Плач Єремії 5
1 Згадай, Господи, що́ з нами сталося, — зглянься й побач нашу га́ньбу, —
Tiahio, ry Iehovà, i nifetsak’ ama’ay zay; vazohò vaho oniño ty fisalara’ay!
2 наша спа́дщина діста́лась чужим, доми наші — чужи́нцям!
Natolotse amo ambahinio ty lova’ay, amo rene-taneo o akiba’aio.
3 Поставали ми си́ротами: нема ба́тька, а ма́тінки наші — неначе ті вдо́ви!
Bode zahay henaneo, toe bode rae; remavoiñe o rene’aio.
4 Свою воду за срі́бло ми п'ємо́, наші дро́ва за гроші оде́ржуємо.
Tsy mete tsy vilie’ay ty rano hinome’ay; kaloeñe o hatae avori’aio.
5 У поти́лицю нас поганяють, помучені ми, і споко́ю не маємо!
Ampisoañeñe o hatò’aio; màmake zahay tsy maharendre-pitofàñe.
6 До Єгипту й Асирії ру́ку витя́гуємо, — щоб наси́титись хлібом!
Fa nanolo-pitàñe amy Mitsraime zahay naho amy Asore, hitakara’ay mofo mahàtsake.
7 Батьки наші грішили, але їх нема, — а ми двигаємо їхні прови́ни!
Nandilatse o roae’aio; tsy eo ka iereo; zahay avao ty mivave o hakeo’eo.
8 Раби запанува́ли над нами, і немає ніко́го, хто б ви́рятував з їхньої руки.
Fehe’ o ondevoo, fe tsy eo ty hamotsots’anay am-pità’ iareo.
9 Нара́жуючи свою душу на меч у пустині, достаємо свій хліб.
Mampamoe’ aiñe ty ahazoa’ay haneñe, amy fibara an-dratraratray.
10 Шкіра наша, мов піч, — попали́лась з пекучого голоду,
Mahamainte ty holi’ay hoe toñake I kerè matrovokey.
11 Жінок на Сіоні безче́стили, дівчат — по Юдейських містах.
Vahorañe e Tsione ao o rakemba’aio, naho amo rova’ Iehodào o somondrara’aio.
12 Князі їхньою рукою пові́шені, лиця стари́х не пошано́вані.
Aradorado am-pità’e o roandriañeo; tsy iasiañe ty lahara’ o androanavio.
13 Юнаки́ носять камінь млино́вий, а хлопці під ношею дров спотика́ються.
Azitse handisañe ty ajalahy naho midaleandaleañe o jolingao te mijiny hatae.
14 Перестали сиді́ти старші́ в брамі, юнаки́ — свою пісню співати,
Napo’ o androanavio ty lalam-bey, nado o ajalahio ty bekobeko.
15 втіха нашого серця спини́лась, наш та́нець змінивсь на жало́бу.
Nijihetse ty hafalean’ arofo’ay; nifotetse ho fandalàñe o tsinja’aio.
16 Спа́ла корона у нас з голови́, о горе, бо ми прогріши́лись, —
Po-tsabaka zahay; feh’ohatse fa niota!
17 тому́ наше серце боля́ще, тому́ наші очі поте́мніли,
Izay ty mahasiloke o tro’aio, izay ty mahalopelope o fihaino’aio;
18 через го́ру Сіон, що спусто́шена, бро́дять лисиці по ній.
toe i Vohi-Tsione mangoakoakey; mitingañ’ ao o farasio.
19 Пробува́єш Ти, Господи, вічно, Твій престо́л з роду в рід:
Fa Ihe ry Iehovà, nainai’e tsy modo ty fifehea’o; pak’amo tariratse fara-mandimbeo ty fiambesa’o.
20 Нащо ж на́с забуваєш навік, покидаєш на довгі дні нас?
Akore t’ie naforintse’o? Amoea’o andro maro hao zahay?
21 Приверни́ нас до Себе, о Господи, — і ве́рнемось ми, віднови́ наші дні, як давні́ше було́!
Ampolio ama’o, ry Iehovà, hibodaña’ay; vaò manahake o andro taoloo o andro’aio—
22 Хіба́ Ти цілко́м нас відкинув, прогні́вавсь занадто на нас?
Fa naitoa’o zafezanake, naho loho niviñera’o.
