Плач Єремії 3
1 Я той муж, який бачив біду́ від жезла́ Його гніву, —
Ich bin der Mann, der tief gebeugt worden ist durch die Rute seines Zorns.
2 Він прова́див мене й допрова́див до те́мряви, а не до світла.
Mich hat er verjagt und in die Finsternis geführt und nicht ans Licht.
3 Лиш на мене все зно́ву обе́ртає руку Свою́ цілий день.
Nur gegen mich kehrt er immer wieder den ganzen Tag seine Hand.
4 Він ви́снажив тіло моє й мою шкіру, мої кості сторо́щив,
Er hat mein Fleisch und meine Haut verschlungen und meine Knochen zermalmt.
5 обгородив Він мене, і мене оточи́в гіркото́ю та му́кою,
Er hat rings um mich her Gift und Drangsal aufgebaut.
6 у темно́ті мене посадив, мов померлих давно́.
In dunkeln Höhlen läßt er mich wohnen wie längst Verstorbene.
7 Обгороди́в Він мене — і не ви́йду, тяжки́ми вчинив Він кайда́ни мої.
Er hat mich eingemauert, daß ich nicht herauskommen kann; mit ehernen Ketten hat er mich beschwert.
8 І коли я кричу́ й голошу́, затикає Він вуха Свої на молитву мою,
Ob ich auch schreie und rufe, verstopft er doch die Ohren vor meinem Gebet.
9 Камінням обте́саним обгородив Він доро́ги мої, повикри́влював стежки́ мої.
Quadersteine legt er mir in den Weg, krümmt meine Pfade.
10 Він для мене ведме́дем чату́ючим став, немов лев той у схо́вищі!
Er lauert mir auf wie ein Bär, wie ein Löwe im Dickicht.
11 Поплутав доро́ги мої та розша́рпав мене́, учинив Він мене опусто́шеним!
Er hat mich auf Abwege gebracht, ist über mich hergefallen und hat mich arg zugerichtet.
12 Натягнув Свого лука й поставив мене, наче ціль для стріли́, —
Er hat seinen Bogen gespannt und mich dem Pfeile zum Ziel gesetzt.
13 пустив стрі́ли до ни́рок моїх з Свого сагайдака́
Er hat mir seines Köchers Söhne in die Nieren gejagt.
14 Для всього наро́ду свого я став посміхо́виськом, глумли́вою піснею їхньою цілий день.
Ich bin allem Volk zum Gelächter geworden, ihr Liedlein den ganzen Tag.
15 Наси́тив мене гіркото́ю, мене напоїв полино́м.
Er hat mich mit Bitterkeit gesättigt, mit Wermut getränkt.
16 І стер мені зу́би жорство́ю, до по́пелу кинув мене,
Er ließ meine Zähne sich an Kies zerbeißen, er hat mich mit Asche bedeckt.
17 і душа моя спо́кій згубила, забув я добро́.
Und du hast meine Seele aus dem Frieden verstoßen, daß ich des Glückes vergaß.
18 І сказав я: Загублена сила моя, та моє сподіва́ння на Господа.
Und ich sprach: Meine Lebenskraft ist dahin, meine Hoffnung auf den HERRN.
19 Згадай про біду́ мою й му́ку мою, про поли́н та отру́ту, —
Sei eingedenk meines Elends, meiner Verfolgung, des Wermuts und des Gifts!
20 душа моя згадує безпереста́нку про це, і гнеться в мені.
Beständig denkt meine Seele daran und ist tief gebeugt!
21 Оце я нага́дую серцеві своєму, тому то я маю надію:
Dieses aber will ich meinem Herzen vorhalten, darum will ich Hoffnung fassen:
22 Це милість Господня, що ми не поги́нули, бо не нокінчи́лось Його милосердя, —
Gnadenbeweise des HERRN sind's, daß wir nicht gänzlich aufgerieben wurden, denn seine Barmherzigkeit ist nicht zu Ende;
23 нове́ воно кожного ра́нку, велика бо вірність Твоя!
sie ist alle Morgen neu, und deine Treue ist groß!
24 Господь — це мій у́діл, — говорить душа моя, — тому́ я надію на Нього склада́ю!
Der HERR ist mein Teil, spricht meine Seele; darum will ich auf ihn hoffen.
25 Господь добрий для тих, хто наді́ю на Нього кладе́, для душі, що шукає Його́!
Der HERR ist gütig gegen die, welche auf ihn hoffen, gegen die Seele, die nach ihm fragt.
26 Добре, коли люди́на в мовча́нні надію кладе́ на спасі́ння Господнє.
Gut ist's, schweigend zu warten auf das Heil des HERRN.
27 Добре для мужа, як носить ярмо́ в своїй мо́лодості, —
Es ist einem Manne gut, in seiner Jugend das Joch zu tragen.
28 нехай він самі́тно сидить і мовчить, як поклав Він на нього його́;
Er sitze einsam und schweige, wenn man ihm eines auferlegt!
29 хай закриє він по́рохом у́ста свої, може є ще надія;
Er stecke seinen Mund in den Staub; vielleicht ist noch Hoffnung vorhanden!
30 хай що́ку тому підставля́є, хто його б'є, своєю ганьбою наси́чується.
Schlägt ihn jemand, so biete er ihm den Backen dar und lasse sich mit Schmach sättigen!
31 Бо Господь не наві́ки ж покине!
Denn der Herr wird nicht ewig verstoßen;
32 Бо хоч Він і засму́тить кого, проте зми́лується за Своєю великою ми́лістю, —
sondern wenn er betrübt hat, so erbarmt er sich auch nach der Größe seiner Gnade.
33 бо не мучить Він з серця Свого́, і не засмучує лю́дських синів.
Denn nicht aus Lust plagt und betrübt ER die Menschenkinder.
34 Щоб топта́ти під своїми ногами всіх в'я́знів землі,
Wenn alle Gefangenen eines Landes mit Füßen getreten,
35 щоб перед обличчям Всевишнього право люди́ни зігнути,
wenn das Recht eines Mannes vor dem Angesicht des Höchsten gebeugt,
36 щоб гноби́ти люди́ну у справі судо́вій його́, — оцьо́го не має на оці Госпо́дь!
die Rechtssache eines Menschen verdreht wird, sollte der Herr es nicht beachten?
37 Хто то скаже — і станеться це, як Господь того не наказав?
Wer hat je etwas gesagt und es ist geschehen, ohne daß der Herr es befahl?
38 Хіба не виходить усе з уст Всевишнього, — зле та добре?
Geht nicht aus dem Munde des Höchsten das Böse und das Gute hervor?
39 Чого ж нарікає люди́на жива? Нехай ска́ржиться кожен на гріх свій.
Was beklagt sich der Mensch? Es hätte sich wahrlich jeder über seine Sünde zu beklagen!
40 Пошукаймо доріг своїх та досліді́мо, і верні́мось до Господа!
Lasset uns unsere Wege erforschen und durchsuchen und zum HERRN zurückkehren!
41 підіймі́мо своє серце та руки до Бога на небі!
Lasset uns unsere Herzen samt den Händen zu Gott im Himmel erheben!
42 Спроневі́рились ми й неслухня́ними стали, тому́ не пробачив Ти нам,
Wir sind abtrünnig und widerspenstig gewesen; das hast du nicht vergeben;
43 закрився Ти гнівом і гнав нас, убивав, не помилував,
du hast dich im Zorn verborgen und uns verfolgt; du hast uns ohne Gnade erwürgt;
44 закрив Себе хмарою, щоб до Тебе молитва моя не дійшла.
du hast dich in eine Wolke gehüllt, daß kein Gebet hindurchdrang;
45 Сміття́м та оги́дою нас Ти вчинив між наро́дами,
du hast uns zu Kot und Abscheu gemacht unter den Völkern!
46 наші всі вороги́ пороззявля́ли на нас свого рота,
Alle unsere Feinde haben ihr Maul gegen uns aufgesperrt.
47 страх та яма на нас поприхо́дили, руїна й погибіль.
Grauen und Grube wurden uns beschieden, Verwüstung und Untergang.
48 Моє око сплива́є пото́ками во́дними через нещастя дочки́ мого люду.
Es rinnen Wasserbäche aus meinen Augen wegen des Untergangs der Tochter meines Volkes.
49 Виливається око моє безупи́нно, нема бо пере́рви,
Mein Auge tränt unaufhörlich; denn da ist keine Ruhe,
50 аж поки не згля́неться та не побачить Госпо́дь із небе́с, —
bis der HERR vom Himmel herabschauen und dareinsehen wird.
51 моє око вчиняє журбу́ для моєї душі через до́чок усіх мого міста.
Was ich sehen muß, tut meiner Seele weh ob aller Töchter meiner Stadt.
52 Ло́влячи, ло́влять мене, немов птаха, мої вороги безпричи́нно,
Die mich ohne Ursache hassen, stellten mir heftig nach wie einem Vogel;
53 життя моє в яму замкну́ли вони, і камі́ннями кинули в мене.
sie wollten mich in der Grube ums Leben bringen und warfen Steine auf mich.
54 Пливуть мені во́ди на го́лову, я говорю́: „ Вже погу́блений я!“
Die Wasser gingen über mein Haupt; ich sagte: Ich bin verloren!
55 Кликав я, Господи, Йме́ння Твоє́ із найглибшої ями,
Aber ich rief, HERR, deinen Namen an, tief unten aus der Grube.
56 Ти чуєш мій голос, — не захо́вуй же ву́ха Свого від зо́йку мого́, від блага́ння мого!
Du hörtest meine Stimme: «Verschließe dein Ohr nicht vor meinem Seufzen, vor meinem Hilferuf!»
57 Ти близьки́й того дня, коли кличу Тебе, Ти говориш: „Не бійся!“
Du nahtest dich mir des Tages, als ich dich anrief, du sprachest: Fürchte dich nicht!
58 За душу мою Ти змагався, о Господи, життя моє викупив Ти.
Du führtest, o Herr, die Sache meiner Seele, du rettetest mir das Leben!
59 Ти бачиш, о Господи, кривду мою, — розсуди ж Ти мій суд!
Du hast, o HERR, meine Unterdrückung gesehen; schaffe du mir Recht!
60 Усю їхню по́мсту ти бачиш, всі за́думи їхні на мене,
Du hast all ihre Rachgier gesehen, alle ihre Anschläge wider mich;
61 Ти чуєш, о Господи, їхні нару́ги, всі за́думи їхні на ме́не,
du hast, o HERR, ihr Schmähen gehört, alle ihre Pläne gegen mich,
62 мову повста́нців на мене та їхнє буркоті́ння на мене ввесь день.
die Reden meiner Widersacher und ihr beständiges Murmeln über mich.
63 Побач їхнє сиді́ння та їхнє встава́ння, — як за́вжди глумли́ва їхня пісня!
Siehe doch: ob sie niedersitzen oder aufstehen, so bin ich ihr Spottlied.
64 Заплати їм, о Господи, згідно з чином їхніх рук!
Vergilt ihnen, o HERR, nach dem Werk ihrer Hände!
65 Подай їм темно́ту на серце, прокля́ття Твоє нехай буде на них!
Gib ihnen Verstockung ins Herz, dein Fluch komme über sie!
66 Своїм гнівом жени їх, і ви́губи їх з-під Господніх небе́с!
Verfolge sie in deinem Zorn und vertilge sie unter dem Himmel des HERRN hinweg!
