Плач Єремії 5
1 Згадай, Господи, що́ з нами сталося, — зглянься й побач нашу га́ньбу, —
Ricordati, Signore, di quanto ci è accaduto, guarda e considera il nostro obbrobrio.
2 наша спа́дщина діста́лась чужим, доми наші — чужи́нцям!
La nostra eredità è passata a stranieri, le nostre case a estranei.
3 Поставали ми си́ротами: нема ба́тька, а ма́тінки наші — неначе ті вдо́ви!
Orfani siam diventati, senza padre; le nostre madri come vedove.
4 Свою воду за срі́бло ми п'ємо́, наші дро́ва за гроші оде́ржуємо.
L'acqua nostra beviamo per denaro, la nostra legna si acquista a pagamento.
5 У поти́лицю нас поганяють, помучені ми, і споко́ю не маємо!
Con un giogo sul collo siamo perseguitati siamo sfiniti, non c'è per noi riposo.
6 До Єгипту й Асирії ру́ку витя́гуємо, — щоб наси́титись хлібом!
All'Egitto abbiamo teso la mano, all'Assiria per saziarci di pane.
7 Батьки наші грішили, але їх нема, — а ми двигаємо їхні прови́ни!
I nostri padri peccarono e non sono più, noi portiamo la pena delle loro iniquità.
8 Раби запанува́ли над нами, і немає ніко́го, хто б ви́рятував з їхньої руки.
Schiavi comandano su di noi, non c'è chi ci liberi dalle loro mani.
9 Нара́жуючи свою душу на меч у пустині, достаємо свій хліб.
A rischio della nostra vita ci procuriamo il pane davanti alla spada nel deserto.
10 Шкіра наша, мов піч, — попали́лась з пекучого голоду,
La nostra pelle si è fatta bruciante come un forno a causa degli ardori della fame.
11 Жінок на Сіоні безче́стили, дівчат — по Юдейських містах.
Han disonorato le donne in Sion, le vergini nelle città di Giuda.
12 Князі їхньою рукою пові́шені, лиця стари́х не пошано́вані.
I capi sono stati impiccati dalle loro mani, i volti degli anziani non sono stati rispettati.
13 Юнаки́ носять камінь млино́вий, а хлопці під ношею дров спотика́ються.
I giovani han girato la mola; i ragazzi son caduti sotto il peso della legna.
14 Перестали сиді́ти старші́ в брамі, юнаки́ — свою пісню співати,
Gli anziani hanno disertato la porta, i giovani i loro strumenti a corda.
15 втіха нашого серця спини́лась, наш та́нець змінивсь на жало́бу.
La gioia si è spenta nei nostri cuori, si è mutata in lutto la nostra danza.
16 Спа́ла корона у нас з голови́, о горе, бо ми прогріши́лись, —
E' caduta la corona dalla nostra testa; guai a noi, perché abbiamo peccato!
17 тому́ наше серце боля́ще, тому́ наші очі поте́мніли,
Per questo è diventato mesto il nostro cuore, per tali cose si sono annebbiati i nostri occhi:
18 через го́ру Сіон, що спусто́шена, бро́дять лисиці по ній.
perché il monte di Sion è desolato; le volpi vi scorrazzano.
19 Пробува́єш Ти, Господи, вічно, Твій престо́л з роду в рід:
Ma tu, Signore, rimani per sempre, il tuo trono di generazione in generazione.
20 Нащо ж на́с забуваєш навік, покидаєш на довгі дні нас?
Perché ci vuoi dimenticare per sempre? Ci vuoi abbandonare per lunghi giorni?
21 Приверни́ нас до Себе, о Господи, — і ве́рнемось ми, віднови́ наші дні, як давні́ше було́!
Facci ritornare a te, Signore, e noi ritorneremo; rinnova i nostri giorni come in antico,
22 Хіба́ Ти цілко́м нас відкинув, прогні́вавсь занадто на нас?
poiché non ci hai rigettati per sempre, nè senza limite sei sdegnato contro di noi.
