Плач Єремії 4

1 Як поте́мніло золото, як відмінилося щире те золото добре, як на ро́зі всіх вулиць камі́ння святе порозки́дане!

Kora mago zamo'a okamaregeno knare zantfa hu'nea golimo'agi, menina ome haviza higeno masa zama'a omane'ne. Ana nehigeno Ra Mono nompima ruotage'ma hu'nefima mizama'amo'ma marerisa haveramima ante'naza haveramina, kumamofo ne'onse kantamimpina rupanani hutre'naze.

2 Кошто́вні сіонські сини, щирим золотом важені, як тепер ось за гли́няний по́суд полі́чені, за чин рук ганча́рських!

Jerusalemi kumapi vahe'mo'za kora zago'amo'ma marerisa golimo'ma hiaza hu'za knare zantfa hu'nazanagi, menina havizantfa hu'za vahe'mo'ma azampinti tro hu'nea mopa kavogna hu'naze.

3 На́віть шакали витя́гують пе́рса, годують своїх молодя́т, а до́ня народу мого жорсто́ка, мов струсі в пустині:

Afi kramo'a anenta'amofona antahinemino, amina amino azeri so'ea nehie. Hianagi nagri vahe'mo'za kama kokampi ostritsie nehaza mananimo anenta'agu antahi nomino amefi humiaza hu'za mofavre naga'zamia zamefi hunezamize.

4 язик сосунця́ до його піднебі́ння від спра́ги прилип. Хліба жадають собі немовля́та, — й немає ніко́го, хто б їм відломи́в.

Ne'one mofavre naga'zamimo'za amima nesaza zana omanegeno, zmanankemo'a hagage nehigeno, zamagefu'namo'a marerino zamagi'mofo zamavagu'nafafi akamare'ne. Mofavre naga'mo'za ne'zanku memea hu'nazanagi, mago vahe'mo'e hunora ne'zana ozami'ne.

5 Ті, що їли присма́ки, — на вулицях з голоду мліють; ті, що ви́плекані на пурпу́рі, — тепер смітники́ обійма́ють.

Feno vahe'mo'za kora mizama'amo marerifa ne'za ne'nazanagi, menina kumamofo ne'onse kantamimpi mani'neza zamagaku nehaze. Ana nehu'za kora knare'nare huno avasase'amoke hu'nea kukenama antani'za vanoma hu'naza vahe'mo'za menina kazokzo eriza vahe mani'naze.

6 І більшою стала вина доньки люду мого́ за про́гріх Содо́му, що був переве́рнений вмить, — і не торка́лися руки до нього.

Nagri vahe'ma Jerusalemi kumapima nemaniza vahe'mo'zama hu'naza kefo zamavu'zmava zamo'a, Sodomu rankumapima nemaniza vahe'mo'zama nehazageno'ma, Ra Anumzamo'ma ame huno eri haviza higeno'ma mago vahe'mo'e huno'ma zamazama osu'neankna kefo avu'vazana agatere'ne.

7 Її можновла́дці чистіші від снігу були́, біліші від молока, їхнє тіло червоне, мов пе́рли, їхній вигляд — сапфі́р, —

Kora Jerusalemi kumapi kva vahe'mofo zamavufagamo'a aisigna huno efenentake nehigeno, amirinkna huno efenentake nehigeno, hankave vahe mani'nageno, zamavufagamo'a masanentake huno mizama'amo marerisa havemofonku'ma Safirie nehaza havemofo avufgaregati'ma rumsa nehiaza hu'ne.

8 а тепер їхній вигляд чорніший за са́жу, не розпізнаю́ть їх на вулицях, їхня шкіра стягнулась на їхній кості́, зробилась сухою, як дерево.

Hianagi menina zamavufagamo'a hokonke hu'ne. Ana hu'nege'za kampima vanoma nehazage'za zamage amara osu'naze. Zafamo hagage hiaza huno zamavufagamo'a tro azotagna huno harari hige'za, zaferinage hu'naze.

9 Забитим мечем стало ліпше, ніж повби́ваним голодом, що гинуть проко́лені, за браком плоді́в польови́х.

Bainati kazinteti'ma zamahe fri'naza vahera knare hu'za fri'nazanagi, ne'zanku'ma hu'za friza vahe'mokizmi fri'zamo'a havizantfa hu'ne. Na'ankure ne'zanku'ma hu'za friza vahe'mo'za, za'zate zamagakura hazageno, zamavufagamo'a tro azotagna huno harari huno hokonke hige'za fri'naze.

10 Руки жінок милосе́рдних варили своїх діточо́к, які стали пожи́вою їм під час руйнува́ння дочки́ мого лю́ду.

A'nanemo'za mofavre naga zamigura tusi zamasunku huzmante'naze. Hianagi ana mofavre naga'ma frizage'za, ana a'nanemo'za zamagra'a ana mofavrezmia kre'za ne'naze. E'inahu zama fore'ma hu'neana, ha' vahe'mo'zama nagri vahe'ma ha'ma eme huzmante'za zamazeri havizama hu'naza knafi anazana fore hu'ne.

11 Закінчи́в Господь лю́тість Свою, вилив жар Свого гніву, — і запали́в на Сіоні огонь, і поже́р він осно́ви його́!

Ra Anumzamofona arimpa ahe'zamo'a tusiza higeno, arimpama ahe'zana eri kaha huno, Jerusalemi kumara teve tagintegeno teno uramino kuma'ma retru re'zama kinaza haveramina tefaragu vazirami'ne.

12 Не вірили зе́мні царі та всі ме́шканці ці́лого світу, що вві́йде противник та ворог до брам Єрусалиму.

Ama mopafi kini vahe'mo'zane, ama mopafi vahe'mo'zama antahi'zana, ha' vahe'mo'za Jerusalemi kuma keginamofo kafana tapage hu'za kumapina uofregahaze hu'za antahi'nazane.

13 Усе ста́лося це за провини пророків його́, за неправду свяще́нства його, що кров праведників серед нього лили́.

Hianagi pristi vahe'mo'zane kasnampa vahe'mo'zama Jerusalemi kumapima nemaniza fatgo vahe'ma zamahe fri'zama korama eri tagitre'naza kumiku huno Anumzamo'a ha' vahera zamatrege'za e'za, Jerusalemi kumara eri haviza hu'naze.

14 По вулицях бродять, немов ті сліпці́, поплямо́вані кров'ю, так що люди не можуть діткну́тись до о́дягу їхнього.

Ana pristi vahetamine kasnampa vahemo'zanena zamavu asuhu vahekna hu'za, kumamofo ne'onse kantamimpi eri'eri hu'za vano nehaze. Ana vahera koramo zamazeri pahenage hu'nege'za, vahe'mo'zama kukena zamire'ma avako'ma hu'zankura tusi koro hu'naze.

15 „Уступі́ться, нечисті!“кричали до них, „уступі́ться, збо́чуйте, не дото́ркуйтеся!“І повтікали вони й мандрува́ли, і казали між лю́дьми: „Ме́шкати в нас більш не бу́дуть!“

Vahemo'za ana vahekura kezati'za amanage hu'naze. Tamagra agru osu'nazanki tagritera erava'oa osuta atreta viho hu'naze. Anagema hazage'za pristi vahe'ene kasnampa vahe'mo'za atre'za vu'za ru moparega umani'naze. Hianagi ana mopafi vahemo'zanena hu'za, ama mopafina omanigahazanki atreta viho hu'za hu'naze.

16 Господнє лице розпоро́шило їх, не ди́виться більше на них, — бо вони не зверта́ли уваги на обли́ччя священиків, до стари́х вони ласки не мали.

Ra Anumzamo agra'a zamazeri panini hige'za vu'za e'za hazageno, ana vahera avua anteno kegava huozmante'ne. Ana higeno pristi vahe'ene ranra vahetaminena vahe'mo'za zamavesi nozamante'za zamagesga osu'naze.

17 Уже прогляділи ми очі свої, даре́мно чека́вши на поміч собі, — на варті своїй ми чекали наро́ду, який нас не спас.

Tagri'ma eme taza hanaza vaheku kantega tavu anteteta mani'nonkeno tavumo'a tatagri'ne. Za'za noma kinte'nompi marerita mani'neta mago'a moparegati vahe'mo'zama eme tazama hanagu tavua anteteta mani'nonanagi, eme tagura ovazi'naze.

18 Чатують вони наші кро́ки, щоб ходи́ти не могли ми по пло́щах своїх. Кінець наш набли́зився, спо́внилися наші дні, бо прийшов нам кінець.

Neone kampima vanoma hunaku'ma hu'naza ha' vahetimo'za zamavua tagrite antete'za manizageta, kana vano osu'none. Tagrama knama eritama havizama hanuna knamo'a hago egofta hu'ne. Ana hu'neankita osi'a kna manisanunkeno, havizama hanuna knamo'a egahie.

19 Гноби́телі наші скоріші були за орлів піднебе́сних, — вони уганя́лись за нами по го́рах, на нас чатува́ли в пустині.

Ha' vahetimo'za tahenaku'ma tagenema re'nazana, tumpamo'ma ame huno hareno viaza hu'za, agonaramimpina tahe'za tagenea nere'za, ka'ma kokampina tahenaku ome kafo ante'za mani'naze.

20 Попав в ями живу́щий наш Дух, Господній пома́занець, що ми говорили про ньо́го: „Ми бу́демо жити в тіні́ його серед наро́дів“.

Ra Anumzamo'ma masavema frenteno azerinte ruotage'ma hu'nea kini ne'mo, kegava hurante'nigeta ru vahe kumapina manigahune huta hu'none. Hianagi ha' vahe'mo'za azeri'naze.

21 Веселися та тішся, о до́чко Едому, що сидиш в краю Уц, — також над тобою пере́йде злий ке́ліх, уп'єшся й ого́лишся й ти!

Idomu vahe'ma Usi mopafima nemaniza vahe'mota, Jerusalemi kuma'mo'ma havizama hia zankura musenkase nehaze. Hianagi Anumzamofo arimpa ahe'zamo'a, kapufi waini ti meaza hu'neankino, tamagrite'enena eri tagitresnigeta, neneta neginagi huta kukenatamia hatetre vagaregahaze.

22 Скінчи́лася кара твоя, до́чко Сіону, — не буде Він більше тебе виганяти, — та твоє беззако́ння скарає Він, до́чко Едому, відкриє провини твої!

Saioni kumamoka kefo avu'ava'ma hankeno Ra Anumzamo'ma ana kumimofo nonama huno kazeri havizama hu'nea zamo'a hago vagaregahie. Ana hu'neankino Saioni vahe'ma kinama ome hu'naza vahera za'zatera tamatre'nigeta kinafina omanigahaze. Hianagi Idomu kumamoka, Ra Anumzamo'a kumika'ane kefo zanka'anena erinte ama huno, ana kumi'mofo nona'a kagri'enena knazana kamigahie.