Книга Суддів 20
1 І повихо́дили всі Ізраїлеві сини, і була́ зібрана громада, як один чоловік, від Дану аж до Беер-Шеви, а ґілеадський край до Господа в Міцпу.
Тоць копиий луй Исраел ау ешит де ла Дан пынэ ла Беер-Шеба ши цара Галаадулуй ши адунаря с-а стрынс ка ун сингур ом ынаинтя Домнулуй ла Мицпа.
2 І стали проводирі́ всього того народу, усі Ізраїлеві племе́на, на зборах Божого народу, — чотириста тисяч пішого люду, хто витягує меча.
Кэпетенииле ынтрегулуй попор, тоате семинцииле луй Исраел, ау венит ын адунаря попорулуй луй Думнезеу: ерау патру суте де мий де оамень педештри, каре скотяу сабия.
3 І почули Веніяминові сини, що Ізраїлеві сини ввійшли до Міцпи. І сказали Ізраїлеві сини: „Скажіть, я́к сталося таке́ зло?“
Ши фиий луй Бениамин ау аузит кэ се суисерэ копиий луй Исраел ла Мицпа. Копиий луй Исраел ау зис: „Спунець кум с-а ынтымплат ачастэ нелеӂюире?”
4 І відповів той чоловік Левит, чоловік тієї замордо́ваної жінки, та й сказав: „До Ґів'и, що Веніяминова, увійшов я та наложниця моя, щоб ночувати.
Атунч, левитул, бэрбатул фемеий каре фусесе учисэ, а луат кувынтул ши а зис: „Ажунсесем ымпреунэ ку циитоаря мя ла Гибея луй Бениамин ка сэ рэмынем песте ноапте аколо.
5 І встали на мене госпо́дарі Ґів'и, і вночі оточили через мене той дім. Мене замишляли забити, а наложницю мою збезче́стили, — і померла вона.
Локуиторий дин Гибея с-ау скулат ымпотрива мя ши ау ынконжурат ноаптя каса ын каре ерам. Авяу де гынд сэ мэ омоаре, ау силуит пе циитоаря мя, пынэ кынд а мурит.
6 І схопи́в я наложницю, і порізав її, та й послав її по всьому полі Ізраїлевого володі́ння, бо вони вчинили розпу́сту та гидо́ту серед Ізраїля.
Мь-ам луат циитоаря ши ам тэят-о ын букэць, пе каре ле-ам тримис ын тот цинутул моштенирий луй Исраел, кэч ау сэвыршит о нелеӂюире ши о мишелие ын Исраел.
7 Ось ви всі Ізраїлеві сини, — дайте собі тут слово та раду!“
Ятэ-вэ пе тоць, копий ай луй Исраел, сфэтуици-вэ ши луаць о хотэрыре аич!”
8 І встав увесь народ, як оди́н муж, говорячи: „Не пі́демо ніхто до намету свого, і не за́йдемо ніхто до дому свого!
Тот попорул с-а скулат ка ун сингур ом ши а зис: „Ничунул дин ной сэ ну се дукэ ын кортул луй ши нимень сэ ну се ынтоаркэ акасэ.
9 А тепер оце та річ, що зро́бимо Ґів'ї: підемо на неї за жеребко́м!
Ятэ акум че вом фаче четэций Гибея: сэ мерӂем ымпотрива ей дупэ кум вом еши ла сорць.
10 І ві́зьмемо десятеро людей на сотню, щодо всіх Ізраїлевих племен, і сотню на тисячу, і тисячу на десять тисяч, щоб узяли поживи для народу, щоб вони прийшли зробити Ґів'ї Веніямина, згідно з усією гидо́тою, що він зробив Ізраїлеві“.
Сэ луэм дин тоате семинцииле луй Исраел зече оамень дин о сутэ, о сутэ динтр-о мие ши о мие дин зече мий; ей сэ се дукэ сэ кауте меринде пентру попор, пентру ка, ла ынтоарчеря лор, сэ фачем четэций Гибея дин Бениамин потривит ку тоатэ мишелия пе каре а фэкут-о еа ын Исраел.”
11 І був зі́браний кожен ізра́їльтянин до того міста ра́зом, як один чоловік.
Астфел, тоць бэрбаций луй Исраел с-ау стрынс ымпотрива четэций, униць ка ун сингур ом.
12 І послали Ізраїлеві племе́на людей по всіх Веніями́нових ро́дах, говорячи: „Що́ це за зло, що сталось між вами?
Семинцииле луй Исраел ау тримис ниште оамень ын тоате фамилииле луй Бениамин, ка сэ-й спунэ: „Че ынсямнэ нелеӂюиря ачаста каре с-а фэкут ынтре вой?
13 А тепер давайте тих людей, розпусних синів, що в Ґів'ї, — і ми повбиваємо їх, та й ви́губимо зло з Ізраїля“. Та не хотіли Веніяминові сини слухати голосу своїх братів, Ізраїлевих синів.
Скоатець афарэ акум пе оамений ачея стрикаць дин Гибея ка сэ-й оморым ши сэ курэцэм рэул дин мижлокул луй Исраел.” Дар бениамиций н-ау врут сэ аскулте гласул фрацилор лор, копиий луй Исраел.
14 І Веніяминові сини були зі́брані з міст до Ґів'ї, щоб піти на війну з Ізраїлевими синами.
Бениамиций ау ешит дин четэциле лор ши с-ау стрынс ла Гибея ка сэ лупте ымпотрива копиилор луй Исраел.
15 І Веніяминові сини з міст були перелі́чені того дня, — двадцять і шість тисяч чоловіка, що витягують меча, окрім ме́шканців Ґів'и, — із них були перелічені сім сотень вибраного чоловіка.
Нумэрул бениамицилор ешиць ын зиуа ачея дин четэць а фост де доуэзечь ши шасе де мий де оамень каре скотяу сабия, фэрэ сэ се май сокотяскэ ши локуиторий дин Гибея, каре алкэтуяу шапте суте де оамень алешь.
16 З усього того наро́ду було сім сотень вибраного чоловіка, із нечинною рукою прави́ці своєї, лівші, — кожен той кидав каменем із пращі на волос, і не схи́бував.
Ын тот попорул ачеста, ерау шапте суте де оамень алешь каре ну се служяу де мына дряптэ; тоць ачештя, арункынд о пятрэ ку праштия, путяу сэ окяскэ ун фир де пэр ши ну дэдяу греш.
17 І були перелічені ізра́їльтяни, окрім Веніямина, — чотириста тисяч чоловіка, що витягують меча, кожен військо́вий.
С-а фэкут ши нумэрэтоаря бэрбацилор луй Исраел, афарэ де ай луй Бениамин, ши с-ау гэсит патру суте де мий каре скотяу сабия, тоць бэрбаць де рэзбой.
18 І встали вони, і ввійшли до Бет-Елу, і питалися Бога, та й сказали Ізраїлеві сини: „Хто пі́де нам спе́реду на бій з Веніяминовими синами?“І сказав Господь: „Юда спе́реду“.
Ши копиий луй Исраел с-ау скулат, с-ау суит ла Бетел ши ау ынтребат пе Думнезеу, зикынд: „Чине дин ной сэ се суе ынтый ка сэ лупте ымпотрива фиилор луй Бениамин?” Домнул а рэспунс: „Иуда сэ се суе ынтый.”
19 І встали Ізраїлеві сини рано вра́нці, і таборува́ли при Ґів'ї.
Копиий луй Исраел ау порнит дис-де-диминяцэ ши ау тэбэрыт ла Гибея.
20 І вийшов Ізра́їльтянин на війну з Веніямином, і сточи́ли ізра́їльтяни з ними бій при Ґів'ї.
Ши бэрбаций луй Исраел ау ынаинтат ка сэ ынчапэ лупта ымпотрива бэрбацилор луй Бениамин ши с-ау ашезат ын линие де бэтае ымпотрива лор ынаинтя четэций Гибея.
21 І вийшли Веніяминові сини з Ґів'и, та й повалили між Ізраїлем того дня двадцять і дві тисячі чоловіка на землю.
Фиий луй Бениамин ау ешит дин Гибея ши ын зиуа ачея ау кулкат ла пэмынт доуэзечь ши доуэ де мий де оамень дин Исраел.
22 І зміцнився наро́д, Ізраїлеві мужі, і точили бій далі в тому місці, де точили бій першого дня.
Попорул, бэрбаций луй Исраел, с-а ымбэрбэтат ши с-а ашезат дин ноу ын линие де бэтае ын локул унде се ашезасе ын зиуа ынтый.
23 І ввійшли Ізраїлеві сини до Бет-Елу, та й плакали перед Господнім лицем аж до вечора. І питалися вони Господа, говорячи: „Чи далі піду́ я на бій з синами Веніямина, мого брата?“І сказав Господь: „Ідіть на нього!“
Ши копиий луй Исраел с-ау суит ши ау плынс ынаинтя Домнулуй пынэ сяра; ау ынтребат пе Домнул ши ау зис: „Сэ мэ май суй ла луптэ ымпотрива фиилор фрателуй меу Бениамин?” Домнул а рэспунс: „Суици-вэ ымпотрива луй.”
24 І прийшли Ізраїлеві сини до Веніяминових синів дня другого.
Копиий луй Исраел ау ынаинтат ымпотрива фиилор луй Бениамин ын зиуа а доуа.
25 А Веніямин вийшов із Ґів'ї другого дня навпроти них, та й повалив між Ізраїлевими синами на землю ще вісімнадцять тисяч чоловіка, — усі ті, що витягають меча.
Ши ын ачеяшь зи, бениамиций ле-ау ешит ынаинте дин Гибея ши ярэшь ау кулкат ла пэмынт оптспрезече мий де оамень дин копиий луй Исраел, тоць ын старе сэ поарте армеле.
26 І прийшли всі Ізраїлеві сини та ввесь народ, і ввійшли до Бет-Елу, та й плакали, і сиділи там перед Господнім лицем, і по́стили того дня аж до вечора. І прине́сли вони цілопа́лення та мирні жертви перед Господнім лицем.
Тоць копиий луй Исраел ши тот попорул с-ау суит ши ау венит ла Бетел; ау плынс ши ау рэмас аколо ынаинтя Домнулуй, ау постит ын зиуа ачея пынэ сяра ши ау адус ардерь-де-тот ши жертфе де мулцумире ынаинтя Домнулуй.
27 І питалися Ізраїлеві сини Господа (а за тих днів ковче́г Божого заповіту був там.
Ши копиий луй Исраел ау ынтребат пе Домнул – аколо се гэся атунч кивотул легэмынтулуй луй Думнезеу,
28 А Пінхас, син Елеазара, Ааронового сина, стояв тими днями перед Його лицем), говорячи: „Чи далі піду́ ще на бій з синами Веніямина, мого брата, чи спинюся?“А Господь сказав: „Ідіть, бо взавтра Я дам його в твою руку“.
ши Финеас, фиул луй Елеазар, фиул луй Аарон, стэтя пе время ачея ынаинтя луй Думнезеу – ши ау зис: „Сэ май порнеск ла луптэ ымпотрива фиилор фрателуй меу Бениамин сау сэ мэ лас?” Домнул а рэспунс: „Суици-вэ, кэч мыне ый вой да ын мыниле воастре.”
29 І поставив Ізраїль за́сідку навколо Ґів'ї.
Атунч, Исраел а пус ниште оамень ла пындэ ын журул четэций Гибея.
30 І пішли Ізраїлеві сини на синив Веніяминових третього дня, і сточили бій проти Ґів'ї, як і раніш.
Копиий луй Исраел с-ау суит ымпотрива фиилор луй Бениамин а трея зи ши с-ау ашезат ын линие де бэтае ынаинтя четэций Гибея, ка ши ын челелалте дэць.
31 І вийшли Веніяминові сини навпроти народу, одірвалися від міста, і зачали класти трупи з народу, як раз-у-раз, на битих дорогах, що одна йде до Бет-Елу, а одна до Ґів'ї, у полі, — коло тридцяти чоловіка між Ізраїлем.
Ши фиий луй Бениамин ау ешит ынаинтя попорулуй ши ау фост трашь департе де четате. Ау ынчепут сэ ловяскэ де моарте ын попор, ка ши ын челелалте дэць, пе друмуриле челе марь, каре суе унул ла Бетел ши алтул ла Гибея прин кымпие, ши ау учис апроапе трейзечь де бэрбаць дин Исраел.
32 І сказали Веніяминові сини: „Биті вони перед нами, як перше!“А Ізраїлеві сини сказали: „Утікаймо, — і віді́рвемо їх від міста на дороги“.
Фиий луй Бениамин зичяу: „Ятэ-й бэтуць ынаинтя ноастрэ ка ши май ынаинте!” Дар копиий луй Исраел зичяу: „Сэ фуӂим ши сэ-й траӂем департе де четате, ла друмул маре.”
33 І кожен муж Ізраїля повстав із свого місця, і сточили бій у Баал-Тамарі, а Ізраїлева за́сідка рушила з свого місця, з Мааре-Ґева.
Тоць бэрбаций луй Исраел шь-ау пэрэсит локуриле ши с-ау ыншируит де бэтае ла Баал-Тамар; ши оамений луй Исраел каре стэтяу ла пындэ с-ау арункат дин локул ын каре ерау, дин Мааре-Гибея.
34 І прийшли перед Ґів'у десять тисяч чоловіка, ви́браного з усього Ізраїля, і бій став тяжки́й. А вони не знали, що суне на них те зло.
Зече мий де оамень алешь дин тот Исраелул ау ажунс ынаинтя четэций Гибея. Лупта а фост апригэ, ши бениамиций ну-шь ынкипуяу прэпэдул прин каре авяу сэ трякэ.
35 І вдарив Господь Веніямина перед Ізраїлем, і Ізраїлеві сини повалили того дня між Веніямином двадцять і п'ять тисяч і сто чоловіка, — усі ті, що витягають меча.
Домнул а бэтут пе Бениамин ынаинтя луй Исраел, ши копиий луй Исраел ау учис ын зиуа ачея доуэзечь ши чинч де мий о сутэ де оамень дин Бениамин, тоць ын старе сэ поарте армеле.
36 І побачили Веніяминові сини, що побиті вони, а ізра́їльтяни уступили місце Веніяминові, бо вірили за́сідці, яку поставили на Ґів'у.
Фиий луй Бениамин кредяу кэ бэрбаций луй Исраел сунт бэтуць, кэч ачештя фэчяу лок бениамицилор ши се бизуяу пе оамений пе каре-й пусесерэ ла пындэ ымпотрива четэций Гибея.
37 А за́сідка поспішилася, і напала на Ґів'у. І за́сідка вступилася, і побила все місто ві́стрям меча.
Оамений де ла пындэ с-ау арункат репеде асупра четэций Гибея, ау порнит ынаинте ши ау трекут тоатэ четатя прин аскуцишул сабией.
38 А Ізра́їльтянин мав із за́сідкою умовленого знака, — щоб із міста підняла великий дим.
Дупэ ун семн асупра кэруя се ынвоисерэ ку бэрбаций луй Исраел, чей де ла пындэ авяу сэ факэ сэ се ыналце дин четате ун фум грос.
39 І відступили ізраїльтяни в бою, а Веніямин зачав класти трупи в Ізраїлі, близько тридцятеро люда, бо казали вони: „Дійсно, справді побитий він перед нами, як за першого бою!“
Атунч, бэрбаций луй Исраел с-ау ынторс ын луптэ. Бениамиций ле оморысерэ апроапе трейзечь де оамень ши зичяу: „Негрешит, ятэ-й бэтуць ынаинтя ноастрэ, ка ын чя динтый луптэ!”
40 А з міста став підійматися стовп диму. І обернувся Веніямин позад себе, — аж ось усе місто піднялося димом до неба!
Дар ун фум грос ынчепя сэ се ыналце атунч дин четате. Бениамиций с-ау уйтат ынапой ши ятэ кэ флэкэриле се ридикау дин четатя ынтрягэ спре чер.
41 І обернувся Ізра́їльтянин, а Веніями́нівець перестра́шився, бо побачив, що досягло його те зло.
Бэрбаций луй Исраел се ынторсесерэ; ши бэрбаций луй Бениамин с-ау ынспэймынтат, вэзынд прэпэдул каре авя сэ-й ажунгэ.
42 І обернулися вони перед Ізра́їльтянином до дороги на пустиню, та бій досягав його, а ті, що з міст, валили його в сере́дині його́.
Ау дат досул ынаинтя бэрбацилор луй Исраел ши ау фуӂит пе каля каре дуче ын пустиу. Дар нэвэлиторий с-ау луат дупэ ей, яр пе чей че ешисерэ дин четате й-ау кулкат ла пэмынт, кэч ый принсесерэ ла мижлок.
43 Вони оточили Веніямина, гнали його до Менухи, топтали його аж до Ґів'ї зо сходу сонця.
Ау ынконжурат пе Бениамин, л-ау гонит ши л-ау здробит де ындатэ че воя сэ се одихняскэ, пынэ ын фаца четэций Гибея ынспре соаре-рэсаре.
44 Полягло тоді з Веніямина вісімнадцять тисяч чоловіка, — усе це люди хоробрі.
Оптспрезече мий де бэрбаць ау кэзут дин Бениамин, тоць войничь.
45 І поверну́лися вони, і втікли в пустиню до Села-Ріммону. А ті побили поодиноких утікачів по дорогах, як дозби́рюється останній виноград, п'ять тисяч люда. І гналися за ними аж до Ґід'ому, і побили з нього дві тисячі люда.
Дин чей че ау дат досул ка сэ фугэ спре пустиу ла стынка Римон, бэрбаций луй Исраел ау нимичит чинч мий пе друмурь; й-ау урмэрит пынэ ла Гидеом ши ау учис дин ей доуэ мий.
46 І було всіх, що впали того дня з Веніямина, двадцять і п'ять тисяч чоловіка, що витягають меча, — усе це люди хоробрі.
Ынтрег нумэрул бениамицилор каре ау перит ын зиуа ачея а фост де доуэзечь ши чинч де мий де оамень ын старе сэ поарте армеле, тоць войничь.
47 І обернулися вони, і повтікали в пустиню до Села-Ріммону, — шістсот чоловіка. І сиділи вони в Села-Ріммоні чотири місяці.
Шасе суте де оамень ерау чей че дэдусерэ досул ши фуӂисерэ спре пустиу ла стынка Римон; аколо ау рэмас патру лунь.
48 А ізра́їльтяни вернулися до Веніяминових синів, та й повбивали їх ві́стрям меча, — мужчин із міста, і худобу, і все зна́йдене. А всі міста, що знаходились по дорозі, пустили з огнем.
Бэрбаций луй Исраел с-ау ынторс ла фиий луй Бениамин ши й-ау трекут прин аскуцишул сабией, де ла оамений дин четэць пынэ ла добитоаче ши тот че ау гэсит. Ау пус, де асеменя, фок тутурор четэцилор пе каре ле-ау гэсит ын кале.
