Плач Єремії 5
1 Згадай, Господи, що́ з нами сталося, — зглянься й побач нашу га́ньбу, —
Remember, O LORD, what is come upon us: consider, and behold our reproach.
2 наша спа́дщина діста́лась чужим, доми наші — чужи́нцям!
Our inheritance is turned to strangers, our houses to aliens.
3 Поставали ми си́ротами: нема ба́тька, а ма́тінки наші — неначе ті вдо́ви!
We are orphans and fatherless, our mothers [are] as widows.
4 Свою воду за срі́бло ми п'ємо́, наші дро́ва за гроші оде́ржуємо.
We have drank our water for money; our wood is sold to us.
5 У поти́лицю нас поганяють, помучені ми, і споко́ю не маємо!
Our necks [are] under persecution: we labor, [and] have no rest.
6 До Єгипту й Асирії ру́ку витя́гуємо, — щоб наси́титись хлібом!
We have given the hand [to] the Egyptians, [and to] the Assyrians, to be satisfied with bread.
7 Батьки наші грішили, але їх нема, — а ми двигаємо їхні прови́ни!
Our fathers have sinned, [and are] not; and we have borne their iniquities.
8 Раби запанува́ли над нами, і немає ніко́го, хто б ви́рятував з їхньої руки.
Servants have ruled over us: [there is] none that doth deliver [us] out of their hand.
9 Нара́жуючи свою душу на меч у пустині, достаємо свій хліб.
We procured our bread with [the peril of] our lives, because of the sword of the wilderness.
10 Шкіра наша, мов піч, — попали́лась з пекучого голоду,
Our skin was black like an oven because of the terrible famine.
11 Жінок на Сіоні безче́стили, дівчат — по Юдейських містах.
They ravished the women in Zion, [and] the maids in the cities of Judah.
12 Князі їхньою рукою пові́шені, лиця стари́х не пошано́вані.
Princes were hanged by their hand: the faces of elders were not honored.
13 Юнаки́ носять камінь млино́вий, а хлопці під ношею дров спотика́ються.
They took the young men to grind, and the children fell under the wood.
14 Перестали сиді́ти старші́ в брамі, юнаки́ — свою пісню співати,
The elders have ceased from the gate, the young men from their music.
15 втіха нашого серця спини́лась, наш та́нець змінивсь на жало́бу.
The joy of our heart hath ceased; our dance is turned into mourning.
16 Спа́ла корона у нас з голови́, о горе, бо ми прогріши́лись, —
The crown is fallen [from] our head: woe to us, that we have sinned!
17 тому́ наше серце боля́ще, тому́ наші очі поте́мніли,
For this our heart is faint; for these [things] our eyes are dim.
18 через го́ру Сіон, що спусто́шена, бро́дять лисиці по ній.
Because of the mountain of Zion, which is desolate, the foxes walk upon it.
19 Пробува́єш Ти, Господи, вічно, Твій престо́л з роду в рід:
Thou, O LORD, remainest for ever; thy throne from generation to generation.
20 Нащо ж на́с забуваєш навік, покидаєш на довгі дні нас?
Why dost thou forget us for ever, [and] forsake us so long time?
21 Приверни́ нас до Себе, о Господи, — і ве́рнемось ми, віднови́ наші дні, як давні́ше було́!
Turn thou us to thee, O LORD, and we shall be turned; renew our days as of old.
22 Хіба́ Ти цілко́м нас відкинув, прогні́вавсь занадто на нас?
But thou hast utterly rejected us; thou art very wroth against us.
