Плач Єремії 5
1 Згадай, Господи, що́ з нами сталося, — зглянься й побач нашу га́ньбу, —
Remember, O LORD, what has happened to us. Look and see our disgrace!
2 наша спа́дщина діста́лась чужим, доми наші — чужи́нцям!
Our inheritance has been turned over to strangers, our houses to foreigners.
3 Поставали ми си́ротами: нема ба́тька, а ма́тінки наші — неначе ті вдо́ви!
We have become fatherless orphans; our mothers are widows.
4 Свою воду за срі́бло ми п'ємо́, наші дро́ва за гроші оде́ржуємо.
We must buy the water we drink; our wood comes at a price.
5 У поти́лицю нас поганяють, помучені ми, і споко́ю не маємо!
We are closely pursued; we are weary and find no rest.
6 До Єгипту й Асирії ру́ку витя́гуємо, — щоб наси́титись хлібом!
We submitted to Egypt and Assyria to get enough bread.
7 Батьки наші грішили, але їх нема, — а ми двигаємо їхні прови́ни!
Our fathers sinned and are no more, but we bear their punishment.
8 Раби запанува́ли над нами, і немає ніко́го, хто б ви́рятував з їхньої руки.
Slaves rule over us; there is no one to deliver us from their hands.
9 Нара́жуючи свою душу на меч у пустині, достаємо свій хліб.
We get our bread at the risk of our lives because of the sword in the wilderness.
10 Шкіра наша, мов піч, — попали́лась з пекучого голоду,
Our skin is as hot as an oven with fever from our hunger.
11 Жінок на Сіоні безче́стили, дівчат — по Юдейських містах.
Women have been ravished in Zion, virgins in the cities of Judah.
12 Князі їхньою рукою пові́шені, лиця стари́х не пошано́вані.
Princes have been hung up by their hands; elders receive no respect.
13 Юнаки́ носять камінь млино́вий, а хлопці під ношею дров спотика́ються.
Young men toil at millstones; boys stagger under loads of wood.
14 Перестали сиді́ти старші́ в брамі, юнаки́ — свою пісню співати,
The elders have left the city gate; the young men have stopped their music.
15 втіха нашого серця спини́лась, наш та́нець змінивсь на жало́бу.
Joy has left our hearts; our dancing has turned to mourning.
16 Спа́ла корона у нас з голови́, о горе, бо ми прогріши́лись, —
The crown has fallen from our head. Woe to us, for we have sinned!
17 тому́ наше серце боля́ще, тому́ наші очі поте́мніли,
Because of this, our hearts are faint; because of these, our eyes grow dim—
18 через го́ру Сіон, що спусто́шена, бро́дять лисиці по ній.
because of Mount Zion, which lies desolate, patrolled by foxes.
19 Пробува́єш Ти, Господи, вічно, Твій престо́л з роду в рід:
You, O LORD, reign forever; Your throne endures from generation to generation.
20 Нащо ж на́с забуваєш навік, покидаєш на довгі дні нас?
Why have You forgotten us forever? Why have You forsaken us for so long?
21 Приверни́ нас до Себе, о Господи, — і ве́рнемось ми, віднови́ наші дні, як давні́ше було́!
Restore us to Yourself, O LORD, so we may return; renew our days as of old,
22 Хіба́ Ти цілко́м нас відкинув, прогні́вавсь занадто на нас?
unless You have utterly rejected us and remain angry with us beyond measure.
