Плач Єремії 3
1 Я той муж, який бачив біду́ від жезла́ Його гніву, —
ALEPH. I am the man that sees poverty, through the rod of his wrath upon me.
2 Він прова́див мене й допрова́див до те́мряви, а не до світла.
He has taken me, and led me away into darkness, and not [into] light.
3 Лиш на мене все зно́ву обе́ртає руку Свою́ цілий день.
Nay, against me has he turned his hand all the day.
4 Він ви́снажив тіло моє й мою шкіру, мої кості сторо́щив,
He has made old my flesh and my skin; he has broken my bones.
5 обгородив Він мене, і мене оточи́в гіркото́ю та му́кою,
BETH. He has built against me, and compassed my head, and brought travail [upon me].
6 у темно́ті мене посадив, мов померлих давно́.
He has set me in dark places, as them that have long been dead.
7 Обгороди́в Він мене — і не ви́йду, тяжки́ми вчинив Він кайда́ни мої.
He has builded against me, and I cannot come forth: he has made my brazen [chain] heavy.
8 І коли я кричу́ й голошу́, затикає Він вуха Свої на молитву мою,
GIMEL. Yea, [though] I cry and shout, he shuts out my prayer.
9 Камінням обте́саним обгородив Він доро́ги мої, повикри́влював стежки́ мої.
DALETH. He has built up my ways, he has hedged my paths;
10 Він для мене ведме́дем чату́ючим став, немов лев той у схо́вищі!
he has troubled me, [as] a she-bear lying in wait: he is to me [as] a lion in secret places.
11 Поплутав доро́ги мої та розша́рпав мене́, учинив Він мене опусто́шеним!
He pursued [me] after I departed, and brought me to a stand: he has utterly ruined me.
12 Натягнув Свого лука й поставив мене, наче ціль для стріли́, —
HE. He has bent his bow, and set me as a mark for the arrow.
13 пустив стрі́ли до ни́рок моїх з Свого сагайдака́
He has caused the arrows of his quiver to enter into my reins.
14 Для всього наро́ду свого я став посміхо́виськом, глумли́вою піснею їхньою цілий день.
I became a laughing-stock to all my people; and their song all the day.
15 Наси́тив мене гіркото́ю, мене напоїв полино́м.
VAU. He has filled me with bitterness, he has drenched me with gall.
16 І стер мені зу́би жорство́ю, до по́пелу кинув мене,
And he has dashed out my teeth with gravel, he has fed me with ashes.
17 і душа моя спо́кій згубила, забув я добро́.
He has also removed my soul from peace: I forgot prosperity.
18 І сказав я: Загублена сила моя, та моє сподіва́ння на Господа.
Therefore my success has perished, and my hope from the Lord.
19 Згадай про біду́ мою й му́ку мою, про поли́н та отру́ту, —
ZAIN. I remembered by reason of my poverty, and because of persecution my bitterness and gall shall be remembered;
20 душа моя згадує безпереста́нку про це, і гнеться в мені.
and my soul shall meditate with me.
21 Оце я нага́дую серцеві своєму, тому то я маю надію:
This will I lay up in my heart, therefore I will endure.
22 Це милість Господня, що ми не поги́нули, бо не нокінчи́лось Його милосердя, —
HETH. [It is] the mercies of the Lord, that he has not failed me, because his compassions are not exhausted. Pity [us], O Lord, early [every] month: for we are not brought to an end, because his compassions are not exhausted.
23 нове́ воно кожного ра́нку, велика бо вірність Твоя!
[They are] new every morning: great is thy faithfulness.
24 Господь — це мій у́діл, — говорить душа моя, — тому́ я надію на Нього склада́ю!
The Lord is my portion, says my soul; therefore will I wait for him.
25 Господь добрий для тих, хто наді́ю на Нього кладе́, для душі, що шукає Його́!
TETH. The Lord is good to them that wait for him: the soul which shall seek him
26 Добре, коли люди́на в мовча́нні надію кладе́ на спасі́ння Господнє.
[is] good, and shall wait for, and quietly expect salvation of the Lord.
27 Добре для мужа, як носить ярмо́ в своїй мо́лодості, —
TETH. [It is] good for a man when he bears a yoke in his youth.
28 нехай він самі́тно сидить і мовчить, як поклав Він на нього його́;
He will sit alone, and be silent, because he has borne [it] upon him.
29 хай закриє він по́рохом у́ста свої, може є ще надія;
30 хай що́ку тому підставля́є, хто його б'є, своєю ганьбою наси́чується.
JOD. He will give [his] cheek to him that smites him: he will be filled full with reproaches.
31 Бо Господь не наві́ки ж покине!
For the Lord will not reject for ever.
32 Бо хоч Він і засму́тить кого, проте зми́лується за Своєю великою ми́лістю, —
CHAPH. For he that has brought down will pity, and [that] according to the abundance of his mercy.
33 бо не мучить Він з серця Свого́, і не засмучує лю́дських синів.
He has not answered [in anger] from his heart, though he has brought low the children of a man.
34 Щоб топта́ти під своїми ногами всіх в'я́знів землі,
LAMED. To bring down under his feet all the prisoners of the earth,
35 щоб перед обличчям Всевишнього право люди́ни зігнути,
to turn aside the judgment of a man before the face of the Most High,
36 щоб гноби́ти люди́ну у справі судо́вій його́, — оцьо́го не має на оці Госпо́дь!
to condemn a man [unjustly] in his judgment, the Lord has not given commandment.
37 Хто то скаже — і станеться це, як Господь того не наказав?
Who has thus spoken, and it has come to pass? the Lord has not commanded it.
38 Хіба не виходить усе з уст Всевишнього, — зле та добре?
Out of the mouth of the Most High there shall not come forth evil and good.
39 Чого ж нарікає люди́на жива? Нехай ска́ржиться кожен на гріх свій.
MEM. Why should a living man complain, a man concerning his sin?
40 Пошукаймо доріг своїх та досліді́мо, і верні́мось до Господа!
NUN. Our way has been searched out and examined, and we will turn to the Lord.
41 підіймі́мо своє серце та руки до Бога на небі!
Let us lift up our hearts with [our] hand to the lofty One in heaven.
42 Спроневі́рились ми й неслухня́ними стали, тому́ не пробачив Ти нам,
We have sinned, we have transgressed; and thou hast not pardoned.
43 закрився Ти гнівом і гнав нас, убивав, не помилував,
SAMECH. Thou has visited [us] in wrath, and driven us away: thou has slain, thou has not pitied.
44 закрив Себе хмарою, щоб до Тебе молитва моя не дійшла.
Thou hast veiled thyself with a cloud because of prayer, that I might be blind,
45 Сміття́м та оги́дою нас Ти вчинив між наро́дами,
and be cast off. AIN. Thou hast set us [alone] in the midst of the nations.
46 наші всі вороги́ пороззявля́ли на нас свого рота,
All our enemies have opened their mouth against us.
47 страх та яма на нас поприхо́дили, руїна й погибіль.
Fear and wrath are come upon us, suspense and destruction.
48 Моє око сплива́є пото́ками во́дними через нещастя дочки́ мого люду.
Mine eye shall pour down torrents of water, for the destruction of the daughter of my people.
49 Виливається око моє безупи́нно, нема бо пере́рви,
PHE. Mine eye is drowned [with tears], and I will not be silent, so that there shall be no rest,
50 аж поки не згля́неться та не побачить Госпо́дь із небе́с, —
until the Lord look down, and behold from heaven.
51 моє око вчиняє журбу́ для моєї душі через до́чок усіх мого міста.
Mine eye shall prey upon my soul, because of all the daughters of the city.
52 Ло́влячи, ло́влять мене, немов птаха, мої вороги безпричи́нно,
TSADE. The fowlers chased me as a sparrow, all mine enemies destroyed my life in a pit without cause,
53 життя моє в яму замкну́ли вони, і камі́ннями кинули в мене.
and laid a stone upon me.
54 Пливуть мені во́ди на го́лову, я говорю́: „ Вже погу́блений я!“
Water flowed over my head: I said, I am cut off.
55 Кликав я, Господи, Йме́ння Твоє́ із найглибшої ями,
KOPH. I called upon thy name, O Lord, out of the lowest dungeon.
56 Ти чуєш мій голос, — не захо́вуй же ву́ха Свого від зо́йку мого́, від блага́ння мого!
Thou heardest my voice: close not thine ears to my supplication.
57 Ти близьки́й того дня, коли кличу Тебе, Ти говориш: „Не бійся!“
Thou drewest nigh to my help: in the day wherein I called upon thee thou saidst to me, Fear not.
58 За душу мою Ти змагався, о Господи, життя моє викупив Ти.
RECHS. O Lord, thou has pleaded the causes of my soul; thou has redeemed my life.
59 Ти бачиш, о Господи, кривду мою, — розсуди ж Ти мій суд!
Thou hast seen, O Lord, my troubles: thou hast judged my cause.
60 Усю їхню по́мсту ти бачиш, всі за́думи їхні на мене,
Thou hast seen all their vengeance, [thou hast looked] on all their devices against me.
61 Ти чуєш, о Господи, їхні нару́ги, всі за́думи їхні на ме́не,
CHSEN. Thou hast heard their reproach [and] all their devices against me;
62 мову повста́нців на мене та їхнє буркоті́ння на мене ввесь день.
the lips of them that rose up against me, and their plots against me all the day;
63 Побач їхнє сиді́ння та їхнє встава́ння, — як за́вжди глумли́ва їхня пісня!
their sitting down and their rising up: look thou upon their eyes.
64 Заплати їм, о Господи, згідно з чином їхніх рук!
Thou wilt render them a recompense, O Lord, according to the works of their hands.
65 Подай їм темно́ту на серце, прокля́ття Твоє нехай буде на них!
THAU. Thou wilt give them [as] a covering, the grief of my heart.
66 Своїм гнівом жени їх, і ви́губи їх з-під Господніх небе́с!
Thou wilt persecute them in anger, and wilt consume them from under the heaven, O Lord.
