Плач Єремії 5
1 Згадай, Господи, що́ з нами сталося, — зглянься й побач нашу га́ньбу, —
Emlékezzél meg, mi lett velünk, tekintsd és nézd gyalázatunkat!
2 наша спа́дщина діста́лась чужим, доми наші — чужи́нцям!
Birtokunk átszállt idegenekre, házaink külföldiekre.
3 Поставали ми си́ротами: нема ба́тька, а ма́тінки наші — неначе ті вдо́ви!
Árvák lettünk, apátlanok, anyáink mintegy özvegyek.
4 Свою воду за срі́бло ми п'ємо́, наші дро́ва за гроші оде́ржуємо.
Vizünket pénzért ittuk, fát díjon szerzünk.
5 У поти́лицю нас поганяють, помучені ми, і споко́ю не маємо!
Nyakunkon üldöztek minket, elfáradtunk, nem adatott pihennünk.
6 До Єгипту й Асирії ру́ку витя́гуємо, — щоб наси́титись хлібом!
Egyiptomnak adtunk kezet, Assúrnak, hogy jóllakjunk kenyérrel.
7 Батьки наші грішили, але їх нема, — а ми двигаємо їхні прови́ни!
Atyáink vétkeztek és nincsenek, mi pedig bűneiket hordoztuk.
8 Раби запанува́ли над нами, і немає ніко́го, хто б ви́рятував з їхньої руки.
Szolgák uralkodnak rajtunk, nincs ki kezökből kiszabadítana.
9 Нара́жуючи свою душу на меч у пустині, достаємо свій хліб.
Lelkünk árán szerezzük kenyerünket a pusztának kardja miatt.
10 Шкіра наша, мов піч, — попали́лась з пекучого голоду,
Bőrünk megfeketélett mint a kemencze az éhség forrósága miatt.
11 Жінок на Сіоні безче́стили, дівчат — по Юдейських містах.
Asszonyokat bántalmaztak Cziónban, hajadonokat Jehúda városaiban.
12 Князі їхньою рукою пові́шені, лиця стари́х не пошано́вані.
Vezérek akasztattak fel kezük által, vének arcza nem tiszteltetett.
13 Юнаки́ носять камінь млино́вий, а хлопці під ношею дров спотика́ються.
Ifjak malmot hordtak és fiuk a fában botlottak meg.
14 Перестали сиді́ти старші́ в брамі, юнаки́ — свою пісню співати,
Vének eltüntek a kapuból, ifjak az ő daluktól.
15 втіха нашого серця спини́лась, наш та́нець змінивсь на жало́бу.
Eltünt szivünk vigalma, gyászra fordult körtánczunk.
16 Спа́ла корона у нас з голови́, о горе, бо ми прогріши́лись, —
Leesett fejünk koronája, oh jaj nekünk, hogy vétkeztünk.
17 тому́ наше серце боля́ще, тому́ наші очі поте́мніли,
Ezért lett sínylővé a szivünk, ezek miatt sötétültek el szemeink:
18 через го́ру Сіон, що спусто́шена, бро́дять лисиці по ній.
Czión hegyéért, hogy elpusztult, rókák kószálnak rajta.
19 Пробува́єш Ти, Господи, вічно, Твій престо́л з роду в рід:
Te, Örökkévaló, székelsz örökre, trónod nemzedékre meg nemzedékre.
20 Нащо ж на́с забуваєш навік, покидаєш на довгі дні нас?
Miért felejtesz el bennünket mindig, elhagysz minket hosszú időkre?
21 Приверни́ нас до Себе, о Господи, — і ве́рнемось ми, віднови́ наші дні, як давні́ше було́!
Téríts bennünket magadhoz, hogy megtérjünk, újítsd meg napjainkat mint hajdanta.
22 Хіба́ Ти цілко́м нас відкинув, прогні́вавсь занадто на нас?
Avagy végkép elvetettél minket, olyannyira haragudtál ránk!
