Плач Єремії 3
1 Я той муж, який бачив біду́ від жезла́ Його гніву, —
Ich [Das dritte Lied ist wie die beiden ersten gebildet, nur mit dem Unterschiede, daß hier jede Strophenzeile mit dem Anfangsbuchstaben der Strophe beginnt] bin der Mann, der Elend gesehen durch die Rute seines Grimmes.
2 Він прова́див мене й допрова́див до те́мряви, а не до світла.
Mich hat er geleitet und geführt in Finsternis und Dunkel [Eig. und Nicht-Licht.]
3 Лиш на мене все зно́ву обе́ртає руку Свою́ цілий день.
Nur [O. Fürwahr] gegen mich kehrt er immer wieder seine Hand den ganzen Tag.
4 Він ви́снажив тіло моє й мою шкіру, мої кості сторо́щив,
Er hat verfallen lassen mein Fleisch und meine Haut, meine Gebeine hat er zerschlagen.
5 обгородив Він мене, і мене оточи́в гіркото́ю та му́кою,
Bitterkeit [Eig. Gift] und Mühsal hat er wider mich gebaut und mich damit umringt.
6 у темно́ті мене посадив, мов померлих давно́.
Er ließ mich wohnen in Finsternissen, gleich den Toten der Urzeit [O. gleich ewig Toten [welche nie wiederkommen]; vergl. auch Ps. 143,3.]
7 Обгороди́в Він мене — і не ви́йду, тяжки́ми вчинив Він кайда́ни мої.
Er hat mich umzäunt, daß ich nicht herauskommen kann; er hat schwer gemacht meine Fesseln.
8 І коли я кричу́ й голошу́, затикає Він вуха Свої на молитву мою,
Wenn ich auch schreie und rufe, so hemmt er mein Gebet [Vergl. v 44.]
9 Камінням обте́саним обгородив Він доро́ги мої, повикри́влював стежки́ мої.
Meine Wege hat er mit Quadern vermauert, meine Pfade umgekehrt. [d. h. von Grund aus zerstört]
10 Він для мене ведме́дем чату́ючим став, немов лев той у схо́вищі!
Ein lauernder Bär ist er mir, ein Löwe im Versteck.
11 Поплутав доро́ги мої та розша́рпав мене́, учинив Він мене опусто́шеним!
Er hat mir die Wege entzogen und hat mich zerfleischt, mich verwüstet.
12 Натягнув Свого лука й поставив мене, наче ціль для стріли́, —
Er hat seinen Bogen gespannt und mich wie ein Ziel dem Pfeile hingestellt.
13 пустив стрі́ли до ни́рок моїх з Свого сагайдака́
Er ließ in meine Nieren dringen die Söhne seines Köchers.
14 Для всього наро́ду свого я став посміхо́виськом, глумли́вою піснею їхньою цілий день.
Meinem ganzen Volke bin ich zum Gelächter geworden, bin ihr Saitenspiel den ganzen Tag.
15 Наси́тив мене гіркото́ю, мене напоїв полино́м.
Mit Bitterkeiten hat er mich gesättigt, mit Wermut mich getränkt.
16 І стер мені зу́би жорство́ю, до по́пелу кинув мене,
Und er hat mit Kies meine Zähne zermalmt, hat mich niedergedrückt in die Asche.
17 і душа моя спо́кій згубила, забув я добро́.
Und meine Seele ist vom Frieden [O. von der Wohlfahrt, ] verstoßen, ich habe des Guten [O. des Glücks] vergessen.
18 І сказав я: Загублена сила моя, та моє сподіва́ння на Господа.
Und ich sprach: Dahin ist meine Lebenskraft und meine Hoffnung auf [Eig. von] Jehova.
19 Згадай про біду́ мою й му́ку мою, про поли́н та отру́ту, —
Gedenke meines Elends und meines Umherirrens, des Wermuts und der Bitterkeit [Eig. des Giftes!]
20 душа моя згадує безпереста́нку про це, і гнеться в мені.
Beständig denkt meine Seele daran und ist niedergebeugt in mir.
21 Оце я нага́дую серцеві своєму, тому то я маю надію:
Dies will ich mir zu Herzen nehmen, darum will ich hoffen:
22 Це милість Господня, що ми не поги́нули, бо не нокінчи́лось Його милосердя, —
Es sind die Gütigkeiten Jehovas, daß wir nicht aufgerieben sind; denn seine Erbarmungen sind nicht zu Ende [O. nicht aufgerieben, daß seine Erbarmungen nicht zu Ende sind; ]
23 нове́ воно кожного ра́нку, велика бо вірність Твоя!
sie sind alle Morgen neu, deine Treue ist groß.
24 Господь — це мій у́діл, — говорить душа моя, — тому́ я надію на Нього склада́ю!
Jehova ist mein Teil, sagt meine Seele; darum will ich auf ihn hoffen.
25 Господь добрий для тих, хто наді́ю на Нього кладе́, для душі, що шукає Його́!
Gütig ist Jehova gegen die, welche auf ihn harren, gegen die Seele, die nach ihm trachtet.
26 Добре, коли люди́на в мовча́нні надію кладе́ на спасі́ння Господнє.
Es ist gut, daß man still warte [Eig. warte, und zwar still] auf die Rettung Jehovas.
27 Добре для мужа, як носить ярмо́ в своїй мо́лодості, —
Es ist dem Manne gut, daß er das Joch in seiner Jugend trage.
28 нехай він самі́тно сидить і мовчить, як поклав Він на нього його́;
Er sitze einsam und schweige, weil er es ihm [O. wenn er ihm etwas] auferlegt hat;
29 хай закриє він по́рохом у́ста свої, може є ще надія;
er lege seinen Mund in den Staub; vielleicht gibt es Hoffnung.
30 хай що́ку тому підставля́є, хто його б'є, своєю ганьбою наси́чується.
Dem, der ihn schlägt, reiche er den Backen dar, werde mit Schmach gesättigt [d. h. lasse sich mit Schmach sättigen.]
31 Бо Господь не наві́ки ж покине!
Denn der Herr verstößt nicht ewiglich;
32 Бо хоч Він і засму́тить кого, проте зми́лується за Своєю великою ми́лістю, —
sondern wenn er betrübt hat, erbarmt er sich nach der Menge seiner Gütigkeiten.
33 бо не мучить Він з серця Свого́, і не засмучує лю́дських синів.
Denn nicht von Herzen plagt [O. demütiget] und betrübt er die Menschenkinder.
34 Щоб топта́ти під своїми ногами всіх в'я́знів землі,
Daß man alle Gefangenen der Erde unter seinen Füßen zertrete,
35 щоб перед обличчям Всевишнього право люди́ни зігнути,
das Recht eines Mannes beuge vor dem Angesicht des Höchsten,
36 щоб гноби́ти люди́ну у справі судо́вій його́, — оцьо́го не має на оці Госпо́дь!
einem Menschen Unrecht tue in seiner Streitsache: Sollte der Herr nicht darauf achten?
37 Хто то скаже — і станеться це, як Господь того не наказав?
Wer ist, der da sprach, und es geschah, ohne daß der Herr es geboten?
38 Хіба не виходить усе з уст Всевишнього, — зле та добре?
Das Böse und das Gute, geht es nicht aus dem Munde des Höchsten hervor?
39 Чого ж нарікає люди́на жива? Нехай ска́ржиться кожен на гріх свій.
Was beklagt sich der lebende Mensch? über seine Sünden beklage sich der Mann! [O. Was beklagt sich der lebende Mensch, der Mann über seine Sündenstrafe?]
40 Пошукаймо доріг своїх та досліді́мо, і верні́мось до Господа!
Prüfen und erforschen wir unsere Wege, und laßt uns zu Jehova [Eig. bis zu Jehova hin] umkehren!
41 підіймі́мо своє серце та руки до Бога на небі!
laßt uns unser Herz samt den Händen erheben zu Gott [El] im Himmel!
42 Спроневі́рились ми й неслухня́ними стали, тому́ не пробачив Ти нам,
Wir, wir sind abgefallen und sind widerspenstig gewesen; du hast nicht vergeben.
43 закрився Ти гнівом і гнав нас, убивав, не помилував,
Du hast dich in Zorn gehüllt und hast uns verfolgt; du hast hingemordet ohne Schonung.
44 закрив Себе хмарою, щоб до Тебе молитва моя не дійшла.
Du hast dich in eine Wolke gehüllt, so daß kein Gebet hindurchdrang.
45 Сміття́м та оги́дою нас Ти вчинив між наро́дами,
Du hast uns zum Kehricht und zum Ekel gemacht inmitten der Völker.
46 наші всі вороги́ пороззявля́ли на нас свого рота,
Alle unsere Feinde haben ihren Mund gegen uns aufgesperrt.
47 страх та яма на нас поприхо́дили, руїна й погибіль.
Grauen und Grube sind über uns gekommen, Verwüstung und Zertrümmerung.
48 Моє око сплива́є пото́ками во́дними через нещастя дочки́ мого люду.
Mit Wasserbächen rinnt mein Auge wegen der Zertrümmerung der Tochter meines Volkes.
49 Виливається око моє безупи́нно, нема бо пере́рви,
Mein Auge ergießt sich ruhelos und ohne Rast,
50 аж поки не згля́неться та не побачить Госпо́дь із небе́с, —
bis Jehova vom Himmel herniederschaue und dareinsehe.
51 моє око вчиняє журбу́ для моєї душі через до́чок усіх мого міста.
Mein Auge schmerzt mich [W. schmerzt meine Seele] wegen aller Töchter meiner Stadt.
52 Ло́влячи, ло́влять мене, немов птаха, мої вороги безпричи́нно,
Wie einen Vogel haben mich heftig gejagt, die ohne Ursache meine Feinde sind.
53 життя моє в яму замкну́ли вони, і камі́ннями кинули в мене.
Sie haben mein Leben in die Grube hinein vernichtet und Steine auf mich geworfen.
54 Пливуть мені во́ди на го́лову, я говорю́: „ Вже погу́блений я!“
Wasser strömten über mein Haupt; ich sprach: Ich bin abgeschnitten!
55 Кликав я, Господи, Йме́ння Твоє́ із найглибшої ями,
Jehova, ich habe deinen Namen angerufen aus der tiefsten Grube.
56 Ти чуєш мій голос, — не захо́вуй же ву́ха Свого від зо́йку мого́, від блага́ння мого!
Du hast meine Stimme gehört; verbirg dein Ohr nicht vor meinem Seufzen, meinem Schreien!
57 Ти близьки́й того дня, коли кличу Тебе, Ти говориш: „Не бійся!“
Du hast dich genaht an dem Tage, da ich dich anrief; du sprachst: Fürchte dich nicht!
58 За душу мою Ти змагався, о Господи, життя моє викупив Ти.
Herr, du hast die Rechtssachen meiner Seele geführt, hast mein Leben erlöst.
59 Ти бачиш, о Господи, кривду мою, — розсуди ж Ти мій суд!
Jehova, du hast meine Bedrückung gesehen; verhilf mir zu meinem Rechte [Eig. entscheide meine Rechtssache!]
60 Усю їхню по́мсту ти бачиш, всі за́думи їхні на мене,
Du hast gesehen alle ihre Rache, alle ihre Anschläge gegen mich.
61 Ти чуєш, о Господи, їхні нару́ги, всі за́думи їхні на ме́не,
Jehova, du hast ihr Schmähen gehört, alle ihre Anschläge wider mich,
62 мову повста́нців на мене та їхнє буркоті́ння на мене ввесь день.
das Gerede derer, die wider mich aufgestanden sind, und ihr Sinnen wider mich den ganzen Tag.
63 Побач їхнє сиді́ння та їхнє встава́ння, — як за́вжди глумли́ва їхня пісня!
Schaue an ihr Sitzen und ihr Aufstehen! ich bin ihr Saitenspiel.
64 Заплати їм, о Господи, згідно з чином їхніх рук!
Jehova, erstatte ihnen Vergeltung nach dem Werke ihrer Hände!
65 Подай їм темно́ту на серце, прокля́ття Твоє нехай буде на них!
Gib ihnen [O. du wirst ihnen erstatten wirst ihnen geben usw.] Verblendung [Eig. Verdeckung] des Herzens, dein Fluch komme über sie!
66 Своїм гнівом жени їх, і ви́губи їх з-під Господніх небе́с!
Verfolge sie im Zorne und tilge sie unter Jehovas Himmel hinweg!
