno, por causa do ardor da fome.
11 Жінок на Сіоні безче́стили, дівчат — по Юдейських містах.
Forçaram as mulheres em Sião, as virgens nas cidades de Judah.
12 Князі їхньою рукою пові́шені, лиця стари́х не пошано́вані.
Os principes foram enforcados pelas mãos; as faces dos velhos não foram reverenciadas.
13 Юнаки́ носять камінь млино́вий, а хлопці під ношею дров спотика́ються.
Aos mancebos tomaram para moer, e os moços tropeçaram debaixo da lenha.
14 Перестали сиді́ти старші́ в брамі, юнаки́ — свою пісню співати,
Os velhos cessaram de se assentarem á porta, os mancebos de sua canção.
15 втіха нашого серця спини́лась, наш та́нець змінивсь на жало́бу.
Cessou o gozo de nosso coração, converteu-se em lamentação a nossa dança.
16 Спа́ла корона у нас з голови́, о горе, бо ми прогріши́лись, —
Já caiu a corôa da nossa cabeça; ai agora de nós, porque peccámos.
17 тому́ наше серце боля́ще, тому́ наші очі поте́мніли,
Portanto desmaiou o nosso coração, por isto se escureceram os nossos olhos.
18 через го́ру Сіон, що спусто́шена, бро́дять лисиці по ній.
Pelo monte de Sião, que está assolado, as raposas andam por elle.
19 Пробува́єш Ти, Господи, вічно, Твій престо́л з роду в рід:
Tu, Senhor, permaneces eternamente, e o teu throno de geração em geração.
20 Нащо ж на́с забуваєш навік, покидаєш на довгі дні нас?
Porque te esquecerias de nós para sempre? porque nos desampararias tanto tempo?
21 Приверни́ нас до Себе, о Господи, — і ве́рнемось ми, віднови́ наші дні, як давні́ше було́!
Converte-nos, Senhor, a ti, e nos converteremos: renova os nossos dias como d'antes.
22 Хіба́ Ти цілко́м нас відкинув, прогні́вавсь занадто на нас?
Porque nos rejeitarias totalmente? te enfurecerias contra nós em tão grande maneira?
