Плач Єремії 5
1 Згадай, Господи, що́ з нами сталося, — зглянься й побач нашу га́ньбу, —
Remember, LORD, what has come on us. Look, and see our reproach.
2 наша спа́дщина діста́лась чужим, доми наші — чужи́нцям!
Our inheritance has been turned over to strangers, our houses to aliens.
3 Поставали ми си́ротами: нема ба́тька, а ма́тінки наші — неначе ті вдо́ви!
We are orphans and fatherless. Our mothers are as widows.
4 Свою воду за срі́бло ми п'ємо́, наші дро́ва за гроші оде́ржуємо.
We must pay for water to drink. Our wood is sold to us.
5 У поти́лицю нас поганяють, помучені ми, і споко́ю не маємо!
Our pursuers are on our necks. We are weary, and have no rest.
6 До Єгипту й Асирії ру́ку витя́гуємо, — щоб наси́титись хлібом!
We have given our hands to the Egyptians, and to the Assyrians, to be satisfied with bread.
7 Батьки наші грішили, але їх нема, — а ми двигаємо їхні прови́ни!
Our fathers sinned, and are no more. We have borne their iniquities.
8 Раби запанува́ли над нами, і немає ніко́го, хто б ви́рятував з їхньої руки.
Servants rule over us. There is no one to deliver us out of their hand.
9 Нара́жуючи свою душу на меч у пустині, достаємо свій хліб.
We get our bread at the peril of our lives, because of the sword in the wilderness.
10 Шкіра наша, мов піч, — попали́лась з пекучого голоду,
Our skin is black like an oven, because of the burning heat of famine.
11 Жінок на Сіоні безче́стили, дівчат — по Юдейських містах.
They ravished the women in Zion, the virgins in the cities of Judah.
12 Князі їхньою рукою пові́шені, лиця стари́х не пошано́вані.
Princes were hanged up by their hands. The faces of elders were not honored.
13 Юнаки́ носять камінь млино́вий, а хлопці під ношею дров спотика́ються.
The young men carry millstones. The children stumbled under loads of wood.
14 Перестали сиді́ти старші́ в брамі, юнаки́ — свою пісню співати,
The elders have ceased from the gate, and the young men from their music.
15 втіха нашого серця спини́лась, наш та́нець змінивсь на жало́бу.
The joy of our heart has ceased. Our dance is turned into mourning.
16 Спа́ла корона у нас з голови́, о горе, бо ми прогріши́лись, —
The crown has fallen from our head. Woe to us, for we have sinned!
17 тому́ наше серце боля́ще, тому́ наші очі поте́мніли,
For this our heart is faint. For these things our eyes are dim:
18 через го́ру Сіон, що спусто́шена, бро́дять лисиці по ній.
for the mountain of Zion, which is desolate. The foxes walk on it.
19 Пробува́єш Ти, Господи, вічно, Твій престо́л з роду в рід:
You, LORD, remain forever. Your throne is from generation to generation.
20 Нащо ж на́с забуваєш навік, покидаєш на довгі дні нас?
Why do you forget us forever, and forsake us for so long a time?
21 Приверни́ нас до Себе, о Господи, — і ве́рнемось ми, віднови́ наші дні, як давні́ше було́!
Turn us to yourself, LORD, and we will be turned. Renew our days as of old.
22 Хіба́ Ти цілко́м нас відкинув, прогні́вавсь занадто на нас?
But you have utterly rejected us. You are very angry against us.
