Плач Єремії 5
1 Згадай, Господи, що́ з нами сталося, — зглянься й побач нашу га́ньбу, —
Remember, O Jehovah, what hath befallen us, Look attentively, and see our reproach.
2 наша спа́дщина діста́лась чужим, доми наші — чужи́нцям!
Our inheritance hath been turned to strangers, Our houses to foreigners.
3 Поставали ми си́ротами: нема ба́тька, а ма́тінки наші — неначе ті вдо́ви!
Orphans we have been — without a father, our mothers [are] as widows.
4 Свою воду за срі́бло ми п'ємо́, наші дро́ва за гроші оде́ржуємо.
Our water for money we have drunk, Our wood for a price doth come.
5 У поти́лицю нас поганяють, помучені ми, і споко́ю не маємо!
For our neck we have been pursued, We have laboured — there hath been no rest for us.
6 До Єгипту й Асирії ру́ку витя́гуємо, — щоб наси́титись хлібом!
[To] Egypt we have given a hand, [To] Asshur, to be satisfied with bread.
7 Батьки наші грішили, але їх нема, — а ми двигаємо їхні прови́ни!
Our fathers have sinned — they are not, We their iniquities have borne.
8 Раби запанува́ли над нами, і немає ніко́го, хто б ви́рятував з їхньої руки.
Servants have ruled over us, A deliverer there is none from their hand.
9 Нара́жуючи свою душу на меч у пустині, достаємо свій хліб.
With our lives we bring in our bread, Because of the sword of the wilderness.
10 Шкіра наша, мов піч, — попали́лась з пекучого голоду,
Our skin as an oven hath been burning, Because of the raging of the famine.
11 Жінок на Сіоні безче́стили, дівчат — по Юдейських містах.
Wives in Zion they have humbled, Virgins — in cities of Judah.
12 Князі їхньою рукою пові́шені, лиця стари́х не пошано́вані.
Princes by their hand have been hanged, The faces of elders have not been honoured.
13 Юнаки́ носять камінь млино́вий, а хлопці під ношею дров спотика́ються.
Young men to grind they have taken, And youths with wood have stumbled.
14 Перестали сиді́ти старші́ в брамі, юнаки́ — свою пісню співати,
The aged from the gate have ceased, Young men from their song.
15 втіха нашого серця спини́лась, наш та́нець змінивсь на жало́бу.
Ceased hath the joy of our heart, Turned to mourning hath been our dancing.
16 Спа́ла корона у нас з голови́, о горе, бо ми прогріши́лись, —
Fallen hath the crown [from] our head, Woe [is] now to us, for we have sinned.
17 тому́ наше серце боля́ще, тому́ наші очі поте́мніли,
For this hath our heart been sick, For these have our eyes been dim.
18 через го́ру Сіон, що спусто́шена, бро́дять лисиці по ній.
For the mount of Zion — that is desolate, Foxes have gone up on it.
19 Пробува́єш Ти, Господи, вічно, Твій престо́л з роду в рід:
Thou, O Jehovah, to the age remainest, Thy throne to generation and generation.
20 Нащо ж на́с забуваєш навік, покидаєш на довгі дні нас?
Why for ever dost Thou forget us? Thou forsakest us for length of days!
21 Приверни́ нас до Себе, о Господи, — і ве́рнемось ми, віднови́ наші дні, як давні́ше було́!
Turn us back, O Jehovah, unto Thee, And we turn back, renew our days as of old.
22 Хіба́ Ти цілко́м нас відкинув, прогні́вавсь занадто на нас?
For hast Thou utterly rejected us? Thou hast been wroth against us — exceedingly?
