Плач Єремії 3
1 Я той муж, який бачив біду́ від жезла́ Його гніву, —
I am the man who has seen affliction under the rod of God’s wrath.
2 Він прова́див мене й допрова́див до те́мряви, а не до світла.
He has driven me away and made me walk in darkness instead of light.
3 Лиш на мене все зно́ву обе́ртає руку Свою́ цілий день.
Indeed, He keeps turning His hand against me all day long.
4 Він ви́снажив тіло моє й мою шкіру, мої кості сторо́щив,
He has worn away my flesh and skin; He has shattered my bones.
5 обгородив Він мене, і мене оточи́в гіркото́ю та му́кою,
He has besieged me and surrounded me with bitterness and hardship.
6 у темно́ті мене посадив, мов померлих давно́.
He has made me dwell in darkness like those dead for ages.
7 Обгороди́в Він мене — і не ви́йду, тяжки́ми вчинив Він кайда́ни мої.
He has walled me in so I cannot escape; He has weighed me down with chains.
8 І коли я кричу́ й голошу́, затикає Він вуха Свої на молитву мою,
Even when I cry out and plead for help, He shuts out my prayer.
9 Камінням обте́саним обгородив Він доро́ги мої, повикри́влював стежки́ мої.
He has barred my ways with cut stones; He has made my paths crooked.
10 Він для мене ведме́дем чату́ючим став, немов лев той у схо́вищі!
He is a bear lying in wait, a lion hiding in ambush.
11 Поплутав доро́ги мої та розша́рпав мене́, учинив Він мене опусто́шеним!
He forced me off my path and tore me to pieces; He left me without help.
12 Натягнув Свого лука й поставив мене, наче ціль для стріли́, —
He bent His bow and set me as the target for His arrow.
13 пустив стрі́ли до ни́рок моїх з Свого сагайдака́
He pierced my kidneys with His arrows.
14 Для всього наро́ду свого я став посміхо́виськом, глумли́вою піснею їхньою цілий день.
I am a laughingstock to all my people; they mock me in song all day long.
15 Наси́тив мене гіркото́ю, мене напоїв полино́м.
He has filled me with bitterness; He has intoxicated me with wormwood.
16 І стер мені зу́би жорство́ю, до по́пелу кинув мене,
He has ground my teeth with gravel and trampled me in the dust.
17 і душа моя спо́кій згубила, забув я добро́.
My soul has been deprived of peace; I have forgotten what prosperity is.
18 І сказав я: Загублена сила моя, та моє сподіва́ння на Господа.
So I say, “My strength has perished, along with my hope from the LORD.”
19 Згадай про біду́ мою й му́ку мою, про поли́н та отру́ту, —
Remember my affliction and wandering, the wormwood and the gall.
20 душа моя згадує безпереста́нку про це, і гнеться в мені.
Surely my soul remembers and is humbled within me.
21 Оце я нага́дую серцеві своєму, тому то я маю надію:
Yet I call this to mind, and therefore I have hope:
22 Це милість Господня, що ми не поги́нули, бо не нокінчи́лось Його милосердя, —
Because of the loving devotion of the LORD we are not consumed, for His mercies never fail.
23 нове́ воно кожного ра́нку, велика бо вірність Твоя!
They are new every morning; great is Your faithfulness!
24 Господь — це мій у́діл, — говорить душа моя, — тому́ я надію на Нього склада́ю!
“The LORD is my portion,” says my soul, “therefore I will hope in Him.”
25 Господь добрий для тих, хто наді́ю на Нього кладе́, для душі, що шукає Його́!
The LORD is good to those who wait for Him, to the soul who seeks Him.
26 Добре, коли люди́на в мовча́нні надію кладе́ на спасі́ння Господнє.
It is good to wait quietly for the salvation of the LORD.
27 Добре для мужа, як носить ярмо́ в своїй мо́лодості, —
It is good for a man to bear the yoke while he is still young.
28 нехай він самі́тно сидить і мовчить, як поклав Він на нього його́;
Let him sit alone in silence, for God has disciplined him.
29 хай закриє він по́рохом у́ста свої, може є ще надія;
Let him bury his face in the dust— perhaps there is still hope.
30 хай що́ку тому підставля́є, хто його б'є, своєю ганьбою наси́чується.
Let him offer his cheek to the one who would strike him; let him be filled with reproach.
31 Бо Господь не наві́ки ж покине!
For the Lord will not cast us off forever.
32 Бо хоч Він і засму́тить кого, проте зми́лується за Своєю великою ми́лістю, —
Even if He causes grief, He will show compassion according to His abundant loving devotion.
33 бо не мучить Він з серця Свого́, і не засмучує лю́дських синів.
For He does not willingly afflict or grieve the sons of men.
34 Щоб топта́ти під своїми ногами всіх в'я́знів землі,
To crush underfoot all the prisoners of the land,
35 щоб перед обличчям Всевишнього право люди́ни зігнути,
to deny a man justice before the Most High,
36 щоб гноби́ти люди́ну у справі судо́вій його́, — оцьо́го не має на оці Госпо́дь!
to subvert a man in his lawsuit— of these the Lord does not approve.
37 Хто то скаже — і станеться це, як Господь того не наказав?
Who has spoken and it came to pass, unless the Lord has ordained it?
38 Хіба не виходить усе з уст Всевишнього, — зле та добре?
Do not both adversity and good come from the mouth of the Most High?
39 Чого ж нарікає люди́на жива? Нехай ска́ржиться кожен на гріх свій.
Why should any mortal man complain, in view of his sins?
40 Пошукаймо доріг своїх та досліді́мо, і верні́мось до Господа!
Let us examine and test our ways, and turn back to the LORD.
41 підіймі́мо своє серце та руки до Бога на небі!
Let us lift up our hearts and hands to God in heaven:
42 Спроневі́рились ми й неслухня́ними стали, тому́ не пробачив Ти нам,
“We have sinned and rebelled; You have not forgiven.”
43 закрився Ти гнівом і гнав нас, убивав, не помилував,
You have covered Yourself in anger and pursued us; You have killed without pity.
44 закрив Себе хмарою, щоб до Тебе молитва моя не дійшла.
You have covered Yourself with a cloud that no prayer can pass through.
45 Сміття́м та оги́дою нас Ти вчинив між наро́дами,
You have made us scum and refuse among the nations.
46 наші всі вороги́ пороззявля́ли на нас свого рота,
All our enemies open their mouths against us.
47 страх та яма на нас поприхо́дили, руїна й погибіль.
Panic and pitfall have come upon us— devastation and destruction.
48 Моє око сплива́є пото́ками во́дними через нещастя дочки́ мого люду.
Streams of tears flow from my eyes over the destruction of the daughter of my people.
49 Виливається око моє безупи́нно, нема бо пере́рви,
My eyes overflow unceasingly, without relief,
50 аж поки не згля́неться та не побачить Госпо́дь із небе́с, —
until the LORD looks down from heaven and sees.
51 моє око вчиняє журбу́ для моєї душі через до́чок усіх мого міста.
My eyes bring grief to my soul because of all the daughters of my city.
52 Ло́влячи, ло́влять мене, немов птаха, мої вороги безпричи́нно,
Without cause my enemies hunted me like a bird.
53 життя моє в яму замкну́ли вони, і камі́ннями кинули в мене.
They dropped me alive into a pit and cast stones upon me.
54 Пливуть мені во́ди на го́лову, я говорю́: „ Вже погу́блений я!“
The waters flowed over my head, and I thought I was going to die.
55 Кликав я, Господи, Йме́ння Твоє́ із найглибшої ями,
I called on Your name, O LORD, out of the depths of the Pit.
56 Ти чуєш мій голос, — не захо́вуй же ву́ха Свого від зо́йку мого́, від блага́ння мого!
You heard my plea: “Do not ignore my cry for relief.”
57 Ти близьки́й того дня, коли кличу Тебе, Ти говориш: „Не бійся!“
You drew near when I called on You; You said, “Do not be afraid.”
58 За душу мою Ти змагався, о Господи, життя моє викупив Ти.
You defend my cause, O Lord; You redeem my life.
59 Ти бачиш, о Господи, кривду мою, — розсуди ж Ти мій суд!
You have seen, O LORD, the wrong done to me; vindicate my cause!
60 Усю їхню по́мсту ти бачиш, всі за́думи їхні на мене,
You have seen all their malice, all their plots against me.
61 Ти чуєш, о Господи, їхні нару́ги, всі за́думи їхні на ме́не,
O LORD, You have heard their insults, all their plots against me—
62 мову повста́нців на мене та їхнє буркоті́ння на мене ввесь день.
the slander and murmuring of my assailants against me all day long.
63 Побач їхнє сиді́ння та їхнє встава́ння, — як за́вжди глумли́ва їхня пісня!
When they sit and when they rise, see how they mock me in song.
64 Заплати їм, о Господи, згідно з чином їхніх рук!
You will pay them back what they deserve, O LORD, according to the work of their hands.
65 Подай їм темно́ту на серце, прокля́ття Твоє нехай буде на них!
Put a veil of anguish over their hearts; may Your curse be upon them!
66 Своїм гнівом жени їх, і ви́губи їх з-під Господніх небе́с!
You will pursue them in anger and exterminate them from under Your heavens, O LORD.
