Плач Єремії 3
1 Я той муж, який бачив біду́ від жезла́ Його гніву, —
[Aleph.] Je suis l’homme qui ai vu l’affliction par la verge de sa fureur.
2 Він прова́див мене й допрова́див до те́мряви, а не до світла.
Il m’a conduit et amené dans les ténèbres, et non dans la lumière.
3 Лиш на мене все зно́ву обе́ртає руку Свою́ цілий день.
Certes il s’est tourné contre moi, il a tous les jours tourné sa main [contre moi].
4 Він ви́снажив тіло моє й мою шкіру, мої кості сторо́щив,
[Beth.] Il a fait vieillir ma chair et ma peau, il a brisé mes os.
5 обгородив Він мене, і мене оточи́в гіркото́ю та му́кою,
Il a bâti contre moi, et m’a environné de fiel et de travail.
6 у темно́ті мене посадив, мов померлих давно́.
Il m’a fait tenir dans des lieux ténébreux, comme ceux qui sont morts dès longtemps.
7 Обгороди́в Він мене — і не ви́йду, тяжки́ми вчинив Він кайда́ни мої.
[Guimel.] Il a fait une cloison autour de moi, afin que je ne sorte point; il a appesanti mes fers.
8 І коли я кричу́ й голошу́, затикає Він вуха Свої на молитву мою,
Même quand je crie et que j’élève ma voix, il rejette ma requête.
9 Камінням обте́саним обгородив Він доро́ги мої, повикри́влював стежки́ мої.
Il a fait un mur de pierres de taille [pour fermer] mes chemins, il a renversé mes sentiers.
10 Він для мене ведме́дем чату́ючим став, немов лев той у схо́вищі!
[Daleth.] Ce m’est un ours qui est aux embûches, et un lion qui se tient dans un lieu caché.
11 Поплутав доро́ги мої та розша́рпав мене́, учинив Він мене опусто́шеним!
Il a détourné mes chemins, et m’a mis en pièces, il m’a rendu désolé.
12 Натягнув Свого лука й поставив мене, наче ціль для стріли́, —
Il a tendu son arc, et m’a mis comme une butte pour la flèche.
13 пустив стрі́ли до ни́рок моїх з Свого сагайдака́
[He.] Il a fait entrer dans mes reins les flèches dont son carquois est plein.
14 Для всього наро́ду свого я став посміхо́виськом, глумли́вою піснею їхньою цілий день.
J’ai été en risée à tous les peuples, et leur chanson, tout le jour.
15 Наси́тив мене гіркото́ю, мене напоїв полино́м.
Il m’a rassasié d’amertume, il m’a enivré d’absinthe.
16 І стер мені зу́би жорство́ю, до по́пелу кинув мене,
[Vau.] Il m’a cassé les dents avec du gravier, il m’a couvert de cendre;
17 і душа моя спо́кій згубила, забув я добро́.
Tellement que la paix s’est éloignée de mon âme; j’ai oublié ce que c’est que d’être à son aise.
18 І сказав я: Загублена сила моя, та моє сподіва́ння на Господа.
Et j’ai dit: ma force est perdue, et mon espérance aussi que j’avais en l’Eternel.
19 Згадай про біду́ мою й му́ку мою, про поли́н та отру́ту, —
[Zajin.] Souviens-toi de mon affliction, et de mon pauvre état, qui n’est qu’absinthe et que fiel.
20 душа моя згадує безпереста́нку про це, і гнеться в мені.
Mon âme s’[en] souvient sans cesse, et elle est abattue au dedans de moi.
21 Оце я нага́дую серцеві своєму, тому то я маю надію:
[Mais] je rappellerai ceci en mon cœur, [et] c’est pourquoi j’aurai espérance;
22 Це милість Господня, що ми не поги́нули, бо не нокінчи́лось Його милосердя, —
[Heth.] Ce sont les gratuités de l’Eternel que nous n’avons point été consumés, parce que ses compassions ne sont point taries.
23 нове́ воно кожного ра́нку, велика бо вірність Твоя!
Elles se renouvellent chaque matin; [c’est] une chose grande que ta fidélité.
24 Господь — це мій у́діл, — говорить душа моя, — тому́ я надію на Нього склада́ю!
L’Eternel est ma portion, dit mon âme, c’est pourquoi j’aurai espérance en lui.
25 Господь добрий для тих, хто наді́ю на Нього кладе́, для душі, що шукає Його́!
[Teth.] L’Eternel est bon à ceux qui s’attendent à lui, [et] à l’âme qui le recherche.
26 Добре, коли люди́на в мовча́нні надію кладе́ на спасі́ння Господнє.
C’est une chose bonne qu’on attende, même en se tenant en repos, la délivrance de l’Eternel.
27 Добре для мужа, як носить ярмо́ в своїй мо́лодості, —
C’est une chose bonne à l’homme de porter le joug en sa jeunesse.
28 нехай він самі́тно сидить і мовчить, як поклав Він на нього його́;
[Jod.] Il est assis solitaire et se tient tranquille, parce qu’on l’a chargé sur lui.
29 хай закриє він по́рохом у́ста свої, може є ще надія;
Il met sa bouche dans la poussière, si peut-être il y aura quelque espérance.
30 хай що́ку тому підставля́є, хто його б'є, своєю ганьбою наси́чується.
Il présente la joue à celui qui le frappe; il est accablé d’opprobre.
31 Бо Господь не наві́ки ж покине!
[Caph.] Car le Seigneur ne rejette point à toujours.
32 Бо хоч Він і засму́тить кого, проте зми́лується за Своєю великою ми́лістю, —
Mais s’il afflige quelqu’un, il en a aussi compassion selon la grandeur de ses gratuités.
33 бо не мучить Він з серця Свого́, і не засмучує лю́дських синів.
Car ce n’est pas volontiers qu’il afflige et contriste les fils des hommes.
34 Щоб топта́ти під своїми ногами всіх в'я́знів землі,
[Lamed.] Lorsqu’on foule sous ses pieds tous les prisonniers du monde;
35 щоб перед обличчям Всевишнього право люди́ни зігнути,
Lorsqu’on pervertit le droit de quelqu’un en la présence du Très-haut;
36 щоб гноби́ти люди́ну у справі судо́вій його́, — оцьо́го не має на оці Госпо́дь!
Lorsqu’on fait tort à quelqu’un dans son procès, le Seigneur ne le voit-il point?
37 Хто то скаже — і станеться це, як Господь того не наказав?
[Mem.] Qui est-ce qui dit que cela a été fait, [et] que le Seigneur ne l’[a] point commandé?
38 Хіба не виходить усе з уст Всевишнього, — зле та добре?
Les maux, et les biens ne procèdent-ils point de l’ordre du Très-haut?
39 Чого ж нарікає люди́на жива? Нехай ска́ржиться кожен на гріх свій.
Pourquoi se dépiterait l’homme vivant, l’homme, [dis-je], à cause de ses péchés?
40 Пошукаймо доріг своїх та досліді́мо, і верні́мось до Господа!
[Nun.] Recherchons nos voies, et [les] sondons, et retournons jusqu’à l’Eternel.
41 підіймі́мо своє серце та руки до Бога на небі!
Levons nos cœurs et nos mains au [Dieu] Fort qui est aux cieux, [en disant]:
42 Спроневі́рились ми й неслухня́ними стали, тому́ не пробачив Ти нам,
Nous avons péché, nous avons été rebelles, tu n’as point pardonné.
43 закрився Ти гнівом і гнав нас, убивав, не помилував,
[Samech.] Tu nous as couverts de [ta] colère, et nous as poursuivis, tu as tué, tu n’as point épargné.
44 закрив Себе хмарою, щоб до Тебе молитва моя не дійшла.
Tu t’es couvert d’une nuée, afin que la requête ne passât point.
45 Сміття́м та оги́дою нас Ти вчинив між наро́дами,
Tu nous as fait être la raclure et le rebut au milieu des peuples.
46 наші всі вороги́ пороззявля́ли на нас свого рота,
[Pe.] Tous nos ennemis ont ouvert leur bouche sur nous.
47 страх та яма на нас поприхо́дили, руїна й погибіль.
La frayeur et la fosse, le dégât et la calamité nous sont arrivés.
48 Моє око сплива́є пото́ками во́дними через нещастя дочки́ мого люду.
Mon œil s’est fondu en ruisseaux d’eaux à cause de la plaie de la fille de mon peuple.
49 Виливається око моє безупи́нно, нема бо пере́рви,
[Hajin.] Mon œil verse des larmes, et ne cesse point, parce qu’il n’y a aucun relâche.
50 аж поки не згля́неться та не побачить Госпо́дь із небе́с, —
Jusques à ce que l’Eternel regarde et voie des cieux.
51 моє око вчиняє журбу́ для моєї душі через до́чок усіх мого міста.
Mon œil afflige mon âme à cause de toutes les filles de ma ville.
52 Ло́влячи, ло́влять мене, немов птаха, мої вороги безпричи́нно,
[Tsadi.] Ceux qui me sont ennemis sans cause m’ont poursuivi à outrance, comme on chasse après l’oiseau.
53 життя моє в яму замкну́ли вони, і камі́ннями кинули в мене.
Ils ont enserré ma vie dans une fosse, et ont roulé une pierre sur moi.
54 Пливуть мені во́ди на го́лову, я говорю́: „ Вже погу́блений я!“
Les eaux ont regorgé par-dessus ma tête; je disais: je suis retranché.
55 Кликав я, Господи, Йме́ння Твоє́ із найглибшої ями,
[Koph.] J’ai invoqué ton Nom, ô Eternel! d’une des plus basses fosses.
56 Ти чуєш мій голос, — не захо́вуй же ву́ха Свого від зо́йку мого́, від блага́ння мого!
Tu as ouï ma voix, ne ferme point ton oreille, afin que je n’expire point à force de crier.
57 Ти близьки́й того дня, коли кличу Тебе, Ти говориш: „Не бійся!“
Tu t’es approché au jour que je t’ai invoqué, et tu as dit: ne crains rien.
58 За душу мою Ти змагався, о Господи, життя моє викупив Ти.
[Resch.] Ô Seigneur! tu as plaidé la cause de mon âme; et tu as garanti ma vie.
59 Ти бачиш, о Господи, кривду мою, — розсуди ж Ти мій суд!
Tu as vu, ô Eternel! le tort qu’on me fait, fais-moi droit.
60 Усю їхню по́мсту ти бачиш, всі за́думи їхні на мене,
Tu as vu toutes les vengeances dont ils ont usé, et toutes leurs machinations contre moi.
61 Ти чуєш, о Господи, їхні нару́ги, всі за́думи їхні на ме́не,
[Scin.] Tu as ouï, ô Eternel! leur opprobe et toutes leurs machinations contre moi.
62 мову повста́нців на мене та їхнє буркоті́ння на мене ввесь день.
Les discours de ceux qui s’élèvent contre moi, et leur dessein qu’ils ont contre moi tout le long du jour.
63 Побач їхнє сиді́ння та їхнє встава́ння, — як за́вжди глумли́ва їхня пісня!
Considère quand ils s’asseyent, et quand ils se lèvent, [car] je suis leur chanson.
64 Заплати їм, о Господи, згідно з чином їхніх рук!
[Thau.] Rends-leur la pareille, ô Eternel! selon l’ouvrage de leurs mains.
65 Подай їм темно́ту на серце, прокля́ття Твоє нехай буде на них!
Donne-leur un tel ennui qu’il leur couvre le cœur; donne-leur ta malédiction.
66 Своїм гнівом жени їх, і ви́губи їх з-під Господніх небе́с!
Poursuis-les en ta colère, et les efface de dessous les cieux de l’Eternel.
