Від Івана 4
1 Як Господь же довідався, що почули фарисеї, що Ісус учнів більше збирає та христить, як Іван,
Aru jitia Jisu jani loise Pharisee khan pora Tai he John pora bhi bisi manu ke baptizma dikene chela bonai loise koi kene,
2 хоч Ісус не христив Сам, а учні Його,
- kintu Jisu pora nohoi kene Tai laga chela khan he baptizma di thakise-
3 Він покинув Юде́ю та зно́ву пішов у Галіле́ю.
Titia Tai Judea desh chari kene Galilee jaga phale jai jaise.
4 І потрібно було́ Самарі́ю Йому перехо́дити.
Kintu Tai Samaria jaga paar kori kene jabo dorkar thakise.
5 Отож, прибуває Він до самарі́йського міста, що зветься Сіха́р, недалеко від поля, яке Яків був дав своєму синові Йо́сипові.
Karone Tai Samaria laga nogor, Sychar te ahise, etu jaga to Jacob pora tai laga chokra Joseph ke diya jaga usorte thakise.
6 Там же була Яковова криниця. І Ісус, дорогою змо́рений, сів отак край криниці. Було коло години десь шостої.
Ta te Jacob laga kuha bhi thakise. Aru Jisu safar kora pora hairan koi kene etu kuha usorte bohi jaise, aru etu somoi baroh baji nisena asele.
7 Надхо́дить ось жінка одна з Самарії набрати води. Ісус каже до неї: „Дай напитись Мені!“
Titia ekjon Samaria laga mahila pani lobole ahise, aru Jisu taike koise, “Moike pani khila bhi.”
8 Бо учні Його відійшли були в місто, щоб купити пожи́ви.
Etu homoi te Tai chela khan to kha luwa kini bole nogor te jai kene asele.
9 Тоді каже Йому самаря́нка: „Як же Ти, юде́янин бувши, та просиш напитись від мене, самаря́нки?“Бо юдеї не сходяться із самарянами.
Titia Samaria laga mahila Taike koise, “Kineka Apuni Yehudi hoi kene moi Samaria mahila ke pani khila bhi koi kene mangi ase?” Kelemane Yehudi khan Samaria manu khan logote eku bhi lenden nakore.
10 Ісус відповів і промовив до неї: „Коли б знала ти Божий дар, і Хто Той, Хто говорить тобі: „Дай напитись Мені“, — ти б у Нього просила, і Він тобі дав би живої води“.
Jisu taike jowab di koise, “Jodi tumi Isor laga daan ke janile, aru kun pora tumike koi ase, ‘Moike pani khila bhi,’ titia tumi Tai logote mangibo, aru Tai tumike jibon laga pani dibole asele.”
11 Каже жінка до Нього: „І черпака́ в Тебе, Пане, нема, а криниця глибока, — звідки ж маєш Ти воду живу?
Mahila pora Taike koise, “Sahab, Apuni logote pani ulabole baltin nai, aru kuha bhi ghalta ase. To jibon pani kot pora Apuni logote ase?
12 Чи Ти більший за нашого отця Якова, що нам дав цю криницю, і він сам із неї пив, і сини його, і худоба його?“
Kile, Apuni to amikhan laga baba Jacob pora bhi dangor ase naki, jun he etu kuha amikhan ke dise? Aru tai nijor bacha khan aru nijor pala janwar sob etu te khabole dise?”
13 Ісус відповів і сказав їй: „Кожен, хто воду цю п'є, буде пра́гнути зно́ву.
Jisu taike jowab di koise, “Jun bhi etu pani khabo aru bhi pyaas lagi jabo,
15 Каже жінка до Нього: „Дай мені, Пане, цієї води, щоб я пити не хотіла, і сюди не прихо́дила брати“.
Etu mahila Taike koise, “Sahab, moi aru pyaas nalagibole aru pani lobole iman dur nahibole etu pani moike dibi.”
16 Говорить до неї Ісус: „Іди, поклич чоловіка свого та й вертайся сюди“.
Jisu taike koise, “Jabi, aru tumi laga mota ke yate loi anibi.”
17 Жінка відповіла та й сказала: „Чоловіка не маю“. Відказав їй Ісус: „Ти добре сказала: Чоловіка не маю.
Etu mahila koise, “Moi laga mota nai.” Jisu taike koise, “Tumi ‘moi laga mota nai’ kowa to thik koise.”
18 Бо п'ятьох чоловіків ти мала, а той, кого маєш тепер, — не муж він тобі. Це ти правду сказала“.
Kelemane tumi pans-ta mota thakisele, aru etiya jun logote tumi thaki ase etu bhi tumi laga mota nohoi kowa, tumi hosa koise.”
19 Каже жінка до Нього: „Бачу, Пане, що Пророк Ти.
Aru mahila pora Taike koise, “Sahab, moi janise Apuni ekjon bhabobadi ase.”
20 Отці наші вклоня́лися Богу на цій ось горі, а ви тве́рдите, що в Єрусалимі те місце, де потрібно вклонятись“.
Ami laga baba khan etu porbot pora aradhana kori thakise, aru Apuni koi ase manu khan aradhana kori bole jaga to Jerusalem he hoi.”
21 Ісус промовляє до неї: „Повір, жінко, Мені, що надхо́дить година, коли ні на горі цій, ані в Єрусалимі вклоня́тись Отцеві не бу́дете ви.
Jisu taike koise, “O mahila, Ami laga kotha biswas koribi, tumikhan etu porbot te bhi aru Jerusalem sheher te bhi Baba ke aradhana kori bole napara somoi ahi ase.
22 Ви вклоняєтесь тому, чого ви не знаєте, ми вклоняємось тому, що знаємо, бо спасіння — від юдеїв.
Tumikhan najana ke aradhana kore, amikhan to junke aradhana kore jani kene kore, kelemane poritran to Yehudi pora ase.
23 Але наступає година, і тепер вона є, коли богомі́льці правдиві вклонятися бу́дуть Отцеві в дусі та в правді, бо Отець Собі прагне таких богомі́льців.
Kintu somoi ahi ase, aru etiya ahise, hosa te aradhana kora khan atma pora Isor ke aradhana hobo lage, Baba eneka khan ke he bisare, jun atma te aradhana kore.
24 Бог є Дух, і ті, що Йому вклоняються, повинні в дусі та в правді вклоня́тись“.
Isor to Atma ase, aru kun Taike aradhana koribo atma aru hosa te aradhana koribo lage.”
25 Відказує жінка Йому: „Я знаю, що при́йде Месі́я, що зветься Христо́с, — як Він прийде, то все розпові́сть нам“.
Etu maiki Taike koise, “Moi jani ase Massiha ahibo kotha to, junke Khrista koi, jitia Tai ahibo, Tai sob kotha amikhan ke koi dibo.”
26 Промовляє до неї Ісус: „Це Я, що розмовляю з тобою“.
Jisu taike koise, “Moi he tai ase, ekjon tumi logote kotha kori ase.”
27 І тоді надійшли Його учні, і дивувались, що з жінкою Він розмовляв. Проте жоден із них не спитав: „Чого хочеш?“або: „Про що з нею гово́риш?“
Titia Tai laga chela khan Tai kunba mahila logote kotha kora dikhi kene asurit hoise, kintu kun bhi Tai ki lage aru kele Jisu tai logot te kotha kori ase koi kene huda nai.
28 Покинула жінка тоді водоно́са свого, і побігла до міста, та й людям гово́рить:
Aru tai laga pani daba chari kene, etu mahila nogor te dauri jaise, aru manu khan ke koise.
29 „Ходіть но, побачте Того Чоловіка, що сказав мені все, що́ я вчинила. Чи Він не Христос?“
“Ahibi aru ekjon ke sabi, moi ki korise etu sob Tai koi dise, etu Khrista kowa to nohoi na?”
30 І вони повихо́дили з міста, і до Нього прийшли.
Karone taikhan town pora ulaikene Tai logote ahise.
31 Тим ча́сом же учні просили Його та й казали: „Учителю, їж!“
Etu somoite Tai chela khan Taike koise, “Rabbi, kiba khabi.”
32 А Він їм відказав: „Я маю пожи́ву на ї́дження, якої не знаєте ви“.
Kintu Tai taikhan ke koise, “Tumikhan najana kiba kha luwa Ami logote ase.”
33 Питали тоді один о́дного учні: „Хіба хто приніс Йому їсти?“
Titia chela khan apaste kotha korise, “Kunba pora khabole kiba Taike dise na, diya nai?”
34 Ісус каже до них: „Пожива Моя — чинити волю Того, Хто послав Мене, і справу Його доверши́ти.
Jisu taikhan ke koise, “Ami laga kha luwa to Moike pathai diya laga itcha ke pura kori diya to he ase.
35 Чи не кажете ви: „Ще чотири от місяці, — і наста́нуть жнива́?“А Я вам кажу́: Підійміть свої очі, та гляньте на ни́ви, — як для жнив уже пополові́ли вони!
Kile tumikhan nokoi, ‘Kati bole aru bhi char mohina baki ase’? Sabi, Moi tumikhan ke koi ase, suku uthaikene kheti ke sabi, eitu khan kati bole paaki kene boga hoi jaise!
36 А хто жне, той заплату бере, та збирає врожай в життя вічне, щоб хто сіє й хто жне — ра́зом раділи. (aiōnios g166)
Aru jun dhaan katikena nijor mojdur pabo, aru phol khan sob joma kori kene anonto jibon karone rakhidibo, titia jun manu bijon hissi dise aru jun dhaan katise, tai duijon mili anondo kori thaki jabo. (aiōnios g166)
37 Бо про це погові́рка правдива: „Хто інший сіє, а хто інший жне“.
Kelemane, ‘Ekjon bijon hissi dise, aru dusra kati thake’ kowa kotha to hosa ase.
38 Я вас жати послав, де ви не працюва́ли: працюва́ли інші, ви ж до їхньої праці ввійшли“.
Tumikhan pora hissi kene narakha jagate kati bole Moi tumikhan ke pathai ase. Dusra khan pora hissi dise, aru tumikhan to taikhan laga kaam ke bhag luwa he ase.”
39 З того ж міста багато-хто із самаря́н в Нього ввірували через слово жінки, що сві́дчила: „Він сказав мені все, що я вчинила була́!“
Aru etu sheher te thaka Samaria manu khan Taike biswas kori loise, kelemane etu mahila he eneka koise, “Moi age te ki korise sob Tai moike koi dise.”
40 А коли самаря́ни до Нього прийшли, то благали Його, щоб у них позостався. І Він перебув там два дні.
Karone jitia Samaria manu khan Tai logote ahise, taikhan pora Taike arubi taikhan logote thakibi koi kene binti korise, etu pora Tai ta te dui din rukhi jaise.
41 Значно ж більш вони ввірували через слово Його.
Aru Tai kotha pora bisi manu biswas kori loise.
42 А до жінки казали вони: „Не за слово твоє ми вже віруємо, — самі бо ми чули й пізна́ли, що справді Спаси́тель Він світу!“
Titia taikhan etu mahila ke koise, “Etiya to amikhan apuni kowa karone nohoi, kintu amikhan nijor kaan pora Taike huni loise, aru jani loise, Tai he hosa ase, duniya laga Tran-Korta ase.”
43 Як минуло ж два дні, Він ізвідти пішов в Галілею.
Aru dui din pichete Tai ta te pora Galilee jagate jai jaise.
44 Сам бо сві́дчив Ісус, що не має пошани пророк у вітчи́зні своїй.
Kelemane Jisu Tai nijor koisele, ekjon bhabobadi tai nijor desh te hoile sonman napai.
45 А коли Він прийшов в Галілею, Його прийняли́ галіле́яни, побачивши все, що вчинив Він в Єрусалимі на святі, бо ходили на свято й вони.
Jitia Tai Galilee te ahise, Galilee manu khan pora Taike khushi paikena grohon korise, ki kaam Tai purbb somoite Jerusalem te korise, taikhan etu sob dikhise kele koile taikhan bhi purbb te jaisele.
46 Тоді зно́ву прийшов Ісус у Кану́ Галілейську, де перемінив був Він воду на вино. І був там один царедво́рець, що син його хво́рів у Капернау́мі.
Titia Tai aru Galilee te thaka Cana te ahise, kot te Tai pani pora draikha-ros bonai disele. Ta te ekjon daruga laga chokra Capernaum te bemar thakisele.
47 Він, почувши, що Ісус із Юдеї прибув в Галілею, до Нього прийшов і благав Його, щоб пішов і сина йому вздоровив, бо мав той умерти.
Jitia Jisu Judea pora Galilee te ahi ahise koi kene tai hunise, tai binti loi kene Tai logote ahise, aru tai laga chokra ke bhal kori dibi koise, kelemane tai mori bole hoi thakise.
48 Ісус же промовив до нього: „Як знаме́н тих та чуд не побачите, — не ввіруєте!“
Titia Jisu taike koise, “Jitia tak tumikhan chihna aru asurit kaam nadikhibo, titia tak biswas nokorile.”
49 Царедво́рець говорить до Нього: „Піди, Господи, поки не вмерла дитина моя!“
Daruga pora Taike koise, “Sahab ami laga bacha namora age te ahibi.”
50 Промовляє до нього Ісус: „Іди, — син твій живе!“І повірив той слову, що до нього промовив Ісус, — і пішов.
Jisu taike koise, “Jabi. Tumi laga chokra jinda ase.” Etu manu Jisu taike kowa ke biswas korise, aru jai jaise.
51 А коли ще в дорозі він був, то раби́ його перестріли його й сповістили, говорячи: „Син твій живе“.
Kitia tai rasta te thakise, tai laga nokorkhan polai ahi taike lok paise aru koise, apuni laga chokra jinda hoise.
52 А він їх запитав про годину, о котрі́й стало легше йому. Вони ж відказали до нього: „Учора о сьомій годині гаря́чка поки́нула його“.
Aru tai taikhan ke hudise, thik ki somoite chokra to bhal hoise. Aru taikhan koise, “Juwa kali thik ek baji somoite bukhar taike chari jaise.”
53 Зрозумів тоді ба́тько, що була́ то година, о котрі́й до нього промовив Ісус: „Син твій живе“. І ввірував сам і ввесь його дім.
Titia tai jani loise, etu somoi Jisu taike kowa thik somoite asele, “Tumi laga chokra jinda ase.” Aru tai aru tai ghor manu sob biswas kori loise.
54 Це знов друге знаме́но Ісус учинив, як вернувся до Галілеї з Юдеї.
Jisu pora Judea ke chari kene Galilee te ahise, titia tai etu dusra chihna kori dikhai diya asele.
