Плач Єремії 5
1 Згадай, Господи, що́ з нами сталося, — зглянься й побач нашу га́ньбу, —
Gedenke [Das fünfte Lied besteht aus zweizeiligen Strophen, welche bloß ihrer Zahl nach den Buchstaben des Alphabets entsprechen, ] Jehova, dessen, was uns geschehen! schaue her und sieh unsere Schmach!
2 наша спа́дщина діста́лась чужим, доми наші — чужи́нцям!
Unser Erbteil ist Fremden zugefallen, unsere Häuser Ausländern.
3 Поставали ми си́ротами: нема ба́тька, а ма́тінки наші — неначе ті вдо́ви!
Wir sind Waisen, ohne Vater; unsere Mütter sind wie Witwen.
4 Свою воду за срі́бло ми п'ємо́, наші дро́ва за гроші оде́ржуємо.
Unser Wasser trinken wir um Geld, unser Holz bekommen wir gegen Zahlung.
5 У поти́лицю нас поганяють, помучені ми, і споко́ю не маємо!
Unsere Verfolger sind uns auf dem Nacken; wir ermatten, man läßt uns keine Ruhe.
6 До Єгипту й Асирії ру́ку витя́гуємо, — щоб наси́титись хлібом!
Ägypten reichen wir die Hand [d. h. unterwerfen wir uns, ] und Assyrien, um mit Brot gesättigt zu werden.
7 Батьки наші грішили, але їх нема, — а ми двигаємо їхні прови́ни!
Unsere Väter haben gesündigt, sie sind nicht mehr; wir, wir tragen ihre Missetaten.
8 Раби запанува́ли над нами, і немає ніко́го, хто б ви́рятував з їхньої руки.
Knechte herrschen über uns; da ist niemand, der uns aus ihrer Hand reiße.
9 Нара́жуючи свою душу на меч у пустині, достаємо свій хліб.
Wir holen unser Brot mit Gefahr unseres Lebens, wegen des Schwertes der Wüste.
10 Шкіра наша, мов піч, — попали́лась з пекучого голоду,
Vor den Gluten des Hungers brennt unsere Haut wie ein Ofen.
11 Жінок на Сіоні безче́стили, дівчат — по Юдейських містах.
Sie haben Weiber geschwächt in Zion, Jungfrauen in den Städten Judas.
12 Князі їхньою рукою пові́шені, лиця стари́х не пошано́вані.
Fürsten sind durch ihre Hand aufgehängt, das Angesicht der Alten wird nicht geehrt.
13 Юнаки́ носять камінь млино́вий, а хлопці під ношею дров спотика́ються.
Jünglinge tragen die Handmühle, und Knaben straucheln unter dem Holze.
14 Перестали сиді́ти старші́ в брамі, юнаки́ — свою пісню співати,
Die Alten bleiben fern [Eig. feiern] vom Tore, die Jünglinge von ihrem Saitenspiel.
15 втіха нашого серця спини́лась, наш та́нець змінивсь на жало́бу.
Die Freude unseres Herzens hat aufgehört, in Trauer ist unser Reigen verwandelt.
16 Спа́ла корона у нас з голови́, о горе, бо ми прогріши́лись, —
Gefallen ist die Krone unseres Hauptes. Wehe uns! denn wir haben gesündigt.
17 тому́ наше серце боля́ще, тому́ наші очі поте́мніли,
Darum ist unser Herz siech geworden, um dieser Dinge willen sind unsere Augen verdunkelt:
18 через го́ру Сіон, що спусто́шена, бро́дять лисиці по ній.
Wegen des Berges Zion, der verwüstet ist; Füchse streifen auf ihm umher.
19 Пробува́єш Ти, Господи, вічно, Твій престо́л з роду в рід:
Du, Jehova, thronst in Ewigkeit; dein Thron ist von Geschlecht zu Geschlecht.
20 Нащо ж на́с забуваєш навік, покидаєш на довгі дні нас?
Warum willst du uns für immer vergessen, uns verlassen auf immerdar [W. auf Länge der Tage?]
21 Приверни́ нас до Себе, о Господи, — і ве́рнемось ми, віднови́ наші дні, як давні́ше було́!
Jehova, bringe uns zu dir zurück, daß wir umkehren; erneuere unsere Tage wie vor alters!
22 Хіба́ Ти цілко́м нас відкинув, прогні́вавсь занадто на нас?
Oder solltest du uns gänzlich verworfen haben, gar zu sehr auf uns zürnen?
