Від Івана 4
1 Як Господь же довідався, що почули фарисеї, що Ісус учнів більше збирає та христить, як Іван,
Therefore when the Lord knew, the pharisees had heard that Jesus made and baptized more disciples than John,
2 хоч Ісус не христив Сам, а учні Його,
(though Jesus Himself did not baptize, but his disciples, )
3 Він покинув Юде́ю та зно́ву пішов у Галіле́ю.
He left Judea, and departed again into Galilee.
4 І потрібно було́ Самарі́ю Йому перехо́дити.
And as He must pass through the country of Samaria, He came to a Samaritan city called Sichar,
5 Отож, прибуває Він до самарі́йського міста, що зветься Сіха́р, недалеко від поля, яке Яків був дав своєму синові Йо́сипові.
near the piece of ground which Jacob gave to his son Joseph.
6 Там же була Яковова криниця. І Ісус, дорогою змо́рений, сів отак край криниці. Було коло години десь шостої.
And Jacob's well was there. Now Jesus was tired with his journey, and sat down at the well: and it was about the sixth hour of the day,
7 Надхо́дить ось жінка одна з Самарії набрати води. Ісус каже до неї: „Дай напитись Мені!“
when a woman of Samaria coming to draw water, Jesus saith unto her, Give me to drink.
8 Бо учні Його відійшли були в місто, щоб купити пожи́ви.
(For his disciples were gone away to the city to buy food.)
9 Тоді каже Йому самаря́нка: „Як же Ти, юде́янин бувши, та просиш напитись від мене, самаря́нки?“Бо юдеї не сходяться із самарянами.
But the Samaritan saith unto Him, How is it that thou who art a Jew askest drink of me, who am a Samaritan? for the Jews have no friendly intercourse with the Samaritans.
10 Ісус відповів і промовив до неї: „Коли б знала ти Божий дар, і Хто Той, Хто говорить тобі: „Дай напитись Мені“, — ти б у Нього просила, і Він тобі дав би живої води“.
Jesus answered and said unto her, If thou knewest the gift of God, and who it is that saith unto thee, Give me to drink; thou wouldst have asked of Him, and He would have given thee living water.
11 Каже жінка до Нього: „І черпака́ в Тебе, Пане, нема, а криниця глибока, — звідки ж маєш Ти воду живу?
The woman saith unto Him, Sir, thou hast nothing to draw with, and the well is deep: whence then hast thou the living water?
12 Чи Ти більший за нашого отця Якова, що нам дав цю криницю, і він сам із неї пив, і сини його, і худоба його?“
Art thou greater than our father Jacob, who gave us the well, and drank of it himself, and his children, and his cattle?
13 Ісус відповів і сказав їй: „Кожен, хто воду цю п'є, буде пра́гнути зно́ву.
Jesus answered and said unto her, Whosoever drinketh of this water, will thirst again;
15 Каже жінка до Нього: „Дай мені, Пане, цієї води, щоб я пити не хотіла, і сюди не прихо́дила брати“.
The woman saith unto Him, Sir, give me this water, that I may not thirst, nor come hither to draw.
16 Говорить до неї Ісус: „Іди, поклич чоловіка свого та й вертайся сюди“.
Jesus saith unto her, Go call thine husband, and come hither.
17 Жінка відповіла та й сказала: „Чоловіка не маю“. Відказав їй Ісус: „Ти добре сказала: Чоловіка не маю.
The woman answered, I have no husband. Jesus saith unto her, Thou hast said right, I have no husband:
18 Бо п'ятьох чоловіків ти мала, а той, кого маєш тепер, — не муж він тобі. Це ти правду сказала“.
for thou hast had five husbands; and he, whom thou now hast, is not thy husband: this thou hast said true.
19 Каже жінка до Нього: „Бачу, Пане, що Пророк Ти.
The woman saith unto Him, Sir, I perceive that thou art a prophet.
20 Отці наші вклоня́лися Богу на цій ось горі, а ви тве́рдите, що в Єрусалимі те місце, де потрібно вклонятись“.
Our fathers worshipped on this mountain, and ye say that in Jerusalem is the place where men ought to worship.
21 Ісус промовляє до неї: „Повір, жінко, Мені, що надхо́дить година, коли ні на горі цій, ані в Єрусалимі вклоня́тись Отцеві не бу́дете ви.
Jesus saith unto her, Woman, believe me, the time is coming, when ye shall worship the Father neither on this mountain nor in Jerusalem.
22 Ви вклоняєтесь тому, чого ви не знаєте, ми вклоняємось тому, що знаємо, бо спасіння — від юдеїв.
Ye worship ye know not what; but we worship what we know: for salvation is from the Jews.
23 Але наступає година, і тепер вона є, коли богомі́льці правдиві вклонятися бу́дуть Отцеві в дусі та в правді, бо Отець Собі прагне таких богомі́льців.
But the time is coming, and now is, when the true worshippers shall worship the Father in spirit and truth: for the Father requireth such worshippers of Him.
24 Бог є Дух, і ті, що Йому вклоняються, повинні в дусі та в правді вклоня́тись“.
God is a spirit, and they that worship Him, must worship in spirit and truth.
25 Відказує жінка Йому: „Я знаю, що при́йде Месі́я, що зветься Христо́с, — як Він прийде, то все розпові́сть нам“.
Then saith the woman unto Him, I know that the Messiah, that is to say the Christ, is coming; and when He comes, He will tell us all things.
26 Промовляє до неї Ісус: „Це Я, що розмовляю з тобою“.
Jesus saith unto her, I, who am talking to thee, am He.
27 І тоді надійшли Його учні, і дивувались, що з жінкою Він розмовляв. Проте жоден із них не спитав: „Чого хочеш?“або: „Про що з нею гово́риш?“
And upon this came his disciples and wondered that He talked with the woman: (though none of them said, What dost thou seek? or, Why dost thou talk with her?)
28 Покинула жінка тоді водоно́са свого, і побігла до міста, та й людям гово́рить:
therefore the woman left her water-pot, and went away into the city,
29 „Ходіть но, побачте Того Чоловіка, що сказав мені все, що́ я вчинила. Чи Він не Христос?“
and saith to the people, Come, see a man who hath told me all that ever I did; is not this the Christ?
30 І вони повихо́дили з міста, і до Нього прийшли.
They therefore went out of the city, and came to Him.
31 Тим ча́сом же учні просили Його та й казали: „Учителю, їж!“
In the mean time his disciples addressed Him, saying, Master, eat.
32 А Він їм відказав: „Я маю пожи́ву на ї́дження, якої не знаєте ви“.
But He said unto them, I have food to eat, which ye know not of.
33 Питали тоді один о́дного учні: „Хіба хто приніс Йому їсти?“
Therefore the disciples said one to another, Hath any one brought Him aught to eat?
34 Ісус каже до них: „Пожива Моя — чинити волю Того, Хто послав Мене, і справу Його доверши́ти.
Jesus saith unto them, My food is to do the will of Him that sent me, and to finish his work.
35 Чи не кажете ви: „Ще чотири от місяці, — і наста́нуть жнива́?“А Я вам кажу́: Підійміть свої очі, та гляньте на ни́ви, — як для жнив уже пополові́ли вони!
Do not ye say, it is yet four months, and then cometh harvest? Behold, lift up your eyes, and see the fields, they are already white for harvest.
36 А хто жне, той заплату бере, та збирає врожай в життя вічне, щоб хто сіє й хто жне — ра́зом раділи. (aiōnios g166)
And he that reapeth receiveth wages, and gathereth the fruit together unto life eternal: that both he that soweth and he that reapeth may rejoice together; (aiōnios g166)
37 Бо про це погові́рка правдива: „Хто інший сіє, а хто інший жне“.
for herein the saying is verified, that one soweth, and another reapeth,
38 Я вас жати послав, де ви не працюва́ли: працюва́ли інші, ви ж до їхньої праці ввійшли“.
in as much as I have sent you to reap that on which ye have not laboured: others have laboured, and ye are entered into their labors.
39 З того ж міста багато-хто із самаря́н в Нього ввірували через слово жінки, що сві́дчила: „Він сказав мені все, що я вчинила була́!“
And many of the Samaritans of that city believed on Him, because of what the woman said, testifying, He told me all that ever I did.
40 А коли самаря́ни до Нього прийшли, то благали Його, щоб у них позостався. І Він перебув там два дні.
Therefore when the Samaritans came to Him, they desired Him to stay with them: and He staid there two days.
41 Значно ж більш вони ввірували через слово Його.
And many more believed on account of his own discourse:
42 А до жінки казали вони: „Не за слово твоє ми вже віруємо, — самі бо ми чули й пізна́ли, що справді Спаси́тель Він світу!“
and said to the woman, Now we believe, not because of what thou hast spoken; for we ourselves have heard Him, and know that this is indeed the Christ, the Saviour of the world.
43 Як минуло ж два дні, Він ізвідти пішов в Галілею.
And after two days he departed thence, and went into Cana of Galilee.
44 Сам бо сві́дчив Ісус, що не має пошани пророк у вітчи́зні своїй.
For Jesus himself had testified that a prophet hath no honor in his own country.
45 А коли Він прийшов в Галілею, Його прийняли́ галіле́яни, побачивши все, що вчинив Він в Єрусалимі на святі, бо ходили на свято й вони.
And when He was come into Galilee, the Galileans received Him, having seen all that he did in Jerusalem at the feast: for they also went to the feast.
46 Тоді зно́ву прийшов Ісус у Кану́ Галілейську, де перемінив був Він воду на вино. І був там один царедво́рець, що син його хво́рів у Капернау́мі.
Therefore Jesus came again into Cana of Galilee, where He had made the water wine.
47 Він, почувши, що Ісус із Юдеї прибув в Галілею, до Нього прийшов і благав Його, щоб пішов і сина йому вздоровив, бо мав той умерти.
And there was a certain nobleman, whose son was sick at Capernaum: who, when he heard that Jesus was come out of Judea into Galilee, went to Him, and intreated Him, that he would come down and heal his son; for he was at the point of death.
48 Ісус же промовив до нього: „Як знаме́н тих та чуд не побачите, — не ввіруєте!“
Jesus therefore said unto him, Except ye see signs and wonders ye will not believe.
49 Царедво́рець говорить до Нього: „Піди, Господи, поки не вмерла дитина моя!“
The nobleman saith unto Him, Lord, come down before my child die.
50 Промовляє до нього Ісус: „Іди, — син твій живе!“І повірив той слову, що до нього промовив Ісус, — і пішов.
Jesus saith unto him, Go, thy son is well. And the man believed what Jesus said unto him, and went his way.
51 А коли ще в дорозі він був, то раби́ його перестріли його й сповістили, говорячи: „Син твій живе“.
And as he was now going down, his servants met him and told him, saying, Thy son is well.
52 А він їх запитав про годину, о котрі́й стало легше йому. Вони ж відказали до нього: „Учора о сьомій годині гаря́чка поки́нула його“.
He inquired therefore of them the hour in which he grew better: and they said unto him, Yesterday at the seventh hour the fever left him.
53 Зрозумів тоді ба́тько, що була́ то година, о котрі́й до нього промовив Ісус: „Син твій живе“. І ввірував сам і ввесь його дім.
So the father knew that it was in that same hour, in which Jesus said to him, Thy son is well. And he and his whole family believed.
54 Це знов друге знаме́но Ісус учинив, як вернувся до Галілеї з Юдеї.
This is the second miracle that Jesus wrought, upon coming out of Judea into Galilee.
