Плач Єремії 3
1 Я той муж, який бачив біду́ від жезла́ Його гніву, —
Еу сунт омул каре а вэзут суферинца суб нуяуа урӂией Луй.
2 Він прова́див мене й допрова́див до те́мряви, а не до світла.
Ел м-а дус, м-а мынат ын ынтунерик, ши ну ын луминэ.
3 Лиш на мене все зно́ву обе́ртає руку Свою́ цілий день.
Нумай ымпотрива мя Ышь ынтинде ши Ышь ынтоарче мына тоатэ зиуа.
4 Він ви́снажив тіло моє й мою шкіру, мої кості сторо́щив,
Мь-а прэпэдит карня ши пеля ши мь-а здробит оаселе.
5 обгородив Він мене, і мене оточи́в гіркото́ю та му́кою,
А фэкут зид ымпрежурул меу ши м-а ынконжурат ку отравэ ши дурере.
6 у темно́ті мене посадив, мов померлих давно́.
Мэ ашазэ ын ынтунерик, ка пе чей морць пентру тотдяуна.
7 Обгороди́в Він мене — і не ви́йду, тяжки́ми вчинив Він кайда́ни мої.
М-а ынконжурат ку ун зид ка сэ ну ес; м-а пус ын ланцурь греле.
8 І коли я кричу́ й голошу́, затикає Він вуха Свої на молитву мою,
Сэ тот стриг ши сэ тот чер ажутор, кэч Ел тот ну-мь примеште ругэчуня.
9 Камінням обте́саним обгородив Він доро́ги мої, повикри́влював стежки́ мої.
Мь-а аступат каля ку петре чоплите ши мь-а стрымбат кэрэриле.
10 Він для мене ведме́дем чату́ючим став, немов лев той у схо́вищі!
Мэ пындеште ка ун урс ши ка ун леу ынтр-ун лок аскунс.
11 Поплутав доро́ги мої та розша́рпав мене́, учинив Він мене опусто́шеним!
Мь-а абэтут кэиле ши апой с-а арункат пе мине ши м-а пустиит.
12 Натягнув Свого лука й поставив мене, наче ціль для стріли́, —
Шь-а ынкордат аркул ши м-а пус цинтэ сэӂеций Луй.
13 пустив стрі́ли до ни́рок моїх з Свого сагайдака́
Ын рэрункь мь-а ынфипт сэӂециле дин толба Луй.
14 Для всього наро́ду свого я став посміхо́виськом, глумли́вою піснею їхньою цілий день.
Ам ажунс де рысул попорулуй меу ши тоатэ зиуа сунт пус ын кынтече де батжокурэ де ей.
15 Наси́тив мене гіркото́ю, мене напоїв полино́м.
М-а сэтурат де амэрэчуне, м-а ымбэтат ку пелин.
16 І стер мені зу́би жорство́ю, до по́пелу кинув мене,
Мь-а сфэрымат динций ку петре, м-а акоперит ку ченушэ.
17 і душа моя спо́кій згубила, забув я добро́.
Мь-ай луат пачя ши ну май куноск феричиря.
18 І сказав я: Загублена сила моя, та моє сподіва́ння на Господа.
Ши ам зис: „С-а дус путеря мя де вяцэ ши ну май ам ничо нэдежде ын Домнул.”
19 Згадай про біду́ мою й му́ку мою, про поли́н та отру́ту, —
Гындеште-Те ла неказул ши суферинца мя, ла пелин ши ла отравэ!
20 душа моя згадує безпереста́нку про це, і гнеться в мені.
Кынд ышь адуче аминте суфлетул меу де еле, есте мыхнит ын мине.
21 Оце я нага́дую серцеві своєму, тому то я маю надію:
Ятэ че май гындеск ын инима мя ши ятэ че мэ фаче сэ май траг нэдежде:
22 Це милість Господня, що ми не поги́нули, бо не нокінчи́лось Його милосердя, —
Бунэтэциле Домнулуй ну с-ау сфыршит, ындурэриле Луй ну сунт ла капэт,
23 нове́ воно кожного ра́нку, велика бо вірність Твоя!
чи се ынноеск ын фиекаре диминяцэ. Ши крединчошия Та есте атыт де маре!
24 Господь — це мій у́діл, — говорить душа моя, — тому́ я надію на Нього склада́ю!
„Домнул есте партя мя де моштенире”, зиче суфлетул меу, „де ачея нэдэждуеск ын Ел.”
25 Господь добрий для тих, хто наді́ю на Нього кладе́, для душі, що шукає Його́!
Домнул есте бун ку чине нэдэждуеште ын Ел, ку суфлетул каре-Л каутэ.
26 Добре, коли люди́на в мовча́нні надію кладе́ на спасі́ння Господнє.
Бине есте сэ аштепць ын тэчере ажуторул Домнулуй.
27 Добре для мужа, як носить ярмо́ в своїй мо́лодості, —
Есте бине пентру ом сэ поарте ун жуг ын тинереця луй.
28 нехай він самі́тно сидить і мовчить, як поклав Він на нього його́;
Сэ стя сингур ши сэ такэ, пентру кэ Домнул и л-а пус пе грумаз;
29 хай закриє він по́рохом у́ста свої, може є ще надія;
сэ-шь умпле гура ку цэрынэ ши сэ ну-шь пярдэ нэдеждя;
30 хай що́ку тому підставля́є, хто його б'є, своєю ганьбою наси́чується.
сэ дя образул челуй че-л ловеште ши сэ се сатуре де окэрь.
31 Бо Господь не наві́ки ж покине!
Кэч Домнул ну ляпэдэ пентру тотдяуна.
32 Бо хоч Він і засму́тить кого, проте зми́лується за Своєю великою ми́лістю, —
Чи, кынд мыхнеште пе чинева, Се ындурэ ярэшь де ел дупэ ындураря Луй чя маре,
33 бо не мучить Він з серця Свого́, і не засмучує лю́дських синів.
кэч Ел ну некэжеште ку плэчере, нич ну мыхнеште букурос пе копиий оаменилор.
34 Щоб топта́ти під своїми ногами всіх в'я́знів землі,
Кынд се калкэ ын пичоаре тоць принший де рэзбой ай уней цэрь,
35 щоб перед обличчям Всевишнього право люди́ни зігнути,
кынд се калкэ дрептатя оменяскэ ын фаца Челуй Пряыналт,
36 щоб гноби́ти люди́ну у справі судо́вій його́, — оцьо́го не має на оці Госпо́дь!
кынд есте недрептэцит ун ом ын причина луй, ну веде Домнул?
37 Хто то скаже — і станеться це, як Господь того не наказав?
Чине а спус ши с-а ынтымплат чева фэрэ порунка Домнулуй?
38 Хіба не виходить усе з уст Всевишнього, — зле та добре?
Ну ес дин гура Челуй Пряыналт рэул ши бинеле?
39 Чого ж нарікає люди́на жива? Нехай ска́ржиться кожен на гріх свій.
Де че сэ се плынгэ омул кыт трэеште? Фиекаре сэ се плынгэ май бине де пэкателе луй!
40 Пошукаймо доріг своїх та досліді́мо, і верні́мось до Господа!
Сэ луэм сяма ла умблетеле ноастре, сэ ле черчетэм ши сэ не ынтоарчем ла Домнул.
41 підіймі́мо своє серце та руки до Бога на небі!
Сэ не ынэлцэм ши инимиле ку мыниле спре Думнезеу дин чер, зикынд:
42 Спроневі́рились ми й неслухня́ними стали, тому́ не пробачив Ти нам,
„Ам пэкэтуит, ам фост ындэрэтничь, ши ну не-ай ертат!”
43 закрився Ти гнівом і гнав нас, убивав, не помилував,
Ын мыния Та, Те-ай аскунс ши не-ай урмэрит, ай учис фэрэ милэ.
44 закрив Себе хмарою, щоб до Тебе молитва моя не дійшла.
Те-ай ынвэлуит ынтр-ун нор, ка сэ ну стрэбатэ ла Тине ругэчуня ноастрэ.
45 Сміття́м та оги́дою нас Ти вчинив між наро́дами,
Не-ай фэкут де батжокурэ ши де окарэ принтре попоаре.
46 наші всі вороги́ пороззявля́ли на нас свого рота,
Тоць врэжмаший ноштри дескид гура ымпотрива ноастрэ.
47 страх та яма на нас поприхо́дили, руїна й погибіль.
Де гроазэ ши де гроапэ ам авут парте, де прэпэд ши пустиире.
48 Моє око сплива́є пото́ками во́дними через нещастя дочки́ мого люду.
Шувоае де апэ ымь кург дин окь дин причина прэпэдулуй фийчей попорулуй меу.
49 Виливається око моє безупи́нно, нема бо пере́рви,
Ми се топеште окюл ын лакримь некурмат ши фэрэ рэгаз,
50 аж поки не згля́неться та не побачить Госпо́дь із небе́с, —
пынэ че Домнул ва приви дин чер ши ва ведя.
51 моє око вчиняє журбу́ для моєї душі через до́чок усіх мого міста.
Мэ доаре окюл де плынс пентру тоате фийчеле четэций меле.
52 Ло́влячи, ло́влять мене, немов птаха, мої вороги безпричи́нно,
Чей че мэ урэск фэрэ темей м-ау гонит ка пе о пасэре.
53 життя моє в яму замкну́ли вони, і камі́ннями кинули в мене.
Вояу сэ-мь нимичяскэ вяца ынтр-о гроапэ ши ау арункат ку петре ын мине.
54 Пливуть мені во́ди на го́лову, я говорю́: „ Вже погу́блений я!“
Мь-ау нэвэлит апеле песте кап ши зичям: „Сунт пердут!”
55 Кликав я, Господи, Йме́ння Твоє́ із найглибшої ями,
Дар ам кемат Нумеле Тэу, Доамне, дин фундул гропий.
56 Ти чуєш мій голос, — не захо́вуй же ву́ха Свого від зо́йку мого́, від блага́ння мого!
Ту мь-ай аузит гласул: „Ну-Ць аступа урекя ла суспинеле ши стригэтеле меле!”
57 Ти близьки́й того дня, коли кличу Тебе, Ти говориш: „Не бійся!“
Ын зиуа кынд Те-ам кемат, Те-ай апропият ши ай зис: „Ну те теме!”
58 За душу мою Ти змагався, о Господи, життя моє викупив Ти.
Доамне, Ту ай апэрат причина суфлетулуй меу, мь-ай рэскумпэрат вяца!
59 Ти бачиш, о Господи, кривду мою, — розсуди ж Ти мій суд!
Доамне, ай вэзут апэсаря мя: фэ-мь дрептате!
60 Усю їхню по́мсту ти бачиш, всі за́думи їхні на мене,
Ай вэзут тоате рэзбунэриле лор, тоате унелтириле лор ымпотрива мя.
61 Ти чуєш, о Господи, їхні нару́ги, всі за́думи їхні на ме́не,
Доамне, ле-ай аузит окэриле, тоате унелтириле ымпотрива мя,
62 мову повста́нців на мене та їхнє буркоті́ння на мене ввесь день.
кувынтэриле потривничилор мей ши плануриле пе каре ле урзяу ын фиекаре зи ымпотрива мя.
63 Побач їхнє сиді́ння та їхнє встава́ння, — як за́вжди глумли́ва їхня пісня!
Уйтэ-Те кынд стау ей жос сау кынд се скоалэ! Еу сунт кынтекул лор де батжокурэ.
64 Заплати їм, о Господи, згідно з чином їхніх рук!
Рэсплэтеште-ле, Доамне, дупэ фаптеле мынилор лор!
65 Подай їм темно́ту на серце, прокля́ття Твоє нехай буде на них!
Ымпетреште-ле инима ши арункэ блестемул Тэу ымпотрива лор!
66 Своїм гнівом жени їх, і ви́губи їх з-під Господніх небе́с!
Урмэреште-й, ын мыния Та, ши штерӂе-й де суб черурь, Доамне!
