Плач Єремії 5
1 Згадай, Господи, що́ з нами сталося, — зглянься й побач нашу га́ньбу, —
Remember, O Lord, what has happened to us: behold, and look on our reproach.
2 наша спа́дщина діста́лась чужим, доми наші — чужи́нцям!
Our inheritance has been turned away to aliens, our houses to strangers:
3 Поставали ми си́ротами: нема ба́тька, а ма́тінки наші — неначе ті вдо́ви!
we are become orphans, we have no father, our mothers are as widows.
4 Свою воду за срі́бло ми п'ємо́, наші дро́ва за гроші оде́ржуємо.
We have drunk our water for money; our wood is sold to us [for a burden] on our neck:
5 У поти́лицю нас поганяють, помучені ми, і споко́ю не маємо!
we have been persecuted, we have laboured, we have had no rest.
6 До Єгипту й Асирії ру́ку витя́гуємо, — щоб наси́титись хлібом!
Egypt gave the hand [to us], Assur to their own satisfaction.
7 Батьки наші грішили, але їх нема, — а ми двигаємо їхні прови́ни!
Our fathers sinned, [and] are not: we have borne their iniquities.
8 Раби запанува́ли над нами, і немає ніко́го, хто б ви́рятував з їхньої руки.
Servants have ruled over us: there is none to ransom [us] out of their hand.
9 Нара́жуючи свою душу на меч у пустині, достаємо свій хліб.
We shall bring in our bread with [danger of] our lives, because of the sword of the wilderness.
10 Шкіра наша, мов піч, — попали́лась з пекучого голоду,
Our skin is blackened like an oven; they are convulsed, because of the storms of famine.
11 Жінок на Сіоні безче́стили, дівчат — по Юдейських містах.
They humbled the women in Sion, the virgins in the cities of Juda.
12 Князі їхньою рукою пові́шені, лиця стари́х не пошано́вані.
Princes were hanged up by their hands: the elders were not honoured.
13 Юнаки́ носять камінь млино́вий, а хлопці під ношею дров спотика́ються.
The chosen men lifted up [the voice in] weeping, and the youths fainted under the wood.
14 Перестали сиді́ти старші́ в брамі, юнаки́ — свою пісню співати,
And the elders ceased from the gate, the chosen men ceased from their music.
15 втіха нашого серця спини́лась, наш та́нець змінивсь на жало́бу.
The joy of our heart has ceased; our dance is turned into mourning.
16 Спа́ла корона у нас з голови́, о горе, бо ми прогріши́лись, —
The crown has fallen [from] our head: yes, woe to us! for we have sinned.
17 тому́ наше серце боля́ще, тому́ наші очі поте́мніли,
For this has grief come; our heart is sorrowful: for this our eyes are darkened.
18 через го́ру Сіон, що спусто́шена, бро́дять лисиці по ній.
Over the mountain of Sion, because it is made desolate, foxes have walked therein.
19 Пробува́єш Ти, Господи, вічно, Твій престо́л з роду в рід:
But you, O Lord, shall dwell for ever; your throne [shall endure] to generation and generation.
20 Нащо ж на́с забуваєш навік, покидаєш на довгі дні нас?
Therefore will you utterly forget us, and abandon us a long time?
21 Приверни́ нас до Себе, о Господи, — і ве́рнемось ми, віднови́ наші дні, як давні́ше було́!
Turn us, O Lord, to you, and we shall be turned; and renew our days as before.
22 Хіба́ Ти цілко́м нас відкинув, прогні́вавсь занадто на нас?
For you have indeed rejected us; you have been very angry against us.
