Плач Єремії 3
1 Я той муж, який бачив біду́ від жезла́ Його гніву, —
Ako ay isang taong nakakita ng paghihirap sa ilalim ng pamalo ng matinding galit ni Yahweh.
2 Він прова́див мене й допрова́див до те́мряви, а не до світла.
Itinaboy niya ako at pinalakad sa kadiliman sa halip na liwanag.
3 Лиш на мене все зно́ву обе́ртає руку Свою́ цілий день.
Tunay siyang bumaling laban sa akin, buong araw niyang ibinabaling ang kamay niya laban sa akin.
4 Він ви́снажив тіло моє й мою шкіру, мої кості сторо́щив,
Ang aking laman at balat ay ginutay niya, ang aking mga buto ay binali niya.
5 обгородив Він мене, і мене оточи́в гіркото́ю та му́кою,
Gumawa siya ng mga gawaing paglusob na sa akin ay laban, at pinaligiran ako ng kapaitan at kahirapan.
6 у темно́ті мене посадив, мов померлих давно́.
Sa mga madilim na lugar niya ako pinatira, tulad nilang mga patay na noon pa.
7 Обгороди́в Він мене — і не ви́йду, тяжки́ми вчинив Він кайда́ни мої.
Gumawa siya ng pader sa paligid ko at hindi ako makatakas. Pinabigat niya ang aking mga posas.
8 І коли я кричу́ й голошу́, затикає Він вуха Свої на молитву мою,
Kahit na tumawag at sumigaw ako ng tulong, aking mga panalangin ay kaniyang kinukulong.
9 Камінням обте́саним обгородив Він доро́ги мої, повикри́влював стежки́ мої.
Hinarangan niya ang aking landas ng mga pader na gawa sa sinibak na bato, hindi tuwid ang bawat daanang aking tinatahak.
10 Він для мене ведме́дем чату́ючим став, немов лев той у схо́вищі!
Tulad siya ng osong naghihintay upang tambangan ako, isang leon na nasa pagtatago.
11 Поплутав доро́ги мої та розша́рпав мене́, учинив Він мене опусто́шеним!
Inilihis niya ang mga landas ko. Ginugutay at pinapabayaan niya ako.
12 Натягнув Свого лука й поставив мене, наче ціль для стріли́, —
Iniunat niya ang kaniyang pana at minarkahan ako bilang tudlaan ng palaso.
13 пустив стрі́ли до ни́рок моїх з Свого сагайдака́
Ipinadala niya ang mga palaso mula sa kaniyang sisidlan upang pumasok sa aking mga bato.
14 Для всього наро́ду свого я став посміхо́виськом, глумли́вою піснею їхньою цілий день.
Ako ay naging katatawanan sa lahat ng aking mga kababayan, ang paksa sa mapanuyang awit nila sa araw-araw.
15 Наси́тив мене гіркото́ю, мене напоїв полино́м.
Pinuno niya ako ng kapaitan at pinilit painumin ng ajenjo.
16 І стер мені зу́би жорство́ю, до по́пелу кинув мене,
Dinurog niya ang aking mga ngipin ng bato, sa alikabok ay isinubsob niya ako.
17 і душа моя спо́кій згубила, забув я добро́.
Sa aking buhay ay tinanggal mo ang kapayapaan, hindi ko na maalala pa ang alinmang kaligayahan.
18 І сказав я: Загублена сила моя, та моє сподіва́ння на Господа.
Kaya sinabi ko, “Ang aking tatag ay nawala na at ang aking pag-asa kay Yahweh ay naubos na.”
19 Згадай про біду́ мою й му́ку мою, про поли́н та отру́ту, —
Inaalala ko ang aking kahirapan at ang aking pagkaligaw sa ajenjo at kapaitan.
20 душа моя згадує безпереста́нку про це, і гнеться в мені.
Tiyak na ito ay aking inaalala, at sa loob ko ay yumuyukod ako sa kawalan ng pag-asa.
21 Оце я нага́дую серцеві своєму, тому то я маю надію:
Ngunit ito ang aking inaalala, at ito ang dahilang ako ay may pag-asa:
22 Це милість Господня, що ми не поги́нули, бо не нокінчи́лось Його милосердя, —
Ito ay sa pamamagitan ng katapatan sa kasunduan ni Yahweh kaya hindi tayo nalipol, sapagkat ang kaniyang mga kilos ng kahabagan ay hindi nagwakas.
23 нове́ воно кожного ра́нку, велика бо вірність Твоя!
Ang mga kilos ng kahabagan niya ay muling nagaganap sa bawat umaga, katapatan mo ay dakila!
24 Господь — це мій у́діл, — говорить душа моя, — тому́ я надію на Нього склада́ю!
“Si Yahweh ay aking mana,” sinabi ko sa aking sarili, kaya aasa ako sa kaniya.
25 Господь добрий для тих, хто наді́ю на Нього кладе́, для душі, що шукає Його́!
Si Yahweh ay mabuti sa sinumang naghihintay sa kaniya, sa buhay na naghahanap sa kaniya.
26 Добре, коли люди́на в мовча́нні надію кладе́ на спасі́ння Господнє.
Mabuti ang maghintay sa pagliligtas ni Yahweh nang tahimik.
27 Добре для мужа, як носить ярмо́ в своїй мо́лодості, —
Mabuti sa isang tao na ang pamatok sa kaniyang kabataan ay kaniyang natitiis.
28 нехай він самі́тно сидить і мовчить, як поклав Він на нього його́;
Hayaan siyang manahimik at umupong mag-isa, dahil inilagay ito ni Yahweh sa kaniya.
29 хай закриє він по́рохом у́ста свої, може є ще надія;
Hayaang ilagay niya sa alikabok ang bibig niya, at marahil mayroong pag-asa.
30 хай що́ку тому підставля́є, хто його б'є, своєю ганьбою наси́чується.
Hayaang ang kaniyang pisngi ay ibigay niya sa sinumang humahampas sa kaniya. Hayaang mapuno siya ng kahihiyan,
31 Бо Господь не наві́ки ж покине!
sapagkat hindi siya tatanggihan ng Panginoon magpakailanman!
32 Бо хоч Він і засму́тить кого, проте зми́лується за Своєю великою ми́лістю, —
Sapagkat kahit na nagdadala siya ng kalungkutan, nagpapakita rin siya ng kahabagan na lumalabas mula sa kaniyang kadakilaan ng kaniyang katapatan sa kasunduan.
33 бо не мучить Він з серця Свого́, і не засмучує лю́дських синів.
Sapagkat hindi siya nagmamalupit mula sa kaniyang puso, o nagpapahirap sa mga anak ng mga tao.
34 Щоб топта́ти під своїми ногами всіх в'я́знів землі,
Sa pagdurog sa lahat ng mga bihag sa lupa sa ilalim ng kaniyang paa,
35 щоб перед обличчям Всевишнього право люди́ни зігнути,
sa paglihis sa katarungan ng mga tao sa harapan ng mukha ng Kataas-taasan,
36 щоб гноби́ти люди́ну у справі судо́вій його́, — оцьо́го не має на оці Госпо́дь!
sa paghadlang sa isang tao sa kaniyang katwiran—hindi ba nakikita ng Panginoon?
37 Хто то скаже — і станеться це, як Господь того не наказав?
Sino ang nagsasalita at nangyayari kapag hindi ito iniutos ng Panginoon?
38 Хіба не виходить усе з уст Всевишнього, — зле та добре?
Hindi ba parehong kapahamakan at katagumpayan ay nagmumula sa bibig ng Kataas-taasan?
39 Чого ж нарікає люди́на жива? Нехай ска́ржиться кожен на гріх свій.
Paano makakadaing ang sinumang taong nabubuhay? Paaano makakadaing ang sinumang tao tungkol sa kaparusahan ng kaniyang mga kasalanan?
40 Пошукаймо доріг своїх та досліді́мо, і верні́мось до Господа!
Siyasatin at suriin natin ang ating mga pamamaraan, at muling manumbalik kay Yahweh.
41 підіймі́мо своє серце та руки до Бога на небі!
Itaas natin ang ating mga puso at mga kamay sa Diyos sa kalangitan at manalangin:
42 Спроневі́рились ми й неслухня́ними стали, тому́ не пробачив Ти нам,
“Laban sa iyo kami ay nagkasala at naghimagsik, kaya kami ay hindi mo pinatawad.
43 закрився Ти гнівом і гнав нас, убивав, не помилував,
Tinakpan mo ang iyong sarili ng galit at hinabol kami. Pinagpapatay mo kami, at hindi mo kami kinahabagan.
44 закрив Себе хмарою, щоб до Тебе молитва моя не дійшла.
Tinakpan mo ang iyong sarili ng ulap, upang walang panalangin ang makakalampas.
45 Сміття́м та оги́дою нас Ти вчинив між наро́дами,
Ginawa mo kaming mga taong itinakwil at dumi sa iba't ibang mga lahi.
46 наші всі вороги́ пороззявля́ли на нас свого рота,
Ibinuka ng lahat ng aming mga kaaway ang kanilang bibig nang may pangungutya laban sa amin.
47 страх та яма на нас поприхо́дили, руїна й погибіль.
Dumating sa amin ang takot sa hukay, pagkasira at pagkaluray.”
48 Моє око сплива́є пото́ками во́дними через нещастя дочки́ мого люду.
Umaagos ng daloy ng tubig ang mata ko dahil sa pagkaluray ng anak na babae ng mga kababayan ko.
49 Виливається око моє безупи́нно, нема бо пере́рви,
Umaagos ang mga mata ko, at hindi tumitigil ang mga ito, sapagkat wala itong katapusan
50 аж поки не згля́неться та не побачить Госпо́дь із небе́с, —
hanggang sa tumunghay at tumingin si Yahweh mula sa kalangitan.
51 моє око вчиняє журбу́ для моєї душі через до́чок усіх мого міста.
Nagbibigay ng matinding sakit sa aking buhay ang mata ko dahil sa lahat ng mga anak na babae sa lungsod ko.
52 Ло́влячи, ло́влять мене, немов птаха, мої вороги безпричи́нно,
Walang tigil akong tinutugis tulad ng isang ibon ng aking mga kaaway nang walang dahilan.
53 життя моє в яму замкну́ли вони, і камі́ннями кинули в мене.
Sinira nila sa balon ang buhay ko at sa ibabaw ko ay naglagay ng isang bato.
54 Пливуть мені во́ди на го́лову, я говорю́: „ Вже погу́блений я!“
Dumaloy ang tubig sa aking ulo, sinabi ko, “Nilagot ako!”
55 Кликав я, Господи, Йме́ння Твоє́ із найглибшої ями,
Tinawag ko ang iyong pangalan, Yahweh, mula sa pinakamababang hukay.
56 Ти чуєш мій голос, — не захо́вуй же ву́ха Свого від зо́йку мого́, від блага́ння мого!
Narinig mo ang aking tinig nang sinabi ko, “Huwag mong itago ang iyong tainga sa aking pagtawag ng tulong, sa aking pagsigaw ng saklolo!
57 Ти близьки́й того дня, коли кличу Тебе, Ти говориш: „Не бійся!“
Lumapit ka sa araw na tinawag kita, sinabi mo sa akin, “Huwag kang mangamba!”
58 За душу мою Ти змагався, о Господи, життя моє викупив Ти.
Panginoon, ipinagtanggol mo ako nang ako ay nasa paglilitis para sa buhay ko, iniligtas mo ang buhay ko!
59 Ти бачиш, о Господи, кривду мою, — розсуди ж Ти мій суд!
Yahweh, nakita mo ang kanilang pang-aapi sa akin. Hatulan mo nang makatarungan ang aking usapin.
60 Усю їхню по́мсту ти бачиш, всі за́думи їхні на мене,
Nakita mo ang lahat kanilang mga kilos ng paghihiganti, lahat ng kanilang binabalak laban sa akin.
61 Ти чуєш, о Господи, їхні нару́ги, всі за́думи їхні на ме́не,
Narinig mo ang panghahamak nila, Yahweh, at lahat ng kanilang mga balak tungkol sa akin.
62 мову повста́нців на мене та їхнє буркоті́ння на мене ввесь день.
Narinig mo ang mga labi ng mga tumindig laban sa akin, narinig mo ang kanilang malalim na kaisipang laban sa akin sa buong araw.
63 Побач їхнє сиді́ння та їхнє встава́ння, — як за́вжди глумли́ва їхня пісня!
Maging sa kanilang pag-upo o sa kanilang pagtayo, tingnan mo Yahweh! Ako ang paksa sa kanilang awit ng pangungutya.
64 Заплати їм, о Господи, згідно з чином їхніх рук!
Gumanti ka sa kanila, Yahweh, gaya ng pinsalang ginawa ng kanilang mga kamay.
65 Подай їм темно́ту на серце, прокля́ття Твоє нехай буде на них!
Lagyan mo ng takot ang kanilang mga puso, lagyan mo sila ng sumpa.
66 Своїм гнівом жени їх, і ви́губи їх з-під Господніх небе́с!
Habulin mo sila sa iyong galit at lipulin mo sila saanman sa ilalim ng kalangitan, Yahweh!
