Плач Єремії 3
1 Я той муж, який бачив біду́ від жезла́ Його гніву, —
Jeg er den, der så nød ved hans vredes ris,
2 Він прова́див мене й допрова́див до те́мряви, а не до світла.
mig har han ført og ledt i det tykkeste Mulm,
3 Лиш на мене все зно́ву обе́ртає руку Свою́ цілий день.
ja, Hånden vender han mod mig Dagen lang.
4 Він ви́снажив тіло моє й мою шкіру, мої кості сторо́щив,
Mit Bød og min Hud har han opslidt, brudt mine Ben,
5 обгородив Він мене, і мене оточи́в гіркото́ю та му́кою,
han mured mig inde, omgav mig med Galde og Møje,
6 у темно́ті мене посадив, мов померлих давно́.
lod mig bo i Mørke som de, der for længst er døde.
7 Обгороди́в Він мене — і не ви́йду, тяжки́ми вчинив Він кайда́ни мої.
Han har spærret mig inde og lagt mig i tunge Lænker.
8 І коли я кричу́ й голошу́, затикає Він вуха Свої на молитву мою,
Om jeg end råber og skriger, min Bøn er stængt ude.
9 Камінням обте́саним обгородив Він доро́ги мої, повикри́влював стежки́ мої.
Han spærred mine Veje med Kvader, gjorde Stierne kroge.
10 Він для мене ведме́дем чату́ючим став, немов лев той у схо́вищі!
Han blev mig en lurende Bjørn, en Løve i Baghold;
11 Поплутав доро́ги мої та розша́рпав мене́, учинив Він мене опусто́шеним!
han ledte mig vild, rev mig sønder og lagde mig øde;
12 Натягнув Свого лука й поставив мене, наче ціль для стріли́, —
han spændte sin Bue; lod mig være Skive for Pilen.
13 пустив стрі́ли до ни́рок моїх з Свого сагайдака́
Han sendte sit Koggers Sønner i Nyrerne på mig;
14 Для всього наро́ду свого я став посміхо́виськом, глумли́вою піснею їхньою цілий день.
hvert Folk lo mig ud og smæded mig Dagen lang,
15 Наси́тив мене гіркото́ю, мене напоїв полино́м.
med bittert mætted han mig, gav mig Malurt at drikke.
16 І стер мені зу́би жорство́ю, до по́пелу кинув мене,
Mine Tænder lod han bide i Flint, han trådte mig i Støvet;
17 і душа моя спо́кій згубила, забув я добро́.
han skilte min Sjæl fra Freden, jeg glemte Lykken
18 І сказав я: Загублена сила моя, та моє сподіва́ння на Господа.
og sagde: "Min Livskraft, mit Håb til HERREN er ude."
19 Згадай про біду́ мою й му́ку мою, про поли́н та отру́ту, —
At mindes min Vånde og Flakken er Malurt og Galde;
20 душа моя згадує безпереста́нку про це, і гнеться в мені.
min Sjæl, den mindes det grant den grubler betynget.
21 Оце я нага́дую серцеві своєму, тому то я маю надію:
Det lægger jeg mig på Sinde, derfor vil jeg håbe:
22 Це милість Господня, що ми не поги́нули, бо не нокінчи́лось Його милосердя, —
HERRENs Miskundhed er ikke til Ende, ikke brugt op,
23 нове́ воно кожного ра́нку, велика бо вірність Твоя!
hans Nåde er ny hver Morgen, hans Trofasthed stor.
24 Господь — це мій у́діл, — говорить душа моя, — тому́ я надію на Нього склада́ю!
Min Del er HERREN, (siger min Sjæl, ) derfor håber jeg på ham.
25 Господь добрий для тих, хто наді́ю на Нього кладе́, для душі, що шукає Його́!
Dem, der bier på HERREN, er han god, den Sjæl, der ham søger;
26 Добре, коли люди́на в мовча́нні надію кладе́ на спасі́ння Господнє.
det er godt at håbe i Stilhed på HERRENs Frelse,
27 Добре для мужа, як носить ярмо́ в своїй мо́лодості, —
godt for en Mand, at han bærer Åg i sin Ungdom.
28 нехай він самі́тно сидить і мовчить, як поклав Він на нього його́;
Han sidde ensom og tavs, når han lægger det på ham;
29 хай закриє він по́рохом у́ста свої, може є ще надія;
han trykke sin Mund mod Støvet, måske er der Håb.
30 хай що́ку тому підставля́є, хто його б'є, своєю ганьбою наси́чується.
Række Kind til den, der slår ham, mættes med Hån.
31 Бо Господь не наві́ки ж покине!
Thi Herren bortstøder ikke for evigt,
32 Бо хоч Він і засму́тить кого, проте зми́лується за Своєю великою ми́лістю, —
har han voldt Kvide, så ynkes han, stor er hans Nåde;
33 бо не мучить Він з серця Свого́, і не засмучує лю́дських синів.
ej af Hjertet plager og piner han Menneskens Børn.
34 Щоб топта́ти під своїми ногами всіх в'я́знів землі,
Når Landets Fanger til Hobe trædes under Fod,
35 щоб перед обличчям Всевишнього право люди́ни зігнути,
når Mandens Ret for den Højestes Åsyn bøjes,
36 щоб гноби́ти люди́ну у справі судо́вій його́, — оцьо́го не має на оці Госпо́дь!
når en Mand lider Uret i sin Sag mon Herren ej ser det?
37 Хто то скаже — і станеться це, як Господь того не наказав?
Hvo taler vel, så det sker, om ej Herren byder?
38 Хіба не виходить усе з уст Всевишнього, — зле та добре?
Kommer ikke både ondt og godt fra den Højestes Mund?
39 Чого ж нарікає люди́на жива? Нехай ска́ржиться кожен на гріх свій.
Over hvad skal den levende sukke? Hver over sin Synd!
40 Пошукаймо доріг своїх та досліді́мо, і верні́мось до Господа!
Lad os ransage, granske vore Veje og vende os til HERREN,
41 підіймі́мо своє серце та руки до Бога на небі!
løfte Hænder og Hjerte til Gud i Himlen;
42 Спроневі́рились ми й неслухня́ними стали, тому́ не пробачив Ти нам,
vi syndede og stod imod, du tilgav ikke,
43 закрився Ти гнівом і гнав нас, убивав, не помилував,
men hylled dig i Vrede, forfulgte os, dræbte uden Skånsel,
44 закрив Себе хмарою, щоб до Тебе молитва моя не дійшла.
hylled dig i Skyer, så Bønnen ej nåed frem;
45 Сміття́м та оги́дою нас Ти вчинив між наро́дами,
til Skarn og til Udskud har du gjort os midt iblandt Folkene.
46 наші всі вороги́ пороззявля́ли на нас свого рота,
De opspærred Munden imod os, alle vore Fjender.
47 страх та яма на нас поприхо́дили, руїна й погибіль.
Vor Lod blev Gru og Grav og Sammenbruds Øde;
48 Моє око сплива́є пото́ками во́дними через нещастя дочки́ мого люду.
Vandstrømme græder mit Øje, mit Folk brød sammen.
49 Виливається око моє безупи́нно, нема бо пере́рви,
Hvileløst strømmer mit Øje, det kender ej Ro,
50 аж поки не згля́неться та не побачить Госпо́дь із небе́с, —
før HERREN skuer ned fra Himlen, før han ser til.
51 моє око вчиняє журбу́ для моєї душі через до́чок усіх мого міста.
Synet af Byens Døtre piner min Sjæl.
52 Ло́влячи, ло́влять мене, немов птаха, мої вороги безпричи́нно,
Jeg joges som en Fugl af Fjender, hvis Had var grundløst,
53 життя моє в яму замкну́ли вони, і камі́ннями кинули в мене.
de spærred mig inde i en Grube, de stenede mig;
54 Пливуть мені во́ди на го́лову, я говорю́: „ Вже погу́блений я!“
Vand strømmed over mit Hoved, jeg tænkte: "Fortabt!"
55 Кликав я, Господи, Йме́ння Твоє́ із найглибшої ями,
Dit Navn påkaldte jeg, HERRE, fra Grubens Dyb;
56 Ти чуєш мій голос, — не захо́вуй же ву́ха Свого від зо́йку мого́, від блага́ння мого!
du hørte min Røst: "O, gør dig ej døv for mit Skrig!"
57 Ти близьки́й того дня, коли кличу Тебе, Ти говориш: „Не бійся!“
Nær var du den Dag jeg kaldte, du sagde: "Frygt ikke!"
58 За душу мою Ти змагався, о Господи, життя моє викупив Ти.
Du førte min Sag, o Herre, genløste mit Liv;
59 Ти бачиш, о Господи, кривду мою, — розсуди ж Ти мій суд!
HERRE, du ser, jeg lider Uret. skaf mig min Ret!
60 Усю їхню по́мсту ти бачиш, всі за́думи їхні на мене,
Al deres Hævnlyst ser du, alle deres Rænker,
61 Ти чуєш, о Господи, їхні нару́ги, всі за́думи їхні на ме́не,
du hører deres Smædeord HERRE, deres Rænker imod mig,
62 мову повста́нців на мене та їхнє буркоті́ння на мене ввесь день.
mine Fjenders Tale og Tanker imod mig bestandig.
63 Побач їхнє сиді́ння та їхнє встава́ння, — як за́вжди глумли́ва їхня пісня!
Se dem, når de sidder eller står, deres Nidvise er jeg.
64 Заплати їм, о Господи, згідно з чином їхніх рук!
Dem vil du gengælde, HERRE, deres Hænders Gerning,
65 Подай їм темно́ту на серце, прокля́ття Твоє нехай буде на них!
gør deres Hjerte forhærdet din Forbandelse over dem!
66 Своїм гнівом жени їх, і ви́губи їх з-під Господніх небе́с!
forfølg dem i Vrede, udryd dem under din Himmel.
