Плач Єремії 5
1 Згадай, Господи, що́ з нами сталося, — зглянься й побач нашу га́ньбу, —
Lagipem koma, O Yahweh, ti napasamak kadakami. Kitaem ti pannakaibabainmi.
2 наша спа́дщина діста́лась чужим, доми наші — чужи́нцям!
Naiteden kadagiti ganggannaet dagiti tawidmi; naiteden kadagiti sangsangaili dagiti balbalaymi.
3 Поставали ми си́ротами: нема ба́тька, а ма́тінки наші — неначе ті вдо́ви!
Nagbalinkamin a bastardo, ta awanen dagiti ammami, ken kasla nabalon dagiti innami.
4 Свою воду за срі́бло ми п'ємо́, наші дро́ва за гроші оде́ржуємо.
Pirak ti katukad dagiti danum nga inumenmi, ken mailakon kadakami dagiti kayomi.
5 У поти́лицю нас поганяють, помучені ми, і споко́ю не маємо!
Kamkamatendakami dagiti kabusormi; asidegdan ket uraymi la marikna ti angesda kadagiti teltelmi. Nabannogkamin; awan inanami.
6 До Єгипту й Асирії ру́ку витя́гуємо, — щоб наси́титись хлібом!
Inggaw-atmi dagiti imami kadagiti taga-Egipto ken kadagiti taga-Asiria tapno ikkandakami iti taraonmi.
7 Батьки наші грішили, але їх нема, — а ми двигаємо їхні прови́ни!
Nagbasol dagiti ammami, ngem awandan, ket dakami ti aglaklak-am kadagiti basolda.
8 Раби запанува́ли над нами, і немає ніко́го, хто б ви́рятував з їхньої руки.
Iturturayandakami dagiti tagabu, ket awan mangispal kadakami manipud kadagiti imada.
9 Нара́жуючи свою душу на меч у пустині, достаємо свій хліб.
Ipuspustami ti biagmi tapno maalami ti tinapaymi iti sangoanan ti kampilan ti let-ang.
10 Шкіра наша, мов піч, — попали́лась з пекучого голоду,
Ti kudilmi ket maiyarig iti maysa a pogon, a nakabarbara gapu iti bisin.
11 Жінок на Сіоні безче́стили, дівчат — по Юдейських містах.
Indaddadanesda dagiti babbai iti Sion, dagiti birhen kadagiti siudad ti Juda.
12 Князі їхньою рукою пові́шені, лиця стари́х не пошано́вані.
Imbitinda dagiti prinsipe babaen kadagiti mismo nga imada, ken saanda a rinaraem dagiti panglakayen.
13 Юнаки́ носять камінь млино́вий, а хлопці під ношею дров спотика́ються.
Impanda dagiti babbaro iti balay a paggilingan, ken dagiti agtutubo a lallaki ket marigrigatan nga agbakbaklay kadagiti troso.
14 Перестали сиді́ти старші́ в брамі, юнаки́ — свою пісню співати,
Pinapanawda dagiti panglakayen iti ruangan ti siudad, ken pinapanawda dagiti babbaro manipud iti musikada.
15 втіха нашого серця спини́лась, наш та́нець змінивсь на жало́бу.
Naggibusen ti rag-o iti pusomi; nagbalin a dung-aw ti panagsalsalami.
16 Спа́ла корона у нас з голови́, о горе, бо ми прогріши́лись, —
Natinnagen ti korona manipud iti ulomi! Asikami pay! Nagbasolkami gamin!
17 тому́ наше серце боля́ще, тому́ наші очі поте́мніли,
Kimmapsuten dagiti puspusomi, ken nagkudrepen dagiti matami,
18 через го́ру Сіон, що спусто́шена, бро́дять лисиці по ній.
gapu ta agdakdakiwas dagiti atap nga aso idiay Bantay Sion, a nabaybay-an.
19 Пробува́єш Ти, Господи, вічно, Твій престо́л з роду в рід:
Ngem sika ni Yahweh; agturayka iti agnanayon, ken adda iti amin a henerasion ti tronom.
20 Нащо ж на́с забуваєш навік, покидаєш на довгі дні нас?
Apay a lipatennakami iti agnanayon? Agpaut kadi pay ti pananglipatmo kadakami?
21 Приверни́ нас до Себе, о Господи, — і ве́рнемось ми, віднови́ наші дні, як давні́ше було́!
Pagsubliennakami kenka, O Yahweh, ket agbabawikami. Isublim dagiti al-aldawmi a kas iti kallabes,
22 Хіба́ Ти цілко́м нас відкинув, прогні́вавсь занадто на нас?
malaksid a no talaga a binaybay-annakamin ken kasta unay ti pungtotmo kadakami!
