Плач Єремії 3
1 Я той муж, який бачив біду́ від жезла́ Його гніву, —
I am the man that has seen affliction by the rod of his wrath.
2 Він прова́див мене й допрова́див до те́мряви, а не до світла.
He has led me and caused me to walk in darkness, and not in light.
3 Лиш на мене все зно́ву обе́ртає руку Свою́ цілий день.
Surely against me he turns his hand again and again all the day.
4 Він ви́снажив тіло моє й мою шкіру, мої кості сторо́щив,
My flesh and my skin he has made old; he has broken my bones.
5 обгородив Він мене, і мене оточи́в гіркото́ю та му́кою,
He has built against me, and surrounded me with bitterness and hardship.
6 у темно́ті мене посадив, мов померлих давно́.
He has made me to dwell in dark places, like those that have been long dead.
7 Обгороди́в Він мене — і не ви́йду, тяжки́ми вчинив Він кайда́ни мої.
He has walled me in, so I can't escape; he has made my chains heavy.
8 І коли я кричу́ й голошу́, затикає Він вуха Свої на молитву мою,
Yes, when I cry, and call for help, he shuts out my prayer.
9 Камінням обте́саним обгородив Він доро́ги мої, повикри́влював стежки́ мої.
He has walled up my ways with cut stone; he has made my paths crooked.
10 Він для мене ведме́дем чату́ючим став, немов лев той у схо́вищі!
He is to me as a bear lying in wait, as a lion in hiding.
11 Поплутав доро́ги мої та розша́рпав мене́, учинив Він мене опусто́шеним!
He has obstructed my path, and torn me in pieces; he has made me desolate.
12 Натягнув Свого лука й поставив мене, наче ціль для стріли́, —
He has bent his bow, and set me as a mark for the arrow.
13 пустив стрі́ли до ни́рок моїх з Свого сагайдака́
He has caused the arrows of his quiver to pierce my inward parts.
14 Для всього наро́ду свого я став посміхо́виськом, глумли́вою піснею їхньою цілий день.
I have become a laughingstock to all peoples, and their song all the day.
15 Наси́тив мене гіркото́ю, мене напоїв полино́м.
He has filled me with bitterness, he has given me in full measure wormwood.
16 І стер мені зу́би жорство́ю, до по́пелу кинув мене,
He has also broken my teeth with gravel; he has pressed me down in the dust.
17 і душа моя спо́кій згубила, забув я добро́.
You have removed my soul far away from peace; I have forgotten what prosperity is.
18 І сказав я: Загублена сила моя, та моє сподіва́ння на Господа.
And I said, "My strength and my hope has perished from the LORD."
19 Згадай про біду́ мою й му́ку мою, про поли́н та отру́ту, —
Remember my affliction and my misery, the wormwood and the gall.
20 душа моя згадує безпереста́нку про це, і гнеться в мені.
My soul considers them, and is depressed.
21 Оце я нага́дую серцеві своєму, тому то я маю надію:
But this I call to my mind; therefore I have hope:
22 Це милість Господня, що ми не поги́нули, бо не нокінчи́лось Його милосердя, —
The LORD's faithful love does not cease; his compassion does not fail.
23 нове́ воно кожного ра́нку, велика бо вірність Твоя!
They are new every morning; great is your faithfulness.
24 Господь — це мій у́діл, — говорить душа моя, — тому́ я надію на Нього склада́ю!
"The LORD is my portion," says my soul, "therefore I will hope in him."
25 Господь добрий для тих, хто наді́ю на Нього кладе́, для душі, що шукає Його́!
The LORD is good to those who wait for him, to the soul that seeks him.
26 Добре, коли люди́на в мовча́нні надію кладе́ на спасі́ння Господнє.
It is good that a man should hope and quietly wait for the salvation of the LORD.
27 Добре для мужа, як носить ярмо́ в своїй мо́лодості, —
It is good for a man that he bear the yoke while he is young.
28 нехай він самі́тно сидить і мовчить, як поклав Він на нього його́;
Let him sit alone and keep silence when he is disciplining him.
29 хай закриє він по́рохом у́ста свої, може є ще надія;
Let him put his mouth to the dust, there may yet be hope.
30 хай що́ку тому підставля́є, хто його б'є, своєю ганьбою наси́чується.
Let him give his cheek to him who strikes him; let him be filled with insults.
31 Бо Господь не наві́ки ж покине!
For the LORD will not reject forever.
32 Бо хоч Він і засму́тить кого, проте зми́лується за Своєю великою ми́лістю, —
For though he may cause grief, yet he will have compassion according to the abundance of his loving kindness.
33 бо не мучить Він з серця Свого́, і не засмучує лю́дських синів.
For he is not predisposed to bring affliction or suffering to human beings.
34 Щоб топта́ти під своїми ногами всіх в'я́знів землі,
To crush under foot all the prisoners of the earth;
35 щоб перед обличчям Всевишнього право люди́ни зігнути,
to deprive a man of justice before the face of the Most High,
36 щоб гноби́ти люди́ну у справі судо́вій його́, — оцьо́го не має на оці Госпо́дь!
to subvert a man in his cause, the LORD does not approve.
37 Хто то скаже — і станеться це, як Господь того не наказав?
Who can speak a thing and have it come to pass, unless the LORD has commanded it?
38 Хіба не виходить усе з уст Всевишнього, — зле та добре?
Doesn't both calamity and good come out of the mouth of the Most High?
39 Чого ж нарікає люди́на жива? Нехай ска́ржиться кожен на гріх свій.
Why does a living man complain, a man for the punishment of his sins?
40 Пошукаймо доріг своїх та досліді́мо, і верні́мось до Господа!
Let us examine and search our ways, and return to the LORD.
41 підіймі́мо своє серце та руки до Бога на небі!
Let us lift up our heart with our hands to God in the heavens.
42 Спроневі́рились ми й неслухня́ними стали, тому́ не пробачив Ти нам,
We have transgressed and have rebelled, and you have not forgiven.
43 закрився Ти гнівом і гнав нас, убивав, не помилував,
You have covered yourself with anger and pursued us; you killed without sparing.
44 закрив Себе хмарою, щоб до Тебе молитва моя не дійшла.
You have covered yourself with a cloud, so that no prayer can pass through.
45 Сміття́м та оги́дою нас Ти вчинив між наро́дами,
You have made us rubbish and refuse in the midst of the peoples.
46 наші всі вороги́ пороззявля́ли на нас свого рота,
All our enemies have opened their mouth wide against us.
47 страх та яма на нас поприхо́дили, руїна й погибіль.
Fear and the pit have come on us, devastation and destruction.
48 Моє око сплива́є пото́ками во́дними через нещастя дочки́ мого люду.
Streams of tears run down from my eyes because of the destruction of the daughter of my people.
49 Виливається око моє безупи́нно, нема бо пере́рви,
My tears flow and do not cease, without respite,
50 аж поки не згля́неться та не побачить Госпо́дь із небе́с, —
until the LORD looks down and sees from heaven.
51 моє око вчиняє журбу́ для моєї душі через до́чок усіх мого міста.
My eyes bring my soul grief, because of all the daughters of my city.
52 Ло́влячи, ло́влять мене, немов птаха, мої вороги безпричи́нно,
They have chased me relentlessly like a bird, those who are my enemies without cause.
53 життя моє в яму замкну́ли вони, і камі́ннями кинули в мене.
They have cut off my life in a pit, and have cast a stone on me.
54 Пливуть мені во́ди на го́лову, я говорю́: „ Вже погу́блений я!“
Waters flowed over my head; I said, 'I am finished.'
55 Кликав я, Господи, Йме́ння Твоє́ із найглибшої ями,
I called on your name, LORD, out of the depths of the pit.
56 Ти чуєш мій голос, — не захо́вуй же ву́ха Свого від зо́йку мого́, від блага́ння мого!
You heard my voice; do not hide your ear at my sighs, to my cry.
57 Ти близьки́й того дня, коли кличу Тебе, Ти говориш: „Не бійся!“
You drew near in the day that I called on you; you said, "Do not be afraid."
58 За душу мою Ти змагався, о Господи, життя моє викупив Ти.
LORD, you have taken up the case for my soul; you have redeemed my life.
59 Ти бачиш, о Господи, кривду мою, — розсуди ж Ти мій суд!
You have seen, LORD, the wrong done to me; judge my case.
60 Усю їхню по́мсту ти бачиш, всі за́думи їхні на мене,
You have seen all their vengeance and all their plots against me.
61 Ти чуєш, о Господи, їхні нару́ги, всі за́думи їхні на ме́не,
You have heard their insults, LORD, and all their plots against me.
62 мову повста́нців на мене та їхнє буркоті́ння на мене ввесь день.
The lips of those that rose up against me, and their plots against me all day long.
63 Побач їхнє сиді́ння та їхнє встава́ння, — як за́вжди глумли́ва їхня пісня!
Look their sitting down, and their rising up; I am their mocking song.
64 Заплати їм, о Господи, згідно з чином їхніх рук!
You will render to them what they deserve, LORD, according to the work of their hands.
65 Подай їм темно́ту на серце, прокля́ття Твоє нехай буде на них!
You will give them hardness of heart as your curse to them.
66 Своїм гнівом жени їх, і ви́губи їх з-під Господніх небе́с!
You will pursue them in anger, and destroy them from under the heavens of the LORD.
