Книга Суддів 19
1 І сталося тими днями, — а царя в Ізраїлі не було — і був один Левит прихо́дько на узбі́ччях Єфремових гір. І взяв він собі жінку нало́жницю з Юдиного Віфлеєму.
Пе время кынд ну ера ымпэрат ын Исраел, ун левит каре локуя ла марӂиня мунтелуй луй Ефраим шь-а луат ка циитоаре о фемее дин Бетлеемул луй Иуда.
2 А нало́жниця його чинила пере́люб при ньому, та й пішла від нього до дому свого батька, до Віфлеєму Юдиного, і була там чотири місяці ча́су.
Циитоаря ну й-а фост крединчоасэ ши л-а пэрэсит ка сэ се дукэ ын каса татэлуй ей, ын Бетлеемул луй Иуда, унде а рэмас тимп де патру лунь.
3 І встав її муж та й пішов за нею, щоб поговорити до серця її, щоб вернути її, а з ним був слуга його та пара ослів. І вона ввела́ його до дому батька свого. І побачив його ба́тько тієї молодої жінки, та й радісно вийшов назу́стріч йому.
Бэрбатул ей с-а скулат ши с-а дус ла еа, ка сэ-й ворбяскэ инимий ши с-о адукэ ынапой. Авя ку ел пе слуга луй ши дой мэгарь. Еа л-а адус ын каса татэлуй ей ши, кынд л-а вэзут, татэл фемеий ачелея тинере л-а примит ку букурие.
4 І тримав його тесть його, батько тієї молодої жінки, і сидів із ним три дні, — і їли й пили вони та ночували там.
Сокрул сэу, татэл фемеий ачелея тинере, л-а цинут ла ел трей зиле. Ау мынкат ши ау бэут ши ау рэмас ноаптя аколо.
5 І сталося четвертого дня, і повставали вони рано вранці, та й встали, щоб іти. І сказав батько тієї молодої жінки до зятя свого: „Підкріпи своє серце кавалком хліба, а потім пі́дете“.
А патра зи, с-ау скулат дис-де-диминяцэ ши левитул се прегэтя сэ плече. Дар татэл тинерей фемей а зис ӂинерелуй сэу: „Я о букатэ де пыне, ка сэ принзь ла инимэ; ши апой вець плека.”
6 І сіли вони, і обоє ра́зом їли та пили. А батько тієї молодої жінки сказав до того чоловіка: „Зволь же й переночуй, і нехай буде добре тобі на серці!“
Ши ау шезут де ау мынкат ши ау бэут амындой. Апой, татэл тинерей фемей а зис бэрбатулуй: „Хотэрэште-те дар сэ рэмый аич ла ноапте ши сэ ци се веселяскэ инима.”
7 Але встав той чоловік, щоб іти, а тесть його сильно просив його. І вернувся він, і переночував там.
Бэрбатул се скула сэ плече, дар, ын урма стэруинцелор сокрулуй сэу, а рэмас аколо ши ноаптя ачея.
8 І встав він рано вранці п'ятого дня, щоб іти, а батько тієї молодої жінки сказав: „Підкріпи ж своє серце!“І зволіка́ли вони аж до схи́лку дня, і їли обоє вони.
Ын зиуа а чинчя, с-а скулат дис-де-диминяцэ сэ плече. Атунч, татэл тинерей фемей а зис: „Ынтэреште-ць май ынтый инима, те рог, ши рэмый пынэ че се ва плека зиуа спре сярэ.” Ши ау мынкат амындой.
9 І встав той чоловік, щоб іти, він та наложниця його та слуга його. І сказав йому тесть його, батько тієї молодої жінки: „Ось день схилився на вечір, — переночуй же! Ось день кладеться, — ночуй тут, і нехай буде добре тобі на серці! І встанете взавтра рано, у доро́гу свою́, та й пі́деш до намету свого“.
Бэрбатул се скула сэ плече, ку циитоаря ши слуга луй, дар сокрул сэу, татэл тинерей фемей, й-а зис: „Ятэ кэ зиуа а трекут, е тырзиу, рэмый дар песте ноапте аич; ятэ кэ зиуа се плякэ спре ноапте, рэмый аич песте ноапте ши сэ ци се веселяскэ инима; мыне вэ вець скула дис-де-диминяцэ ка сэ порниць ла друм ши те вей дуче ла кортул тэу.”
10 Та той чоловік не хотів ночувати. І встав він та й пішов, і прийшов навпроти Євусу, — це Єрусалим. А з ним пара нав'ю́чених ослів, і його наложниця з ним.
Бэрбатул н-а врут сэ май рэмынэ ши ын ноаптя ачея, чи с-а скулат ши а плекат. А ажунс пынэ ын фаца Иебусулуй, адикэ Иерусалимул, ку чей дой мэгарь ыншеуаць ши ку циитоаря луй.
11 Вони були́, при Євусі, а день дуже схилився. І сказав слуга до пана свого: „Ходім, і зайді́мо до цього євусейського міста, та й переночуємо в ньому“.
Кынд с-ау апропият де Иебус, зиуа се плекасе мулт спре сярэ. Слуга а зис атунч стэпынулуй сэу: „Хайдем сэ не ындрептэм спре четатя ачаста а иебусицилор ши сэ рэмынем ын еа песте ноапте.”
12 І сказав до нього пан його: „Не заходьмо до міста чужи́нців, бо вони не з Ізраїлевих синів, а перейдімо до Ґів'и“.
Стэпынул сэу й-а рэспунс: „Ну путем сэ интрэм ынтр-о четате стрэинэ, унде ну сунт копий де-ай луй Исраел, чи сэ мерӂем пынэ ла Гибея.”
13 І сказав він до слуги свого: „Ходім, і при́йдемо до одного з тих міст, і переночуємо в Ґів'ї або в Рамі“.
А май зис слуӂий сале: „Хайдем сэ не апропием де унул дин локуриле ачестя, Гибея сау Рама, ши сэ рэмынем аколо песте ноапте.”
14 І перейшли вони та й пішли. А сонце зайшло їм при Ґів'ї, що була́ Веніяминова.
Ау мерс май департе ши апуня соареле кынд с-ау апропият де Гибея, каре есте а луй Бениамин.
15 І зійшли вони туди, щоб увійти переночувати в Ґів'ї. І він увійшов та й сів на майда́ні того міста, та ніхто не брав їх до дому переночувати.
С-ау ындрептат ынтр-аколо ка сэ се дукэ сэ рэмынэ песте ноапте ын Гибея. Левитул а интрат ши с-а оприт ын пяца четэций. Ну с-а гэсит нимень каре сэ-й примяскэ ын касэ сэ рэмынэ песте ноапте.
16 Аж ось стари́й чоловік іде вве́чорі з поля з своєї роботи. А цей чоловік був з Єфремових гір, і він був прихо́дько в Ґів'ї. А люди того місця — сини́ Веніяминові.
Ши ятэ кэ ун бэтрын се ынторчя сяра де ла мунка кымпулуй; омул ачеста ера дин мунтеле луй Ефраим, локуя пентру о време ла Гибея, ши оамений дин локул ачела ерау бениамиць.
17 І звів він очі свої та й побачив того чоловіка мандрівника́ на місько́му майда́ні. І сказав той старий чоловік: „Куди ти йдеш та звідки прихо́диш?“
Ел а ридикат окий ши а вэзут пе кэлэтор ын пяца четэций. Ши бэтрынул й-а зис: „Ынкотро мерӂь ши де унде вий?”
18 А той до нього сказав: „Ми перехо́димо з Юдиного Віфлеєму аж до узбіччя єфремових гір, — звідти я. І ходив я аж до Юдиного Віфлесму, і йду до Господнього дому, та нема нікого, хто взяв би мене до дому.
Ел й-а рэспунс: „Веним дин Бетлеемул луй Иуда ши мерӂем пынэ ла марӂиня мунтелуй луй Ефраим, де унде сунт. Мэ дусесем ла Бетлеемул луй Иуда ши акум мэ дук ла Каса Домнулуй. Дар ну се гэсеште нимень сэ мэ примяскэ ын касэ.
19 Є й солома, і паша для наших ослін, є хліб та вино мені й невільниці твоїй та слузі з твоїми рабами, — не бракує жодної речі“.
Авем ынсэ пае ши нутрец пентру мэгарий ноштри; авем ши пыне ши вин пентру мине, пентру роаба та ши пентру бэятул каре есте ку робий тэй. Ну дучем липсэ де нимик.”
20 І сказав той старий чоловік: „Мир тобі, — нехай уся недоста́ча твоя на мені, тільки на майда́ні не ночуй!“
Бэтрынул а зис: „Пачя сэ фие ку тине! Тоате невоиле тале ле яу асупра мя, нумай сэ ну рэмый ын пяцэ песте ноапте.”
21 І він увів його́ до свого дому, і дав ослам ко́рму, а самі́ вони пообмивали ноги свої та й їли й пили.
Л-а дус ын каса луй ши а дат нутрец мэгарилор. Кэлэторий шь-ау спэлат пичоареле, апой ау мынкат ши ау бэут.
22 Коли вони звеселили серце своє, аж ось люди того міста, люди розпусні, оточили той дім та сту́кали в двері. І каза́ли вони тому старо́му чоловікові, власникові того дому, говорячи: „Виведи чоловіка, що ввійшов до дому твого, — і ми пізнаєм його!“
Пе кынд се веселяу ей, ятэ кэ оамений дин четате, ниште фий ай луй Белиал, оамень стрикаць, ау ынконжурат каса, ау бэтут ла поартэ ши ау зис бэтрынулуй, стэпынул касей: „Скоате пе омул ачела каре а интрат ла тине, ка сэ не ымпреунэм ку ел.”
23 І вийшов до них той чоловік, власник того дому, та й сказав їм: „Ні, мої браття, не робіть же ви зла! По то́му, як увійшов цей чоловік до мого дому, не зробіть такої гидо́ти!
Стэпынул касей а ешит ла ей ши ле-а зис: „Ну, фрацилор, вэ рог сэ ну фачець ун лукру аша де рэу; фииндкэ омул ачеста а интрат ын каса мя, ну сэвыршиць мишелия ачаста.
24 Ось дочка́ моя дівчина, та його наложниця, — я їх ви́веду, а ви візьміть їх, і зробіть їм, що вам до вподоби, а тому чоловікові ви не зробите цієї оги́дної речі!“
Ятэ кэ ам о фатэ фечоарэ ши омул ачеста аре о циитоаре; ви ле вой адуче афарэ: нечинстици-ле ши фачеци-ле че вэ ва плэчя. Дар ну сэвыршиць ку омул ачеста о фаптэ аша де нелеӂюитэ.”
25 Та ті люди не хотіли слу́хати його. І схопи́в той чоловік свою наложницю, і вивів до них назо́вні. І вони познали її, і безчестили її ці́лу ніч аж до ранку, і відпустили її, як зійшла ра́ння зоря́.
Оамений ачея н-ау врут сэ-л аскулте. Атунч, омул шь-а луат циитоаря ши ле-а адус-о афарэ. Ей с-ау ымпреунат ку еа ши шь-ау бэтут жок де еа тоатэ ноаптя, пынэ диминяца, ши й-ау дат друмул кынд се лумина де зиуэ.
26 І прийшла та жінка, як ранок вертався, та й упала, і лежала при вході дому того чоловіка, що пан її був там, аж до світу.
Кэтре зиуэ, фемея ачаста а венит ши а кэзут ла уша касей омулуй ла каре ера бэрбатул ей ши а рэмас аколо пынэ ла зиуэ.
27 А пан її встав рано, і відчинив двері дому та й вийшов, щоб іти своєю дорогою, — аж ось та жінка, його нало́жниця, лежить при вході до дому, а руки її на порозі.
Ши диминяца, бэрбатул ей с-а скулат, а дескис уша касей ши а ешит ка сэ-шь урмезе друмул май департе. Дар ятэ кэ фемея, циитоаря луй, ера ынтинсэ ла уша касей, ку мыниле пе праг.
28 І сказав він до неї: „Уставай і пі́демо!“Та вона не відповіла́, бо вмерла. І взяв він її на осла. І встав той чоловік, і пішов до свого місця.
Ел й-а зис: „Скоалэ-те ши хайдем сэ мерӂем!” Еа н-а рэспунс. Атунч, бэрбатул а пус-о пе мэгар ши а плекат акасэ.
29 І ввійшов він до дому свого, і взяв ножа, і схопи́в свою нало́жницю та й порізав її за костями її на дванадцять кусків, і порозсилав по всій Ізраїлевій країні.
Кынд а ажунс акасэ, а луат ун куцит, а апукат пе циитоаря луй ши а тэят-о мэдулар ку мэдулар ын доуэспрезече букэць, пе каре ле-а тримис ын тот цинутул луй Исраел.
30 І сталося, кожен, хто це бачив, то говорив: „Не бувало й не ба́чено такого, як це, від дня ви́ходу Ізраїлевих синів з єгипетського кра́ю аж до цього дня! Зверніть увагу на це, радьте та говоріть!“
Тоць чей че ау вэзут лукрул ачеста ау зис: „Ничодатэ ну с-а ынтымплат ши ну с-а вэзут аша чева, де кынд с-ау суит копиий луй Исраел дин Еӂипт пынэ ын зиуа де азь; луаць аминте дар ла лукрул ачаста, сфэтуици-вэ ши ворбиць!”
