Плач Єремії 5
1 Згадай, Господи, що́ з нами сталося, — зглянься й побач нашу га́ньбу, —
Remember, Yahweh, what has happened to us; look and see our disgrace.
2 наша спа́дщина діста́лась чужим, доми наші — чужи́нцям!
Our inheritance has been turned over to strangers; our houses to foreigners.
3 Поставали ми си́ротами: нема ба́тька, а ма́тінки наші — неначе ті вдо́ви!
We have become orphans, the fatherless, and our mothers are like widows.
4 Свою воду за срі́бло ми п'ємо́, наші дро́ва за гроші оде́ржуємо.
We must pay silver for the water we drink, and we must pay silver to get our own wood.
5 У поти́лицю нас поганяють, помучені ми, і споко́ю не маємо!
Those who are coming after us are close behind us; we are weary and we can find no rest.
6 До Єгипту й Асирії ру́ку витя́гуємо, — щоб наси́титись хлібом!
We have given ourselves to Egypt and to Assyria to get enough food.
7 Батьки наші грішили, але їх нема, — а ми двигаємо їхні прови́ни!
Our fathers sinned, and they are no more, and we bear their iniquities.
8 Раби запанува́ли над нами, і немає ніко́го, хто б ви́рятував з їхньої руки.
Slaves rule over us, and there is no one to deliver us from their hand.
9 Нара́жуючи свою душу на меч у пустині, достаємо свій хліб.
We get our bread only by risking our lives, because of the sword in the wilderness.
10 Шкіра наша, мов піч, — попали́лась з пекучого голоду,
Our skin has grown as hot as an oven because of the burning heat of hunger.
11 Жінок на Сіоні безче́стили, дівчат — по Юдейських містах.
Women are raped in Zion, and virgins in the cities of Judah.
12 Князі їхньою рукою пові́шені, лиця стари́х не пошано́вані.
Princes are hung up by their own hands, and no honor is shown to the elders.
13 Юнаки́ носять камінь млино́вий, а хлопці під ношею дров спотика́ються.
Young men are forced to grind grain with a millstone, and boys stagger under heavy loads of wood.
14 Перестали сиді́ти старші́ в брамі, юнаки́ — свою пісню співати,
The elders have left the city gate, and the young men have left their music.
15 втіха нашого серця спини́лась, наш та́нець змінивсь на жало́бу.
The joy of our heart has ceased and our dancing has turned into mourning.
16 Спа́ла корона у нас з голови́, о горе, бо ми прогріши́лись, —
The crown has fallen from our head; woe to us, for we have sinned!
17 тому́ наше серце боля́ще, тому́ наші очі поте́мніли,
For this our heart has become sick, for these things our eyes grow dim
18 через го́ру Сіон, що спусто́шена, бро́дять лисиці по ній.
for Mount Zion lies desolate, with jackals prowling over it.
19 Пробува́єш Ти, Господи, вічно, Твій престо́л з роду в рід:
But you, Yahweh, reign forever, and you will sit upon your throne from generation to generation.
20 Нащо ж на́с забуваєш навік, покидаєш на довгі дні нас?
Why do you forget us forever? Why do you forsake us for so many days?
21 Приверни́ нас до Себе, о Господи, — і ве́рнемось ми, віднови́ наші дні, як давні́ше було́!
Restore us to yourself, Yahweh, and we will be restored. Renew our days as they were long ago—
22 Хіба́ Ти цілко́м нас відкинув, прогні́вавсь занадто на нас?
unless you have utterly rejected us and you are angry with us beyond measure.
