Плач Єремії 3
1 Я той муж, який бачив біду́ від жезла́ Його гніву, —
Je suis l'homme qui ai vu l'affliction sous la verge de sa fureur.
2 Він прова́див мене й допрова́див до те́мряви, а не до світла.
Il m'a conduit et fait marcher dans les ténèbres, et non dans la lumière.
3 Лиш на мене все зно́ву обе́ртає руку Свою́ цілий день.
Contre moi seul il tourne et retourne sa main tout le jour.
4 Він ви́снажив тіло моє й мою шкіру, мої кості сторо́щив,
Il a fait vieillir ma chair et ma peau; il a brisé mes os.
5 обгородив Він мене, і мене оточи́в гіркото́ю та му́кою,
Il a bâti contre moi, et m'a environné d'amertume et de peine.
6 у темно́ті мене посадив, мов померлих давно́.
Il m'a fait habiter dans des lieux ténébreux, comme ceux qui sont morts dès longtemps.
7 Обгороди́в Він мене — і не ви́йду, тяжки́ми вчинив Він кайда́ни мої.
Il a élevé autour de moi un mur, afin que je ne sorte point; il a appesanti mes fers.
8 І коли я кричу́ й голошу́, затикає Він вуха Свої на молитву мою,
Même quand je crie et que j'appelle du secours, il repousse ma prière.
9 Камінням обте́саним обгородив Він доро́ги мої, повикри́влював стежки́ мої.
Il a fermé mes chemins avec des pierres de taille; il a ruiné mes sentiers.
10 Він для мене ведме́дем чату́ючим став, немов лев той у схо́вищі!
Il a été pour moi un ours en embuscade, un lion dans les lieux cachés.
11 Поплутав доро́ги мої та розша́рпав мене́, учинив Він мене опусто́шеним!
Il a détourné mes chemins, il m'a déchiré, et il m'a mis dans la désolation.
12 Натягнув Свого лука й поставив мене, наче ціль для стріли́, —
Il a tendu son arc, et m'a placé comme un but pour la flèche.
13 пустив стрі́ли до ни́рок моїх з Свого сагайдака́
Il a fait entrer dans mes reins les flèches de son carquois.
14 Для всього наро́ду свого я став посміхо́виськом, глумли́вою піснею їхньою цілий день.
Je suis la risée de tout mon peuple, et leur chanson tout le jour.
15 Наси́тив мене гіркото́ю, мене напоїв полино́м.
Il m'a rassasié d'amertume; il m'a enivré d'absinthe.
16 І стер мені зу́би жорство́ю, до по́пелу кинув мене,
Il m'a brisé les dents avec du gravier; il m'a couvert de cendre.
17 і душа моя спо́кій згубила, забув я добро́.
Tu as éloigné la paix de mon âme; j'ai oublié le bonheur.
18 І сказав я: Загублена сила моя, та моє сподіва́ння на Господа.
Et j'ai dit: Ma force est perdue, et l'espérance que j'avais en l'Éternel!
19 Згадай про біду́ мою й му́ку мою, про поли́н та отру́ту, —
Souviens-toi de mon affliction et de ma misère; ce n'est qu'absinthe et que poison.
20 душа моя згадує безпереста́нку про це, і гнеться в мені.
Mon âme s'en souvient sans cesse, et elle est abattue au-dedans de moi.
21 Оце я нага́дую серцеві своєму, тому то я маю надію:
Voici ce que je veux rappeler à mon cœur, et c'est pourquoi j'aurai de l'espérance:
22 Це милість Господня, що ми не поги́нули, бо не нокінчи́лось Його милосердя, —
Ce sont les bontés de l'Éternel, que nous n'ayons pas été consumés; ses compassions n'ont point défailli.
23 нове́ воно кожного ра́нку, велика бо вірність Твоя!
Elles se renouvellent chaque matin; ta fidélité est grande!
24 Господь — це мій у́діл, — говорить душа моя, — тому́ я надію на Нього склада́ю!
L'Éternel est mon partage, dit mon âme; c'est pourquoi j'espérerai en lui!
25 Господь добрий для тих, хто наді́ю на Нього кладе́, для душі, що шукає Його́!
L'Éternel est bon pour ceux qui s'attendent à lui, pour l'âme qui le recherche.
26 Добре, коли люди́на в мовча́нні надію кладе́ на спасі́ння Господнє.
Il est bon d'attendre en repos la délivrance de l'Éternel.
27 Добре для мужа, як носить ярмо́ в своїй мо́лодості, —
Il est bon à l'homme de porter le joug dès sa jeunesse.
28 нехай він самі́тно сидить і мовчить, як поклав Він на нього його́;
Il sera assis solitaire et silencieux, parce que Dieu le lui impose.
29 хай закриє він по́рохом у́ста свої, може є ще надія;
Il mettra sa bouche dans la poussière, en disant: Peut-être y a-t-il quelque espérance!
30 хай що́ку тому підставля́є, хто його б'є, своєю ганьбою наси́чується.
Il tendra la joue à celui qui le frappe, il sera rassasié d'opprobres.
31 Бо Господь не наві́ки ж покине!
Car le Seigneur ne rejette pas à toujours.
32 Бо хоч Він і засму́тить кого, проте зми́лується за Своєю великою ми́лістю, —
Mais s'il afflige, il a aussi compassion, selon la grandeur de sa miséricorde.
33 бо не мучить Він з серця Свого́, і не засмучує лю́дських синів.
Car ce n'est pas volontiers qu'il afflige et contriste les fils des hommes.
34 Щоб топта́ти під своїми ногами всіх в'я́знів землі,
Quand on foule sous les pieds tous les prisonniers du pays;
35 щоб перед обличчям Всевишнього право люди́ни зігнути,
Quand on pervertit le droit de quelqu'un en la présence du Très-Haut;
36 щоб гноби́ти люди́ну у справі судо́вій його́, — оцьо́го не має на оці Госпо́дь!
Quand on fait tort à quelqu'un dans sa cause, le Seigneur ne le voit-il pas?
37 Хто то скаже — і станеться це, як Господь того не наказав?
Qui est-ce qui dit qu'une chose est arrivée, sans que le Seigneur l'ait commandé?
38 Хіба не виходить усе з уст Всевишнього, — зле та добре?
Les maux et les biens ne procèdent-ils pas de la volonté du Très-Haut?
39 Чого ж нарікає люди́на жива? Нехай ска́ржиться кожен на гріх свій.
Pourquoi l'homme vivant se plaindrait-il? - Que chacun se plaigne de ses péchés!
40 Пошукаймо доріг своїх та досліді́мо, і верні́мось до Господа!
Recherchons nos voies, et les sondons, et retournons à l'Éternel.
41 підіймі́мо своє серце та руки до Бога на небі!
Élevons nos cœurs avec nos mains vers Dieu qui est au ciel:
42 Спроневі́рились ми й неслухня́ними стали, тому́ не пробачив Ти нам,
Nous avons péché, nous avons été rebelles, et toi, tu n'as point pardonné.
43 закрився Ти гнівом і гнав нас, убивав, не помилував,
Tu t'es enveloppé dans ta colère, et tu nous as poursuivis; tu as tué, tu n'as point épargné.
44 закрив Себе хмарою, щоб до Тебе молитва моя не дійшла.
Tu t'es enveloppé d'un nuage, afin que notre requête ne te parvienne point.
45 Сміття́м та оги́дою нас Ти вчинив між наро́дами,
Tu as fait de nous, au milieu des peuples, des balayures et un objet de mépris.
46 наші всі вороги́ пороззявля́ли на нас свого рота,
Tous nos ennemis ouvrent la bouche contre nous.
47 страх та яма на нас поприхо́дили, руїна й погибіль.
La frayeur et la fosse ont été pour nous, avec la destruction et la ruine!
48 Моє око сплива́є пото́ками во́дними через нещастя дочки́ мого люду.
Mon œil se fond en ruisseaux d'eaux, à cause de la ruine de la fille de mon peuple.
49 Виливається око моє безупи́нно, нема бо пере́рви,
Mon œil pleure et ne cesse point, parce qu'il n'y a point de relâche,
50 аж поки не згля́неться та не побачить Госпо́дь із небе́с, —
Jusqu'à ce que l'Éternel regarde et qu'il voie des cieux!
51 моє око вчиняє журбу́ для моєї душі через до́чок усіх мого міста.
Mon œil afflige mon âme, à cause de toutes les filles de ma ville.
52 Ло́влячи, ло́влять мене, немов птаха, мої вороги безпричи́нно,
Ceux qui sont mes ennemis sans cause, m'ont donné la chasse comme à un oiseau.
53 життя моє в яму замкну́ли вони, і камі́ннями кинули в мене.
Ils ont voulu anéantir ma vie dans une fosse, ils ont jeté des pierres sur moi.
54 Пливуть мені во́ди на го́лову, я говорю́: „ Вже погу́блений я!“
Les eaux montèrent par-dessus ma tête; je disais: C'en est fait de moi!
55 Кликав я, Господи, Йме́ння Твоє́ із найглибшої ями,
J'ai invoqué ton nom, ô Éternel! du fond de la fosse.
56 Ти чуєш мій голос, — не захо́вуй же ву́ха Свого від зо́йку мого́, від блага́ння мого!
Tu as entendu ma voix; ne cache point ton oreille à mes soupirs, à mes cris!
57 Ти близьки́й того дня, коли кличу Тебе, Ти говориш: „Не бійся!“
Au jour où je t'ai invoqué, tu t'es approché, tu as dit: Ne crains rien!
58 За душу мою Ти змагався, о Господи, життя моє викупив Ти.
Seigneur, tu as plaidé la cause de mon âme, tu as racheté ma vie.
59 Ти бачиш, о Господи, кривду мою, — розсуди ж Ти мій суд!
Tu as vu, Éternel, le tort qu'on me fait; fais-moi justice!
60 Усю їхню по́мсту ти бачиш, всі за́думи їхні на мене,
Tu as vu toutes leurs vengeances, tous leurs complots contre moi.
61 Ти чуєш, о Господи, їхні нару́ги, всі за́думи їхні на ме́не,
Tu as entendu, ô Éternel! leurs outrages et tous leurs complots contre moi;
62 мову повста́нців на мене та їхнє буркоті́ння на мене ввесь день.
Les discours de ceux qui s'élèvent contre moi, et les desseins qu'ils forment contre moi tout le jour.
63 Побач їхнє сиді́ння та їхнє встава́ння, — як за́вжди глумли́ва їхня пісня!
Regarde: quand ils s'asseyent ou quand ils se lèvent, je suis le sujet de leur chanson.
64 Заплати їм, о Господи, згідно з чином їхніх рук!
Tu leur rendras leur récompense, ô Éternel! selon l'œuvre de leurs mains.
65 Подай їм темно́ту на серце, прокля́ття Твоє нехай буде на них!
Tu leur donneras l'aveuglement du cœur; ta malédiction sera pour eux.
66 Своїм гнівом жени їх, і ви́губи їх з-під Господніх небе́с!
Tu les poursuivras dans ta colère, tu les extermineras, ô Éternel! de dessous les cieux.
