Плач Єремії 3
1 Я той муж, який бачив біду́ від жезла́ Його гніву, —
[ALEPH-BET] I [am] the man [who] has seen affliction By the rod of His wrath.
2 Він прова́див мене й допрова́див до те́мряви, а не до світла.
He has led me, and causes to go [in] darkness, and without light.
3 Лиш на мене все зно́ву обе́ртає руку Свою́ цілий день.
Surely against me He turns back, He turns His hand all the day.
4 Він ви́снажив тіло моє й мою шкіру, мої кості сторо́щив,
He has worn out my flesh and my skin. He has broken my bones.
5 обгородив Він мене, і мене оточи́в гіркото́ю та му́кою,
He has built up against me, And sets around poverty and weariness.
6 у темно́ті мене посадив, мов померлих давно́.
In dark places He has caused me to dwell, As the dead of old.
7 Обгороди́в Він мене — і не ви́йду, тяжки́ми вчинив Він кайда́ни мої.
He has hedged me in, and I do not go out, He has made heavy my chain.
8 І коли я кричу́ й голошу́, затикає Він вуха Свої на молитву мою,
Also when I call and cry out, He has shut out my prayer.
9 Камінням обте́саним обгородив Він доро́ги мої, повикри́влював стежки́ мої.
He has hedged my ways with hewn work, My paths He has made crooked.
10 Він для мене ведме́дем чату́ючим став, немов лев той у схо́вищі!
A bear lying in wait He [is] to me, A lion in secret hiding places.
11 Поплутав доро́ги мої та розша́рпав мене́, учинив Він мене опусто́шеним!
My ways He is turning aside, and He pulls me in pieces, He has made me a desolation.
12 Натягнув Свого лука й поставив мене, наче ціль для стріли́, —
He has bent His bow, And sets me up as a mark for an arrow.
13 пустив стрі́ли до ни́рок моїх з Свого сагайдака́
He has caused to enter into my reins The sons of His quiver.
14 Для всього наро́ду свого я став посміхо́виськом, глумли́вою піснею їхньою цілий день.
I have been a derision to all my people, Their song all the day.
15 Наси́тив мене гіркото́ю, мене напоїв полино́м.
He has filled me with bitter things, He has filled me [with] wormwood.
16 І стер мені зу́би жорство́ю, до по́пелу кинув мене,
And He breaks with gravel my teeth, He has covered me with ashes.
17 і душа моя спо́кій згубила, забув я добро́.
And You cast off my soul from peace, I have forgotten prosperity.
18 І сказав я: Загублена сила моя, та моє сподіва́ння на Господа.
And I say, My strength and my hope have perished from YHWH.
19 Згадай про біду́ мою й му́ку мою, про поли́н та отру́ту, —
Remember my affliction and my mourning, Wormwood and gall!
20 душа моя згадує безпереста́нку про це, і гнеться в мені.
Remember well, and my soul bows down in me.
21 Оце я нага́дую серцеві своєму, тому то я маю надію:
This I turn to my heart—therefore I hope.
22 Це милість Господня, що ми не поги́нули, бо не нокінчи́лось Його милосердя, —
The kindnesses of YHWH! For we have not been consumed, For His mercies have not ended.
23 нове́ воно кожного ра́нку, велика бо вірність Твоя!
New every morning, abundant [is] Your faithfulness.
24 Господь — це мій у́діл, — говорить душа моя, — тому́ я надію на Нього склада́ю!
My portion [is] YHWH, my soul has said, Therefore I hope for Him.
25 Господь добрий для тих, хто наді́ю на Нього кладе́, для душі, що шукає Його́!
YHWH [is] good to those waiting for Him, To the soul [that] seeks Him.
26 Добре, коли люди́на в мовча́нні надію кладе́ на спасі́ння Господнє.
[It is] good when one stays and stands still For the salvation of YHWH.
27 Добре для мужа, як носить ярмо́ в своїй мо́лодості, —
[It is] good for a man that he bears a yoke in his youth.
28 нехай він самі́тно сидить і мовчить, як поклав Він на нього його́;
He sits alone, and is silent, For He has laid [it] on him.
29 хай закриє він по́рохом у́ста свої, може є ще надія;
He puts his mouth in the dust, if so be, there is hope.
30 хай що́ку тому підставля́є, хто його б'є, своєю ганьбою наси́чується.
He gives to his striker the cheek, He is filled with reproach.
31 Бо Господь не наві́ки ж покине!
For the Lord does not cast off for all time.
32 Бо хоч Він і засму́тить кого, проте зми́лується за Своєю великою ми́лістю, —
For though He afflicted, yet He has pitied, According to the abundance of His kindness.
33 бо не мучить Він з серця Свого́, і не засмучує лю́дських синів.
For He has not afflicted with His heart, Nor does He grieve the sons of men.
34 Щоб топта́ти під своїми ногами всіх в'я́знів землі,
To bruise under one’s feet any bound ones of earth,
35 щоб перед обличчям Всевишнього право люди́ни зігнути,
To turn aside the judgment of a man, Before the face of the Most High,
36 щоб гноби́ти люди́ну у справі судо́вій його́, — оцьо́го не має на оці Госпо́дь!
To subvert a man in his cause, the Lord has not approved.
37 Хто то скаже — і станеться це, як Господь того не наказав?
Who [is] this—he has spoken, and it is, [And] the Lord has not commanded [it]?
38 Хіба не виходить усе з уст Всевишнього, — зле та добре?
From the mouth of the Most High does not go forth the evils and the good.
39 Чого ж нарікає люди́на жива? Нехай ска́ржиться кожен на гріх свій.
Why does a living man sigh habitually, A man for his sin?
40 Пошукаймо доріг своїх та досліді́мо, і верні́мось до Господа!
We search our ways, and investigate, And turn back to YHWH.
41 підіймі́мо своє серце та руки до Бога на небі!
We lift up our heart on the hands to God in the heavens.
42 Спроневі́рились ми й неслухня́ними стали, тому́ не пробачив Ти нам,
We have transgressed and been rebellious, You have not forgiven.
43 закрився Ти гнівом і гнав нас, убивав, не помилував,
You have covered Yourself with anger, And pursue us; You have slain—You have not pitied.
44 закрив Себе хмарою, щоб до Тебе молитва моя не дійшла.
You have covered Yourself with a cloud, So that prayer does not pass through.
45 Сміття́м та оги́дою нас Ти вчинив між наро́дами,
Outcast and refuse You make us In the midst of the peoples.
46 наші всі вороги́ пороззявля́ли на нас свого рота,
Opened against us their mouth have all our enemies.
47 страх та яма на нас поприхо́дили, руїна й погибіль.
Fear and a snare has been for us, Desolation and destruction.
48 Моє око сплива́є пото́ками во́дними через нещастя дочки́ мого люду.
Streams of water go down my eye, For the destruction of the daughter of my people.
49 Виливається око моє безупи́нно, нема бо пере́рви,
My eye is poured out, And does not cease without intermission,
50 аж поки не згля́неться та не побачить Госпо́дь із небе́с, —
Until YHWH looks and sees from the heavens,
51 моє око вчиняє журбу́ для моєї душі через до́чок усіх мого міста.
My eye affects my soul, Because of all the daughters of my city.
52 Ло́влячи, ло́влять мене, немов птаха, мої вороги безпричи́нно,
Hunting—my enemies have hunted me without cause like the bird.
53 життя моє в яму замкну́ли вони, і камі́ннями кинули в мене.
They have cut off my life in a pit, And they cast a stone against me.
54 Пливуть мені во́ди на го́лову, я говорю́: „ Вже погу́блений я!“
Waters have flowed over my head, I have said, I have been cut off.
55 Кликав я, Господи, Йме́ння Твоє́ із найглибшої ями,
I called Your Name, O YHWH, from the lower pit.
56 Ти чуєш мій голос, — не захо́вуй же ву́ха Свого від зо́йку мого́, від блага́ння мого!
You have heard my voice, do not hide Your ear at my breathing—at my cry.
57 Ти близьки́й того дня, коли кличу Тебе, Ти говориш: „Не бійся!“
You have drawn near in the day I call You, You have said, Do not fear.
58 За душу мою Ти змагався, о Господи, життя моє викупив Ти.
You have pleaded, O Lord, the pleadings of my soul, You have redeemed my life.
59 Ти бачиш, о Господи, кривду мою, — розсуди ж Ти мій суд!
You have seen, O YHWH, my overthrow, Judge my cause.
60 Усю їхню по́мсту ти бачиш, всі за́думи їхні на мене,
You have seen all their vengeance, All their thoughts of me.
61 Ти чуєш, о Господи, їхні нару́ги, всі за́думи їхні на ме́не,
You have heard their reproach, O YHWH, All their thoughts against me,
62 мову повста́нців на мене та їхнє буркоті́ння на мене ввесь день.
The lips of my withstanders, Even their meditation against me all the day.
63 Побач їхнє сиді́ння та їхнє встава́ння, — як за́вжди глумли́ва їхня пісня!
Their sitting down, and their rising up, Behold attentively, I [am] their song.
64 Заплати їм, о Господи, згідно з чином їхніх рук!
You return to them the deed, O YHWH, According to the work of their hands.
65 Подай їм темно́ту на серце, прокля́ття Твоє нехай буде на них!
You give to them a covered heart, Your curse to them.
66 Своїм гнівом жени їх, і ви́губи їх з-під Господніх небе́с!
You pursue in anger, and destroy them, From under the heavens of YHWH!
