Плач Єремії 5
1 Згадай, Господи, що́ з нами сталося, — зглянься й побач нашу га́ньбу, —
Jjukira Ayi Mukama ekitutuuseeko. Tunula olabe ennaku yaffe.
2 наша спа́дщина діста́лась чужим, доми наші — чужи́нцям!
Omugabo gwaffe guweereddwa bannamawanga, n’amaka gaffe gatwaliddwa abatali ba mu nnyumba.
3 Поставали ми си́ротами: нема ба́тька, а ма́тінки наші — неначе ті вдо́ви!
Tufuuse bamulekwa abatalina bakitaabwe, ne bannyaffe bafuuse bannamwandu.
4 Свою воду за срі́бло ми п'ємо́, наші дро́ва за гроші оде́ржуємо.
Tusasulira amazzi ge tunywa; n’enku tuteekwa okuzigula.
5 У поти́лицю нас поганяють, помучені ми, і споко́ю не маємо!
Abatucocca batugobaganya; tukooye ate nga tetulina wa kuwummulira.
6 До Єгипту й Асирії ру́ку витя́гуємо, — щоб наси́титись хлібом!
Twakola endagaano ne Misiri n’Abasuuli okutufuniranga ku mmere.
7 Батьки наші грішили, але їх нема, — а ми двигаємо їхні прови́ни!
Bajjajjaffe baayonoona, ne bafa, naye tubonerezebwa olw’ebikolwa byabwe ebitaali bya butuukirivu.
8 Раби запанува́ли над нами, і немає ніко́го, хто б ви́рятував з їхньої руки.
Abaddu be batufuga, tewali n’omu ayinza okutulokola mu mukono gwabwe.
9 Нара́жуючи свою душу на меч у пустині, достаємо свій хліб.
Tuba kumpi n’okuttibwa nga tunoonya emmere, olw’ekitala ekiri mu ddungu.
10 Шкіра наша, мов піч, — попали́лась з пекучого голоду,
Olususu lwaffe luddugadde ng’enziro olw’enjala ennyingi.
11 Жінок на Сіоні безче́стили, дівчат — по Юдейських містах.
Abakyala ba Sayuuni, n’abawala embeerera ab’omu bibuga bya Yuda bakwatiddwa olw’amaanyi.
12 Князі їхньою рукою пові́шені, лиця стари́х не пошано́вані.
Abalangira bawanikibbwa baleebeetera ku mikono gyabwe n’abakadde tewali abassaamu kitiibwa.
13 Юнаки́ носять камінь млино́вий, а хлопці під ношею дров спотика́ються.
Abavubuka bawalirizibwa okusa emmere ku jjinja ne ku lubengo, n’abalenzi batagala nga beetisse entuumu z’enku.
14 Перестали сиді́ти старші́ в брамі, юнаки́ — свою пісню співати,
Abakadde tebakyatuula mu wankaaki w’ekibuga, n’abavubuka tebakyayimba.
15 втіха нашого серця спини́лась, наш та́нець змінивсь на жало́бу.
Emitima gyaffe tegikyasanyuka, n’okuzina kwaffe kufuuse kukungubaga.
16 Спа́ла корона у нас з голови́, о горе, бо ми прогріши́лись, —
Engule egudde okuva ku mitwe gyaffe. Zitusanze kubanga twonoonye!
17 тому́ наше серце боля́ще, тому́ наші очі поте́мніли,
Emitima gyaffe kyegivudde gizirika, era n’amaaso gaffe kyegavudde gayimbaala.
18 через го́ру Сіон, що спусто́шена, бро́дять лисиці по ній.
Olw’okuba nga olusozi Sayuuni lulekeddwa nga lwereere, ebibe kyebivudde bitambulirako.
19 Пробува́єш Ти, Господи, вічно, Твій престо́л з роду в рід:
Ggwe, Ayi Mukama obeerera ennaku zonna; entebe yo ey’obwakabaka ya mirembe na mirembe.
20 Нащо ж на́с забуваєш навік, покидаєш на довгі дні нас?
Lwaki otwelabiririra ddala okumala ennaku ezo zonna? Tuddiremu, Ayi Mukama, tudde gy’oli.
21 Приверни́ нас до Себе, о Господи, — і ве́рнемось ми, віднови́ наші дні, як давні́ше було́!
Tukomyewo gy’oli Ayi Mukama, otuzze buggya ng’edda;
22 Хіба́ Ти цілко́м нас відкинув, прогні́вавсь занадто на нас?
wabula ng’otusuulidde ddala, era ng’otusunguwalidde nnyo nnyini obutayagala na kutuddiramu.
