Плач Єремії 5
1 Згадай, Господи, що́ з нами сталося, — зглянься й побач нашу га́ньбу, —
Hinumdumi, Oh Jehova, kong unsay nahitabo kanamo: Sud-onga, ug tan-awa ang among kaulaw.
2 наша спа́дщина діста́лась чужим, доми наші — чужи́нцям!
Ang among kabilin nahulog ngadto sa mga dumuloong, Ang among mga balay ngadto sa mga lumalangyaw.
3 Поставали ми си́ротами: нема ба́тька, а ма́тінки наші — неначе ті вдо́ви!
Kami mga ilo ug walay mga amahan; Ang among mga inahan nangahimong mga balo.
4 Свою воду за срі́бло ми п'ємо́, наші дро́ва за гроші оде́ржуємо.
Kami nag-inum sa among tubig nga binayloan sa salapi; Ang among kahoy ginabaligya na kanamo.
5 У поти́лицю нас поганяють, помучені ми, і споко́ю не маємо!
Ang mga maglulutos kanamo nagaungot sa among mga liog: Kami gikapuyan ug walay pahulay.
6 До Єгипту й Асирії ру́ку витя́гуємо, — щоб наси́титись хлібом!
Among gihatag ang kamot ngadto sa mga Egiptohanon, Ug sa mga Asiriahanon, aron tagbawon sa tinapay.
7 Батьки наші грішили, але їх нема, — а ми двигаємо їхні прови́ни!
Ang among mga amahan nanagpakasala, ug wala na; Ug among giantus ang ilang kasal-anan.
8 Раби запанува́ли над нами, і немає ніко́го, хто б ви́рятував з їхньої руки.
Ang mga sulogoon maoy nagahari kanamo: Walay makaluwas kanamo gikan sa ilang kamot.
9 Нара́жуючи свою душу на меч у пустині, достаємо свій хліб.
Makuha namo ang among tinapay uban ang peligro sa among kinabuhi, Tungod sa espada didto sa kamingawan.
10 Шкіра наша, мов піч, — попали́лась з пекучого голоду,
Ang among panit maitum sama sa usa ka hudno, Tungod sa makasunog nga kainit sa kagutmanan.
11 Жінок на Сіоні безче́стили, дівчат — по Юдейських містах.
Ginalugos nila ang mga babaye didto sa Sion, Ang mga ulay sa ciudad sa Juda.
12 Князі їхньою рукою пові́шені, лиця стари́х не пошано́вані.
Ang mga principe ginabitay pinaagi sa ilang mga kamot: Ang mga nawong sa mga anciano wala tahura.
13 Юнаки́ носять камінь млино́вий, а хлопці під ношею дров спотика́ються.
Ang mga batan-ong lalake maoy nanagpas-an sa galingan; Ug ang kabataan gipahiumod sa ilalum sa kahoy.
14 Перестали сиді́ти старші́ в брамі, юнаки́ — свою пісню співати,
Ang mga anciano namiya sa pultahan, Ang mga batan-ong lalake namiya sa ilang honi.
15 втіха нашого серця спини́лась, наш та́нець змінивсь на жало́бу.
Ang kalipay sa among kasingkasing mihunong na; Ang among sayaw nahimong pagminatay.
16 Спа́ла корона у нас з голови́, о горе, бо ми прогріши́лись, —
Ang purongpurong nahulog gikan sa among ulo: Alaut kami kay kami nakasala man!
17 тому́ наше серце боля́ще, тому́ наші очі поте́мніли,
Tungod niini ang among kasingkasing nagakaluya; Tungod niining mga butanga ang among mga mata lubog na.
18 через го́ру Сіон, що спусто́шена, бро́дять лисиці по ній.
Tungod sa bukid sa Sion, nga mamingaw: Ang mga milo nagalakaw sa ibabaw niana.
19 Пробува́єш Ти, Господи, вічно, Твій престо́л з роду в рід:
Ikaw, Oh Jehova, magapabilin sa walay katapusan; Ang imong trono nagapadayon gikan sa kaliwatan ngadto sa kaliwatan.
20 Нащо ж на́с забуваєш навік, покидаєш на довгі дні нас?
Ngano man nga nalimot ka kanamo sa walay katapusan, Ug mibiya kanamo sa hataas kaayong panahon?
21 Приверни́ нас до Себе, о Господи, — і ве́рнемось ми, віднови́ наші дні, як давні́ше було́!
Pabalika kami nganha kanimo, Oh Jehova, ug kami mamalik; Bag-oha ang among mga adlaw ingon sa kanhing panahon.
22 Хіба́ Ти цілко́м нас відкинув, прогні́вавсь занадто на нас?
Apan giay-ran mo sa tuman kami; Ikaw naligutgut sa hilabihan batok kanamo.
