Плач Єремії 5
1 Згадай, Господи, що́ з нами сталося, — зглянься й побач нашу га́ньбу, —
Gedenke, Jahwe, was uns widerfahren; schau her und sieh unsere Schmach!
2 наша спа́дщина діста́лась чужим, доми наші — чужи́нцям!
Unser Erbbesitz ist Fremden zugefallen, unsere Häuser Ausländern.
3 Поставали ми си́ротами: нема ба́тька, а ма́тінки наші — неначе ті вдо́ви!
Wir sind Waisen geworden, vaterlos, unsere Mütter zu Witwen.
4 Свою воду за срі́бло ми п'ємо́, наші дро́ва за гроші оде́ржуємо.
Unser Wasser trinken wir um Geld, unser Holz bekommen wir nur gegen Zahlung.
5 У поти́лицю нас поганяють, помучені ми, і споко́ю не маємо!
Unsere Verfolger sitzen uns auf dem Nacken; sind wir ermattet, gönnt man uns keine Ruhe.
6 До Єгипту й Асирії ру́ку витя́гуємо, — щоб наси́титись хлібом!
Ägypten reichten wir die Hand, Assur, um satt zu werden.
7 Батьки наші грішили, але їх нема, — а ми двигаємо їхні прови́ни!
unsere Väter fehlten; sie sind nicht mehr, und wir tragen ihre Verschuldungen.
8 Раби запанува́ли над нами, і немає ніко́го, хто б ви́рятував з їхньої руки.
Knechte herrschen über uns; niemand entreißt uns ihrer Hand.
9 Нара́жуючи свою душу на меч у пустині, достаємо свій хліб.
Mit Gefahr unseres Lebens holen wir unser Brot voller Angst vor dem Schwert und der Pest.
10 Шкіра наша, мов піч, — попали́лась з пекучого голоду,
Unsere Haut ist geschwärzt wie ein Ofen, von den Gluten des Hungers.
11 Жінок на Сіоні безче́стили, дівчат — по Юдейських містах.
Frauen in Zion haben sie geschändet, Jungfrauen in den Städten Judas.
12 Князі їхньою рукою пові́шені, лиця стари́х не пошано́вані.
Fürsten wurden durch ihre Hand gehenkt, der Vornehmen Ansehn für nichts geachtet.
13 Юнаки́ носять камінь млино́вий, а хлопці під ношею дров спотика́ються.
Jünglinge nahmen sie zum Mahlen, und Knaben strauchelten unter der Last von Holz.
14 Перестали сиді́ти старші́ в брамі, юнаки́ — свою пісню співати,
Verschwunden sind die Greise am Thor, das Saitenspiel der Jünglinge.
15 втіха нашого серця спини́лась, наш та́нець змінивсь на жало́бу.
Geschwunden ist unseres Herzens Freude; in Klage ist unser Reigen verwandelt.
16 Спа́ла корона у нас з голови́, о горе, бо ми прогріши́лись, —
Die Krone ist uns vom Haupte gefallen: wehe uns, daß wir gesündigt haben!
17 тому́ наше серце боля́ще, тому́ наші очі поте́мніли,
Darüber ist unser Herz siech geworden, darob unsere Augen trübe,
18 через го́ру Сіон, що спусто́шена, бро́дять лисиці по ній.
über den Zionsberg, der verwüstet ist, auf dem sich Füchse tummeln.
19 Пробува́єш Ти, Господи, вічно, Твій престо́л з роду в рід:
Du, Jahwe, thronst auf ewig, dein Stuhl steht von Geschlecht zu Geschlecht.
20 Нащо ж на́с забуваєш навік, покидаєш на довгі дні нас?
Warum willst du uns für immer vergessen, uns lebenslang verlassen?
21 Приверни́ нас до Себе, о Господи, — і ве́рнемось ми, віднови́ наші дні, як давні́ше було́!
Bekehre uns zu dir, Jahwe, so kehren wir um; erneuere unsere Tage, wie vor Alters!
22 Хіба́ Ти цілко́м нас відкинув, прогні́вавсь занадто на нас?
Oder hast du uns ganz verworfen, bist überaus auf uns erzürnt?
