Плач Єремії 5
1 Згадай, Господи, що́ з нами сталося, — зглянься й побач нашу га́ньбу, —
Keep in mind, O Lord, what has come to us: take note and see our shame.
2 наша спа́дщина діста́лась чужим, доми наші — чужи́нцям!
Our heritage is given up to men of strange lands, our houses to those who are not our countrymen.
3 Поставали ми си́ротами: нема ба́тька, а ма́тінки наші — неначе ті вдо́ви!
We are children without fathers, our mothers are like widows.
4 Свою воду за срі́бло ми п'ємо́, наші дро́ва за гроші оде́ржуємо.
We give money for a drink of water, we get our wood for a price.
5 У поти́лицю нас поганяють, помучені ми, і споко́ю не маємо!
Our attackers are on our necks: overcome with weariness, we have no rest.
6 До Єгипту й Асирії ру́ку витя́гуємо, — щоб наси́титись хлібом!
We have given our hands to the Egyptians and to the Assyrians so that we might have enough bread.
7 Батьки наші грішили, але їх нема, — а ми двигаємо їхні прови́ни!
Our fathers were sinners and are dead; and the weight of their evil-doing is on us.
8 Раби запанува́ли над нами, і немає ніко́го, хто б ви́рятував з їхньої руки.
Servants are ruling over us, and there is no one to make us free from their hands.
9 Нара́жуючи свою душу на меч у пустині, достаємо свій хліб.
We put our lives in danger to get our bread, because of the sword of the waste land.
10 Шкіра наша, мов піч, — попали́лась з пекучого голоду,
Our skin is heated like an oven because of our burning heat from need of food.
11 Жінок на Сіоні безче́стили, дівчат — по Юдейських містах.
They took by force the women in Zion, the virgins in the towns of Judah.
12 Князі їхньою рукою пові́шені, лиця стари́х не пошано́вані.
Their hands put princes to death by hanging: the faces of old men were not honoured.
13 Юнаки́ носять камінь млино́вий, а хлопці під ношею дров спотика́ються.
The young men were crushing the grain, and the boys were falling under the wood.
14 Перестали сиді́ти старші́ в брамі, юнаки́ — свою пісню співати,
The old men are no longer seated in the doorway, and the music of the young men has come to an end.
15 втіха нашого серця спини́лась, наш та́нець змінивсь на жало́бу.
The joy of our hearts is ended; our dancing is changed into sorrow.
16 Спа́ла корона у нас з голови́, о горе, бо ми прогріши́лись, —
The crown has been taken from our head: sorrow is ours, for we are sinners.
17 тому́ наше серце боля́ще, тому́ наші очі поте́мніли,
Because of this our hearts are feeble; for these things our eyes are dark;
18 через го́ру Сіон, що спусто́шена, бро́дять лисиці по ній.
Because of the mountain of Zion which is a waste; jackals go over it.
19 Пробува́єш Ти, Господи, вічно, Твій престо́л з роду в рід:
You, O Lord, are seated as King for ever; the seat of your power is eternal.
20 Нащо ж на́с забуваєш навік, покидаєш на довгі дні нас?
Why have we gone from your memory for ever? why have you been turned away from us for so long?
21 Приверни́ нас до Себе, о Господи, — і ве́рнемось ми, віднови́ наші дні, як давні́ше було́!
Make us come back to you, O Lord, and let us be turned; make our days new again as in the past.
22 Хіба́ Ти цілко́м нас відкинув, прогні́вавсь занадто на нас?
But you have quite given us up; you are full of wrath against us.
