Плач Єремії 3
1 Я той муж, який бачив біду́ від жезла́ Його гніву, —
我はかれの震怒の笞によりて艱難に遭たる人なり
2 Він прова́див мене й допрова́див до те́мряви, а не до світла.
かれは我をひきて黒暗をあゆませ光明にゆかしめたまはず
3 Лиш на мене все зно́ву обе́ртає руку Свою́ цілий день.
まことに屢々その手をむけて終日われを攻なやまし
4 Він ви́снажив тіло моє й мою шкіру, мої кості сторо́щив,
わが肉と肌膚をおとろへしめ わが骨を摧き
5 обгородив Він мене, і мене оточи́в гіркото́ю та му́кою,
われにむかひて患苦と艱難を築きこれをもて我を圍み
6 у темно́ті мене посадив, мов померлих давно́.
われをして長久に死し者のごとく暗き處に住しめ
7 Обгороди́в Він мене — і не ви́йду, тяжки́ми вчинив Він кайда́ни мої.
我をかこみて出ること能はざらしめわが鏈索を重くしたまへり
8 І коли я кричу́ й голошу́, затикає Він вуха Свої на молитву мою,
我さけびて助をもとめしとき彼わが祈禱をふせぎ
9 Камінням обте́саним обгородив Він доро́ги мої, повикри́влював стежки́ мої.
斫たる石をもてわが道を塞ぎわが途をまげたまへり
10 Він для мене ведме́дем чату́ючим став, немов лев той у схо́вищі!
その我に對することは伏て伺がふ熊のごとく潜みかくるる獅子のごとし
11 Поплутав доро́ги мої та розша́рпав мене́, учинив Він мене опусто́шеним!
われに路を離れしめ 我をひきさきて獨くるしましめ
12 Натягнув Свого лука й поставив мене, наче ціль для стріли́, —
弓を張りてわれを矢先の的となし
13 пустив стрі́ли до ни́рок моїх з Свого сагайдака́
矢筒の矢をもてわが腰を射ぬきたまへり
14 Для всього наро́ду свого я став посміхо́виськом, глумли́вою піснею їхньою цілий день.
われはわがすべての民のあざけりとなり 終日うたひそしらる
15 Наси́тив мене гіркото́ю, мене напоїв полино́м.
かれ我をして苦き物に飽しめ茵蔯を飮しめ
16 І стер мені зу́би жорство́ю, до по́пелу кинув мене,
小石をもてわが齒を摧き灰をもて我を蒙ひたまへり
17 і душа моя спо́кій згубила, забув я добро́.
なんぢわが靈魂をして平和を遠くはなれしめたまへば我は福祉をわすれたり
18 І сказав я: Загублена сила моя, та моє сподіва́ння на Господа.
是において我みづから言り わが氣力うせゆきぬ ヱホバより何を望むべきところ無しと
19 Згадай про біду́ мою й му́ку мою, про поли́н та отру́ту, —
ねがはくは我が艱難と苦楚茵蔯と膽汁とを心に記たまへ
20 душа моя згадує безпереста́нку про це, і гнеться в мені.
わがたましひは今なほ是らの事を想ひてわが衷に鬱ぐ
21 Оце я нага́дую серцеві своєму, тому то я маю надію:
われこの事を心におもひ起せり この故に望をいだくなり
22 Це милість Господня, що ми не поги́нули, бо не нокінчи́лось Його милосердя, —
われらの尚ほろびざるはヱホバの仁愛によりその憐憫の盡ざるに因る
23 нове́ воно кожного ра́нку, велика бо вірність Твоя!
これは朝ごとに新なり なんぢの誠實はおほいなるかな
24 Господь — це мій у́діл, — говорить душа моя, — тому́ я надію на Нього склада́ю!
わが靈魂は言ふ ヱホバはわが分なり このゆゑに我彼を待ち望まん
25 Господь добрий для тих, хто наді́ю на Нього кладе́, для душі, що шукає Його́!
ヱホバはおのれを待ち望む者とおのれを尋ねもとむる人に恩惠をほどこしたまふ
26 Добре, коли люди́на в мовча́нні надію кладе́ на спасі́ння Господнє.
ヱホバの救拯をのぞみて靜にこれを待は善し
27 Добре для мужа, як носить ярмо́ в своїй мо́лодості, —
人わかき時に軛を負は善し
28 нехай він самі́тно сидить і мовчить, як поклав Він на нього його́;
ヱホバこれを負せたまふなれば獨坐して黙すべし
29 хай закриє він по́рохом у́ста свої, може є ще надія;
口を塵につけよ あるひは望あらん
30 хай що́ку тому підставля́є, хто його б'є, своєю ганьбою наси́чується.
おのれを撃つ者に頬をむけ 充足れるまでに恥辱をうけよ
31 Бо Господь не наві́ки ж покине!
そは主は永久に棄ることを爲したまはざるべければなり
32 Бо хоч Він і засму́тить кого, проте зми́лується за Своєю великою ми́лістю, —
かれは患難を與へ給ふといへどもその慈悲おほいなればまた憐憫を加へたまふなり
33 бо не мучить Він з серця Свого́, і не засмучує лю́дських синів.
心より世の人をなやましかつ苦しめ給ふにはあらざるなり
34 Щоб топта́ти під своїми ногами всіх в'я́знів землі,
世のもろもろの俘囚人を脚の下にふみにじり
35 щоб перед обличчям Всевишнього право люди́ни зігнути,
至高者の面の前にて人の理を抂げ
36 щоб гноби́ти люди́ну у справі судо́вій його́, — оцьо́го не має на оці Госпо́дь!
人の詞訟を屈むることは主のよろこび給はざるところなり
37 Хто то скаже — і станеться це, як Господь того не наказав?
主の命じたまふにあらずば誰か事を述んにその事即ち成んや
38 Хіба не виходить усе з уст Всевишнього, — зле та добре?
禍も福もともに至高者の口より出るにあらずや
39 Чого ж нарікає люди́на жива? Нехай ска́ржиться кожен на гріх свій.
活る人なんぞ怨言べけんや 人おのれの罪の罰せらるるをつぶやくべけんや
40 Пошукаймо доріг своїх та досліді́мо, і верні́мось до Господа!
我等みづからの行をしらべかつ省みてヱホバに歸るべし
41 підіймі́мо своє серце та руки до Бога на небі!
我ら天にいます神にむかひて手とともに心をも擧べし
42 Спроневі́рились ми й неслухня́ними стали, тому́ не пробачив Ти нам,
われらは罪ををかし我らは叛きたり なんぢこれを赦したまはざりき
43 закрився Ти гнівом і гнав нас, убивав, не помилував,
なんぢ震怒をもてみづから蔽ひ 我らを追攻め殺してあはれまず
44 закрив Себе хмарою, щоб до Тебе молитва моя не дійшла.
雲をもてみづから蔽ひ 祈禱をして通ぜざらしめ
45 Сміття́м та оги́дою нас Ти вчинив між наро́дами,
もろもろの民の中にわれらを塵埃となしたまへり
46 наші всі вороги́ пороззявля́ли на нас свого рота,
敵は皆われらにむかひて口を張れり
47 страх та яма на нас поприхо́дили, руїна й погибіль.
恐懼と陷阱また暴行と滅亡我らに來れり
48 Моє око сплива́є пото́ками во́дними через нещастя дочки́ мого люду.
わが民の女の滅亡によりてわが眼には涙の河ながる
49 Виливається око моє безупи́нно, нема бо пере́рви,
わが目は斷ず涙をそそぎて止ず
50 аж поки не згля́неться та не побачить Госпо́дь із небе́с, —
天よりヱホバの臨み見て顧みたまふ時にまで至らん
51 моє око вчиняє журбу́ для моєї душі через до́чок усіх мого міста.
わが邑の一切の女等の故によりてわが眼はわが心をいたましむ
52 Ло́влячи, ло́влять мене, немов птаха, мої вороги безпричи́нно,
故なくして我に敵する者ども鳥を追ごとくにいたく我をおひ
53 життя моє в яму замкну́ли вони, і камі́ннями кинули в мене.
わが生命を坑の中にほろぼし わが上に石を投かけ
54 Пливуть мені во́ди на го́лову, я говорю́: „ Вже погу́блений я!“
また水わが頭の上に溢る 我みづから言り滅びうせぬと
55 Кликав я, Господи, Йме́ння Твоє́ із найглибшої ями,
ヱホバよ われ深き坑の底より汝の名を呼り
56 Ти чуєш мій голос, — не захо́вуй же ву́ха Свого від зо́йку мого́, від блага́ння мого!
なんぢ我が聲を聽きたまへり わが哀歎と祈求に耳をおほひたまふなかれ
57 Ти близьки́й того дня, коли кличу Тебе, Ти говориш: „Не бійся!“
わが汝を龥たりし時なんぢは近よりたまひて恐るるなかれと宣へり
58 За душу мою Ти змагався, о Господи, життя моє викупив Ти.
主よなんぢはわが靈魂の訴を助け伸べ わが生命を贖ひ給へり
59 Ти бачиш, о Господи, кривду мою, — розсуди ж Ти мій суд!
ヱホバよ なんぢは我がかうむりたる不義を見たまへり 願はくは我に正しき審判を與へたまへ
60 Усю їхню по́мсту ти бачиш, всі за́думи їхні на мене,
なんぢは彼らが我を怨み われを害せんとはかるを凡て見たまへり
61 Ти чуєш, о Господи, їхні нару́ги, всі за́думи їхні на ме́не,
ヱホバよなんぢは彼らが我を詈り 我を害せんとはかるを凡て聞きたまへり
62 мову повста́нців на мене та їхнє буркоті́ння на мене ввесь день.
かの立て我に逆らふ者等の言語およびその終日われを攻んとて運らす謀計もまた汝これを聞たまへり
63 Побач їхнє сиді́ння та їхнє встава́ння, — як за́вжди глумли́ва їхня пісня!
ねがはくは彼らの起居をかんがみたまへ 我はかれらに歌ひそしらる
64 Заплати їм, о Господи, згідно з чином їхніх рук!
ヱホバよ なんぢは彼らが手に爲すところに循がひて報をなし
65 Подай їм темно́ту на серце, прокля́ття Твоє нехай буде на них!
かれらをして心くらからしめたまはん なんぢの呪詛かれらに歸せよ
66 Своїм гнівом жени їх, і ви́губи їх з-під Господніх небе́с!
なんぢは震怒をもてかれらを追ひ ヱホバの天の下よりかれらをほろぼし絶ちたまはん
