Плач Єремії 5
1 Згадай, Господи, що́ з нами сталося, — зглянься й побач нашу га́ньбу, —
Muista, Herra, mitä meille on tapahtunut; katso ja näe meidän häväistyksemme.
2 наша спа́дщина діста́лась чужим, доми наші — чужи́нцям!
Meidän perintöosamme on siirtynyt vieraille, meidän talomme muukalaisille.
3 Поставали ми си́ротами: нема ба́тька, а ма́тінки наші — неначе ті вдо́ви!
Me olemme tulleet orvoiksi, isättömiksi, meidän äitimme ovat kuin lesket.
4 Свою воду за срі́бло ми п'ємо́, наші дро́ва за гроші оде́ржуємо.
Oman juomavetemme me ostamme rahalla; omat puumme saamme, jos maksamme hinnan.
5 У поти́лицю нас поганяють, помучені ми, і споко́ю не маємо!
Vainoojamme ovat meidän niskassamme; kun uuvumme, ei meille lepoa suoda.
6 До Єгипту й Асирії ру́ку витя́гуємо, — щоб наси́титись хлібом!
Egyptille me lyömme kättä ja Assurille saadaksemme leipää ravinnoksi.
7 Батьки наші грішили, але їх нема, — а ми двигаємо їхні прови́ни!
Meidän isämme ovat syntiä tehneet; heitä ei enää ole. Me kannamme heidän syntivelkaansa.
8 Раби запанува́ли над нами, і немає ніко́го, хто б ви́рятував з їхньої руки.
Orjat hallitsevat meitä; ei ole sitä, joka tempaisi meidät heidän käsistänsä.
9 Нара́жуючи свою душу на меч у пустині, достаємо свій хліб.
Henkemme kaupalla me noudamme leipämme, väistäen miekkaa erämaassa.
10 Шкіра наша, мов піч, — попали́лась з пекучого голоду,
Meidän ihomme halkeilee kuin uuni nälän poltteiden takia.
11 Жінок на Сіоні безче́стили, дівчат — по Юдейських містах.
Naisia raiskataan Siionissa, neitsyitä Juudan kaupungeissa.
12 Князі їхньою рукою пові́шені, лиця стари́х не пошано́вані.
Ruhtinaita heidän kätensä hirttävät, vanhinten kasvoja ei pidetä arvossa.
13 Юнаки́ носять камінь млино́вий, а хлопці під ношею дров спотика́ються.
Nuorukaiset kantavat myllynkiviä, poikaset kompastelevat puutaakkojen alla.
14 Перестали сиді́ти старші́ в брамі, юнаки́ — свою пісню співати,
Poissa ovat vanhukset porteista, nuorukaiset kielisoittimiensa äärestä.
15 втіха нашого серця спини́лась, наш та́нець змінивсь на жало́бу.
Poissa on ilo sydämistämme, karkelomme on valitukseksi muuttunut.
16 Спа́ла корона у нас з голови́, о горе, бо ми прогріши́лись, —
Pudonnut on päästämme kruunu. Voi meitä, sillä me olemme syntiä tehneet!
17 тому́ наше серце боля́ще, тому́ наші очі поте́мніли,
Tästä syystä on sydämemme tullut sairaaksi, näitten tähden ovat silmämme pimenneet-
18 через го́ру Сіон, що спусто́шена, бро́дять лисиці по ній.
Siionin vuoren tähden, joka on autiona, jolla ketut juoksentelevat.
19 Пробува́єш Ти, Господи, вічно, Твій престо́л з роду в рід:
Sinä, Herra, hallitset iankaikkisesti, sinun valtaistuimesi pysyy suvusta sukuun.
20 Нащо ж на́с забуваєш навік, покидаєш на довгі дні нас?
Miksi unhotat meidät ainiaaksi, hylkäät meidät ikipäiviksi?
21 Приверни́ нас до Себе, о Господи, — і ве́рнемось ми, віднови́ наші дні, як давні́ше було́!
Palauta meidät, Herra, tykösi, niin me palajamme; uudista meidän päivämme muinaiselleen.
22 Хіба́ Ти цілко́м нас відкинув, прогні́вавсь занадто на нас?
Vai oletko meidät peräti hyljännyt, vihastunut meihin ylenmäärin?
