Від Івана 4
1 Як Господь же довідався, що почули фарисеї, що Ісус учнів більше збирає та христить, як Іван,
Therefore when the Lord knew that the Pharisees had heard that Jesus was making and baptizing more disciples than John
2 хоч Ісус не христив Сам, а учні Його,
(although Jesus himself didn’t baptize, but his disciples),
3 Він покинув Юде́ю та зно́ву пішов у Галіле́ю.
he left Judea and departed into Galilee.
4 І потрібно було́ Самарі́ю Йому перехо́дити.
He needed to pass through Samaria.
5 Отож, прибуває Він до самарі́йського міста, що зветься Сіха́р, недалеко від поля, яке Яків був дав своєму синові Йо́сипові.
So he came to a city of Samaria called Sychar, near the parcel of ground that Jacob gave to his son Joseph.
6 Там же була Яковова криниця. І Ісус, дорогою змо́рений, сів отак край криниці. Було коло години десь шостої.
Jacob’s well was there. Jesus therefore, being tired from his journey, sat down by the well. It was about the sixth hour.
7 Надхо́дить ось жінка одна з Самарії набрати води. Ісус каже до неї: „Дай напитись Мені!“
A woman of Samaria came to draw water. Jesus said to her, “Give me a drink.”
8 Бо учні Його відійшли були в місто, щоб купити пожи́ви.
For his disciples had gone away into the city to buy food.
9 Тоді каже Йому самаря́нка: „Як же Ти, юде́янин бувши, та просиш напитись від мене, самаря́нки?“Бо юдеї не сходяться із самарянами.
The Samaritan woman therefore said to him, “How is it that you, being a Jew, ask for a drink from me, a Samaritan woman?” (For Jews have no dealings with Samaritans.)
10 Ісус відповів і промовив до неї: „Коли б знала ти Божий дар, і Хто Той, Хто говорить тобі: „Дай напитись Мені“, — ти б у Нього просила, і Він тобі дав би живої води“.
Jesus answered her, “If you knew the gift of God, and who it is who says to you, ‘Give me a drink,’ you would have asked him, and he would have given you living water.”
11 Каже жінка до Нього: „І черпака́ в Тебе, Пане, нема, а криниця глибока, — звідки ж маєш Ти воду живу?
The woman said to him, “Sir, you have nothing to draw with, and the well is deep. So where do you get that living water?
12 Чи Ти більший за нашого отця Якова, що нам дав цю криницю, і він сам із неї пив, і сини його, і худоба його?“
Are you greater than our father Jacob, who gave us the well and drank from it himself, as did his children and his livestock?”
13 Ісус відповів і сказав їй: „Кожен, хто воду цю п'є, буде пра́гнути зно́ву.
Jesus answered her, “Everyone who drinks of this water will thirst again,
15 Каже жінка до Нього: „Дай мені, Пане, цієї води, щоб я пити не хотіла, і сюди не прихо́дила брати“.
The woman said to him, “Sir, give me this water, so that I don’t get thirsty, neither come all the way here to draw.”
16 Говорить до неї Ісус: „Іди, поклич чоловіка свого та й вертайся сюди“.
Jesus said to her, “Go, call your husband, and come here.”
17 Жінка відповіла та й сказала: „Чоловіка не маю“. Відказав їй Ісус: „Ти добре сказала: Чоловіка не маю.
The woman answered, “I have no husband.” Jesus said to her, “You said well, ‘I have no husband,’
18 Бо п'ятьох чоловіків ти мала, а той, кого маєш тепер, — не муж він тобі. Це ти правду сказала“.
for you have had five husbands; and he whom you now have is not your husband. This you have said truly.”
19 Каже жінка до Нього: „Бачу, Пане, що Пророк Ти.
The woman said to him, “Sir, I perceive that you are a prophet.
20 Отці наші вклоня́лися Богу на цій ось горі, а ви тве́рдите, що в Єрусалимі те місце, де потрібно вклонятись“.
Our fathers worshiped in this mountain, and you Jews say that in Jerusalem is the place where people ought to worship.”
21 Ісус промовляє до неї: „Повір, жінко, Мені, що надхо́дить година, коли ні на горі цій, ані в Єрусалимі вклоня́тись Отцеві не бу́дете ви.
Jesus said to her, “Woman, believe me, the hour is coming when neither in this mountain nor in Jerusalem will you worship the Father.
22 Ви вклоняєтесь тому, чого ви не знаєте, ми вклоняємось тому, що знаємо, бо спасіння — від юдеїв.
You worship that which you don’t know. We worship that which we know; for salvation is from the Jews.
23 Але наступає година, і тепер вона є, коли богомі́льці правдиві вклонятися бу́дуть Отцеві в дусі та в правді, бо Отець Собі прагне таких богомі́льців.
But the hour comes, and now is, when the true worshipers will worship the Father in spirit and truth, for the Father seeks such to be his worshipers.
24 Бог є Дух, і ті, що Йому вклоняються, повинні в дусі та в правді вклоня́тись“.
God is spirit, and those who worship him must worship in spirit and truth.”
25 Відказує жінка Йому: „Я знаю, що при́йде Месі́я, що зветься Христо́с, — як Він прийде, то все розпові́сть нам“.
The woman said to him, “I know that Messiah is coming, he who is called Christ. When he has come, he will declare to us all things.”
26 Промовляє до неї Ісус: „Це Я, що розмовляю з тобою“.
Jesus said to her, “I am he, the one who speaks to you.”
27 І тоді надійшли Його учні, і дивувались, що з жінкою Він розмовляв. Проте жоден із них не спитав: „Чого хочеш?“або: „Про що з нею гово́риш?“
Just then, his disciples came. They marveled that he was speaking with a woman; yet no one said, “What are you looking for?” or, “Why do you speak with her?”
28 Покинула жінка тоді водоно́са свого, і побігла до міста, та й людям гово́рить:
So the woman left her water pot, went away into the city, and said to the people,
29 „Ходіть но, побачте Того Чоловіка, що сказав мені все, що́ я вчинила. Чи Він не Христос?“
“Come, see a man who told me everything that I have done. Can this be the Christ?”
30 І вони повихо́дили з міста, і до Нього прийшли.
They went out of the city, and were coming to him.
31 Тим ча́сом же учні просили Його та й казали: „Учителю, їж!“
In the meanwhile, the disciples urged him, saying, “Rabbi, eat.”
32 А Він їм відказав: „Я маю пожи́ву на ї́дження, якої не знаєте ви“.
But he said to them, “I have food to eat that you don’t know about.”
33 Питали тоді один о́дного учні: „Хіба хто приніс Йому їсти?“
The disciples therefore said to one another, “Has anyone brought him something to eat?”
34 Ісус каже до них: „Пожива Моя — чинити волю Того, Хто послав Мене, і справу Його доверши́ти.
Jesus said to them, “My food is to do the will of him who sent me and to accomplish his work.
35 Чи не кажете ви: „Ще чотири от місяці, — і наста́нуть жнива́?“А Я вам кажу́: Підійміть свої очі, та гляньте на ни́ви, — як для жнив уже пополові́ли вони!
Don’t you say, ‘There are yet four months until the harvest’? Behold, I tell you, lift up your eyes and look at the fields, that they are white for harvest already.
36 А хто жне, той заплату бере, та збирає врожай в життя вічне, щоб хто сіє й хто жне — ра́зом раділи. (aiōnios g166)
He who reaps receives wages and gathers fruit to eternal life, that both he who sows and he who reaps may rejoice together. (aiōnios g166)
37 Бо про це погові́рка правдива: „Хто інший сіє, а хто інший жне“.
For in this the saying is true, ‘One sows, and another reaps.’
38 Я вас жати послав, де ви не працюва́ли: працюва́ли інші, ви ж до їхньої праці ввійшли“.
I sent you to reap that for which you haven’t labored. Others have labored, and you have entered into their labor.”
39 З того ж міста багато-хто із самаря́н в Нього ввірували через слово жінки, що сві́дчила: „Він сказав мені все, що я вчинила була́!“
From that city many of the Samaritans believed in him because of the word of the woman, who testified, “He told me everything that I have done.”
40 А коли самаря́ни до Нього прийшли, то благали Його, щоб у них позостався. І Він перебув там два дні.
So when the Samaritans came to him, they begged him to stay with them. He stayed there two days.
41 Значно ж більш вони ввірували через слово Його.
Many more believed because of his word.
42 А до жінки казали вони: „Не за слово твоє ми вже віруємо, — самі бо ми чули й пізна́ли, що справді Спаси́тель Він світу!“
They said to the woman, “Now we believe, not because of your speaking; for we have heard for ourselves, and know that this is indeed the Christ, the Savior of the world.”
43 Як минуло ж два дні, Він ізвідти пішов в Галілею.
After the two days he went out from there and went into Galilee.
44 Сам бо сві́дчив Ісус, що не має пошани пророк у вітчи́зні своїй.
For Jesus himself testified that a prophet has no honor in his own country.
45 А коли Він прийшов в Галілею, Його прийняли́ галіле́яни, побачивши все, що вчинив Він в Єрусалимі на святі, бо ходили на свято й вони.
So when he came into Galilee, the Galileans received him, having seen all the things that he did in Jerusalem at the feast, for they also went to the feast.
46 Тоді зно́ву прийшов Ісус у Кану́ Галілейську, де перемінив був Він воду на вино. І був там один царедво́рець, що син його хво́рів у Капернау́мі.
Jesus came therefore again to Cana of Galilee, where he made the water into wine. There was a certain nobleman whose son was sick at Capernaum.
47 Він, почувши, що Ісус із Юдеї прибув в Галілею, до Нього прийшов і благав Його, щоб пішов і сина йому вздоровив, бо мав той умерти.
When he heard that Jesus had come out of Judea into Galilee, he went to him and begged him that he would come down and heal his son, for he was at the point of death.
48 Ісус же промовив до нього: „Як знаме́н тих та чуд не побачите, — не ввіруєте!“
Jesus therefore said to him, “Unless you see signs and wonders, you will in no way believe.”
49 Царедво́рець говорить до Нього: „Піди, Господи, поки не вмерла дитина моя!“
The nobleman said to him, “Sir, come down before my child dies.”
50 Промовляє до нього Ісус: „Іди, — син твій живе!“І повірив той слову, що до нього промовив Ісус, — і пішов.
Jesus said to him, “Go your way. Your son lives.” The man believed the word that Jesus spoke to him, and he went his way.
51 А коли ще в дорозі він був, то раби́ його перестріли його й сповістили, говорячи: „Син твій живе“.
As he was going down, his servants met him and reported, saying “Your child lives!”
52 А він їх запитав про годину, о котрі́й стало легше йому. Вони ж відказали до нього: „Учора о сьомій годині гаря́чка поки́нула його“.
So he inquired of them the hour when he began to get better. They said therefore to him, “Yesterday at the seventh hour, the fever left him.”
53 Зрозумів тоді ба́тько, що була́ то година, о котрі́й до нього промовив Ісус: „Син твій живе“. І ввірував сам і ввесь його дім.
So the father knew that it was at that hour in which Jesus said to him, “Your son lives.” He believed, as did his whole house.
54 Це знов друге знаме́но Ісус учинив, як вернувся до Галілеї з Юдеї.
This is again the second sign that Jesus did, having come out of Judea into Galilee.
