Від Івана 6
1 Після того Ісус перейшов на той бік Галілейського чи Тіверія́дського моря.
After this, Jesus crossed the Sea of Galilee – otherwise called the Lake of Tiberias.
2 А за Ним ішла бе́зліч народу, бо бачили чу́да Його, що чинив над недужими.
A great crowd of people, however, followed him, because they saw the signs of his mission in his work among those who were sick.
3 Ісус же на го́ру зійшов, і сидів там зо Своїми учнями.
Jesus went up the hill, and sat down there with his disciples.
4 Наближа́лася ж Пасха, свято юдейське.
It was near the time of the Jewish Festival of the Passover.
5 А Ісус, звівши очі Свої та побачивши, яка бе́зліч наро́ду до Нього йде, говорить Пилипові: „Де́ ми купимо хліба, щоб вони поживи́лись?“
Looking up, and noticing that a great crowd was coming towards him, Jesus said to Philip, “Where are we to buy bread for these people to eat?”
6 Він же це говорив, його випробо́вуючи, бо знав Сам, що́ Він має робити.
He said this to test him, for he himself knew what he meant to do.
7 Пилип Йому відповідь дав: „І за двісті дина́ріїв їм хліба не стане, щоб кожен із них бодай тро́хи дістав“.
“Even if we spent a years’ wages on bread,” answered Philip, “it would not be enough for each of them to have a little.”
8 Говорить до Нього Андрій, один з учнів Його, брат Си́мона Петра:
“There is a boy here,” said Andrew, another of his disciples, Simon Peter’s brother,
9 „Є тут хлопчи́на один, що має п'ять я́чних хлібів та дві риби, але що́ то на бе́зліч таку!“
“Who has five barley loaves and two fish; but what is that for so many?”
10 А Ісус відказав: „Скажіть лю́дям сідати!“А була на тім місці велика трава. І засіло чоловіка числом із п'ять тисяч.
“Make the people sit down,” said Jesus. It was a grassy spot; so the people, who numbered about five thousand, sat down,
11 А Ісус узяв хліби́, і, подяку вчинивши, роздав тим, хто сидів. Так само і з риб, скільки хотіли вони.
and then Jesus took the loaves, and, after saying the thanksgiving, distributed them to those who were sitting down; and the same with the fish, giving the people as much as they wanted.
12 І, як наїлись вони, Він говорить до учнів Своїх: „Позбирайте куски позоста́лі, щоб ніщо не загинуло“.
When they were satisfied, Jesus said to his disciples, “Collect the broken pieces that are left, so that nothing may be wasted.”
13 І зібрали вони. І дванадцять повних кошів наклали кусків, що лишились їдця́м із п'яти я́чних хлібів.
The disciples did so, and filled twelve baskets with the pieces of the five barley loaves, which were left after all had eaten.
14 А люди, що бачили чудо, яке Ісус учинив, гомоніли: „Це Той справді Пророк, що повинен прибути на світ!“
When the people saw the signs which Jesus gave, they said, “This is certainly the prophet who was to come into the world.”
15 Спостерігши ж Ісус, що вони мають за́мір прийти та забрати Його, щоб настанови́ти царем, знов на го́ру пішов Сам один.
But Jesus, having discovered that they were intending to come and carry him off to make him king, went again up the hill, quite alone.
16 А як вечір настав, то зійшли Його учні над море.
When evening fell, his disciples went down to the sea,
17 І, ввійшовши до чо́вна, на другий бік моря вони попливли́, до Капернау́му. І те́мрява вже наступила була́, а Ісус ще до них не прихо́див.
and, getting into a boat, began to cross to Capernaum. By this time darkness had set in, and Jesus had not yet come back to them;
18 Від великого ж вітру, що віяв, хвилюва́лося море.
the sea, too, was getting rough, for a strong wind was blowing.
19 Як вони ж пропливли́ стадій із двадцять п'ять або з тридцять, то Ісуса побачили, що йде Він по морю, і до чо́вна зближається, — і їх страх обгорну́в.
When they had rowed three or four miles, they caught sight of him walking on the water and approaching the boat, and they were frightened.
20 Він же каже до них: „Це Я, — не лякайтесь!“
But Jesus said to them, “It is I; do not be afraid!”
21 І хотіли вони взяти до чо́вна Його; та чо́вен зараз пристав до землі, до якої пливли́.
And after this they were glad to take him into the boat; and the boat at once arrived off the shore, for which they had been making.
22 А наступного дня той наро́д, що на тім боці моря стояв, побачив, що там іншого чо́вна, крім одно́го того́, що до нього ввійшли були учні Його, не було́, і що до чо́вна не вхо́див Ісус із Своїми учнями, але відпливли́ самі учні.
The people who remained on the other side of the sea had seen that only one boat had been there, and that Jesus had not gone into it with his disciples, but that they had left without him.
23 А тим ча́сом із Тіверія́ди припливли́ човни́ інші близько до місця того, де вони їли хліб, як Господь учинив був подяку.
Some boats, however, had come from Tiberias, from near the spot where they had eaten the bread after the Master had said the thanksgiving.
24 Отож, як побачили люди, що Ісуса та учнів Його там нема, то в човни́ посідали самі й прибули́ до Капернауму, — і шукали Ісуса.
So, on the next day, when the people saw that Jesus was not there, or his disciples either, they themselves got into the boats, and went to Capernaum to look for him.
25 І, на тім боці моря знайшовши Його, сказали Йому: „Коли Ти прибув сюди, Учителю?“
And, when they found him on the other side of the sea, they said, “When did you get here, Rabbi?”
26 Відповів їм Ісус і сказав: „Поправді, поправці кажу́ вам: Мене не тому ви шукаєте, що бачили чуда, а що їли з хлібів і наси́тились.
“In truth I tell you,” answered Jesus, “it is not because of the signs which you saw that you are looking for me, but because you had the bread to eat and were satisfied.
27 Пильнуйте не про пожи́ву, що гине, але про поживу, що зостається на вічне життя, яку дасть вам Син Лю́дський, бо запечатав Його Бог Отець“. (aiōnios g166)
Work, not for the food that perishes, but for the food that lasts for eternal life, which the Son of Man will give you; for on him the Father – God himself – has set the seal of his approval.” (aiōnios g166)
28 Сказали ж до Нього вони: „Що́ ми маємо почати, щоб роби́ти діла Божі?“
“How,” they asked, “are we to do the work that God wants us to do?”
29 Ісус відповів і сказав їм: „Оце діло Боже, — щоб у Того ви вірували, Кого Він послав“.
“The work that God wants you to do,” answered Jesus, “is to believe in him whom God sent as his messenger.”
30 А вони відказали Йому: „Яке ж знаме́но Ти чиниш, щоб побачили ми й поняли́ Тобі віри? Що Ти робиш?“
“What sign, then,” they asked, “are you giving, which we may see, and so believe you? What is the work that you are doing?
31 Наші отці́ їли ма́нну в пустині, як написано: „Хліб із неба їм дав на поживу“.
Our ancestors had the manna to eat in the desert; as scripture says – ‘He gave them bread from heaven to eat.’”
32 А Ісус їм сказав: „Поправді, поправді кажу́ вам: Не Мойсей хліб із неба вам дав, — Мій Отець дає вам хліб правдивий із неба.
“In truth I tell you,” replied Jesus, “Moses did not give you the bread from heaven, but my Father does give you the true bread from heaven;
33 Бо хліб Божий є Той, Хто сходить із неба й дає життя світові“.
for the bread that God gives is that which comes down from heaven, and gives life to the world.”
34 А вони відказали до Нього: „Давай, Господи, хліба такого нам за́вжди!“
“Master,” they exclaimed, “give us that bread always!”
35 Ісус же сказав їм: „Я — хліб життя. Хто до Мене прихо́дить, — не голодува́тиме він, а хто вірує в Мене, — ніко́ли не пра́гнутиме.
“I am the life-giving bread,” Jesus said to them, “whoever comes to me will never be hungry, and whoever believes in me will never thirst again.
36 Але Я вам сказав, що Мене хоч ви й бачили, та не віруєте.
But, as I have said already, you have seen me, and yet you do not believe in me.
37 Усе при́йде до Мене, що Отець дає Мені, а того, хто до Мене приходить, Я не вижену геть.
All those whom the Father gives me will come to me; and no one who comes to me will I ever turn away.
38 Бо Я з неба зійшов не на те, щоб волю чинити Свою, але волю Того, Хто послав Мене.
For I have come down from heaven, to do, not my own will, but the will of him who sent me;
39 Оце ж воля Того, Хто послав Мене, — щоб з усього, що дав Мені Він, Я нічого не стратив, але воскреси́в те останнього дня.
and his will is this – that I should not lose one of all those whom he has given me, but should raise them up at the Last day.
40 Оце ж воля Мого Отця, — щоб усякий, хто Сина бачить та вірує в Нього, мав вічне життя, — і того воскрешу́ Я останнього дня“. (aiōnios g166)
For it is the will of my Father that everyone who sees the Son, and believes in him, should have immortal life; and I myself will raise him up at the Last day.” (aiōnios g166)
41 Тоді стали юдеї ре́мствувати на Нього, що сказав: „Я той хліб, що з неба зійшов“.
The people began murmuring against Jesus for saying – ‘I am the bread which came down from heaven.’
42 І казали вони: „Хіба Він не Ісус, син Йо́сипів, що ми знаємо батька та матір Його? Як же Він каже: Я з неба зійшов?“
“Is not this Jesus, Joseph’s son,” they asked, “whose father and mother we know? How is it that he now says that he has come down from heaven?”
43 А Ісус відповів і промовив до них: „Не ремствуйте ви між собою!
“Do not murmur among yourselves,” said Jesus in reply.
44 Ніхто бо не може до Мене прийти, як Отець, що послав Мене, не притягне його, — і того воскрешу́ Я останнього дня.
“No one can come to me, unless the Father who sent me draws him to me; and I will raise him up at the Last day.
45 У Пророків написано: „І всі бу́дуть від Бога навче́ні.“Кожен, хто від Бога почув і навчився, приходить до Мене.
It is said in the prophets – ‘And they will all be taught by God.’ Everyone who is taught by the Father and learns from him comes to me.
46 Це не значить, щоб хтось Отця бачив, — тільки Той Отця бачив, Хто походить від Бога.
Not that anyone has seen the Father, except him who is from God – he has seen the Father.
In truth I tell you, the person who believes in me has eternal life. (aiōnios g166)
48 Я — хліб життя!
I am the life-giving bread.
49 Отці ваші в пустині їли манну, — і померли.
Your ancestors ate the manna in the desert, and yet died.
50 То є хліб, Який сходить із неба, — щоб не вмер, хто Його споживає.
The bread that comes down from heaven is such that whoever eats of it will never die.
51 Я — хліб живий, що з неба зійшов: коли хто споживатиме хліб цей, той повік буде жити. А хліб, що дам Я, то є тіло Моє, яке Я за життя світу дам“. (aiōn g165)
I am the living bread that has come down from heaven. If anyone eats of this bread, they will live for ever; and the bread that I will give is my flesh, which I will give for the life of the world.” (aiōn g165)
52 Тоді між собою змагатися стали юдеї, говорячи: „Як же Він може дати нам тіла спожити?“
They began disputing with one another, “How is it possible for this man to give us his flesh to eat?”
53 І сказав їм Ісус: „Поправді, поправді кажу вам: Якщо ви споживати не будете тіла Сина Лю́дського й пити не будете крови Його, то в собі ви не будете мати життя.
“In truth I tell you,” answered Jesus, “unless you eat the flesh of the Son of Man, and drink his blood, you have not life within you.
54 Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той має вічне життя, — і того воскрешу́ Я останнього дня. (aiōnios g166)
Everyone who takes my flesh for their food, and drinks my blood, has eternal life; and I will raise them up at the Last day. (aiōnios g166)
55 Бо тіло Моє — то правдиво пожива, Моя ж кров — то правдиво пиття.
For my flesh is true food, and my blood true drink.
56 Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той в Мені перебува́є, а Я в ньому.
Everyone who takes my flesh for their food, and drinks my blood, remains united to me, and I to them.
57 Як Живий Отець послав Мене, і живу Я Отцем, так і той, хто Мене споживає, і він житиме Мною.
As the living Father sent me as his messenger, and as I live because the Father lives, so the person who takes me for their food will live because I live.
58 То є хліб, що з неба зійшов. Не як ваші отці їли ма́нну й померли, — хто цей хліб споживає, той жити буде пові́к!“ (aiōn g165)
That is the bread which has come down from heaven – not such as your ancestors ate, and yet died; the person who takes this bread for their food will live for ever.” (aiōn g165)
59 Оце Він говорив, коли в Капернаумі навчав у синагозі.
All this Jesus said in a synagogue, when he was teaching in Capernaum.
60 А багато-хто з учнів Його, як почули оце, гомоніли: „Жорстока це мова! Хто́ слухати може її?“
On hearing it, many of his disciples said, “This is harsh doctrine! Who can bear to listen to it?”
61 А Ісус, Сам у Собі знавши це, що учні Його на те ре́мствують, промовив до них: „Чи оце вас споку́шує?
But Jesus, aware that his disciples were murmuring about it, said to them,
62 А що ж, як побачите Лю́дського Сина, що сходить туди, де перше Він був?
“Is this a hindrance to you? What, then, if you should see the Son of Man ascending where he was before?
63 То Дух, що ожи́влює, тіло ж не помагає нічого. Слова́, що їх Я говорив вам, то дух і життя.
It is the Spirit that gives life; human strength achieves nothing. In the teaching that I have been giving you there is Spirit and there is life.
64 Але є дехто з вас, хто не вірує“. Бо Ісус знав споча́тку, хто ті, хто не вірує, і хто видасть Його.
Yet there are some of you who do not believe in me.” For Jesus knew from the first who they were that did not believe in him, and who it was that would betray him;
65 І сказав Він: „Я тому́ й говорив вам, що до Мене прибути не може ніхто, як не буде йому від Отця да́не те “.
and he added, “This is why I told you that no one can come to me, unless enabled by the Father.”
66 Із того ча́су відпали багато-хто з учнів Його, і не ходили вже з Ним.
After this many of his disciples drew back, and did not go about with him any longer.
67 І сказав Ісус Дванадцятьо́м: „Чи не хочете й ви́ відійти?“
So Jesus said to the Twelve, “Do you also wish to leave me?”
68 Відповів Йому Си́мон Петро: „До ко́го ми пі́демо, Господи? Ти маєш слова́ життя вічного. (aiōnios g166)
But Simon Peter answered, “Master, to whom would we go? Eternal life is in your teaching; (aiōnios g166)
69 Ми ж увірували та пізнали, що Ти — Христос, Син Бога Живого!“
and we have learned to believe and to know that you are the Holy One of God.”
70 Відповів їм Ісус: „Чи не Дванадцятьо́х Я вас вибрав? Та один із вас дия́вол“.
“Didn’t I myself choose you to be the Twelve?” replied Jesus, “and yet, even of you, one is playing the devil’s part.”
71 Це сказав Він про Юду, сина Си́монового, Іскаріо́та. Бо цей мав Його видати, хоч він був один із Дванадцятьо́х.
He meant Judas, the son of Simon Iscariot, who was about to betray him, though he was one of the Twelve.
