Від Івана 4
1 Як Господь же довідався, що почули фарисеї, що Ісус учнів більше збирає та христить, як Іван,
Now when Jesus knew that the Pharisees had heard that he was making and baptizing more disciples than John
2 хоч Ісус не христив Сам, а учні Його,
(although Jesus himself was not baptizing, but his disciples were),
3 Він покинув Юде́ю та зно́ву пішов у Галіле́ю.
he left Judea and went back again to Galilee.
4 І потрібно було́ Самарі́ю Йому перехо́дити.
But it was necessary for him to go through Samaria.
5 Отож, прибуває Він до самарі́йського міста, що зветься Сіха́р, недалеко від поля, яке Яків був дав своєму синові Йо́сипові.
So he came to a town of Samaria, called Sychar, near the piece of land that Jacob had given to his son Joseph.
6 Там же була Яковова криниця. І Ісус, дорогою змо́рений, сів отак край криниці. Було коло години десь шостої.
The well of Jacob was there. Jesus was tired from his journey and sat by the well. It was about the sixth hour.
7 Надхо́дить ось жінка одна з Самарії набрати води. Ісус каже до неї: „Дай напитись Мені!“
A Samaritan woman came to draw water, and Jesus said to her, “Give me some water to drink.”
8 Бо учні Його відійшли були в місто, щоб купити пожи́ви.
For his disciples had gone away into the town to buy food.
9 Тоді каже Йому самаря́нка: „Як же Ти, юде́янин бувши, та просиш напитись від мене, самаря́нки?“Бо юдеї не сходяться із самарянами.
Then the Samaritan woman said to him, “How is it that you, being a Jew, are asking me, being a Samaritan woman, for something to drink?” For Jews have no dealings with Samaritans.
10 Ісус відповів і промовив до неї: „Коли б знала ти Божий дар, і Хто Той, Хто говорить тобі: „Дай напитись Мені“, — ти б у Нього просила, і Він тобі дав би живої води“.
Jesus answered and said to her, “If you had known the gift of God, and who it is that is saying to you, 'Give me a drink,' you would have asked him, and he would have given you living water.”
11 Каже жінка до Нього: „І черпака́ в Тебе, Пане, нема, а криниця глибока, — звідки ж маєш Ти воду живу?
The woman said to him, “Sir, you do not have a bucket and the well is deep. Where then do you have the living water?
12 Чи Ти більший за нашого отця Якова, що нам дав цю криницю, і він сам із неї пив, і сини його, і худоба його?“
You are not greater, are you, than our father Jacob, who gave us the well and drank from it himself, as did his sons and his cattle?”
13 Ісус відповів і сказав їй: „Кожен, хто воду цю п'є, буде пра́гнути зно́ву.
Jesus replied and said to her, “Everyone who drinks from this water will be thirsty again,
15 Каже жінка до Нього: „Дай мені, Пане, цієї води, щоб я пити не хотіла, і сюди не прихо́дила брати“.
The woman said to him, “Sir, give me this water so that I may not become thirsty and not have to come here to draw water.”
16 Говорить до неї Ісус: „Іди, поклич чоловіка свого та й вертайся сюди“.
Jesus said to her, “Go, call your husband, and come back here.”
17 Жінка відповіла та й сказала: „Чоловіка не маю“. Відказав їй Ісус: „Ти добре сказала: Чоловіка не маю.
The woman answered and said to him, “I do not have a husband.” Jesus replied, “You are right in saying, 'I have no husband,'
18 Бо п'ятьох чоловіків ти мала, а той, кого маєш тепер, — не муж він тобі. Це ти правду сказала“.
for you have had five husbands, and the one you now have is not your husband. What you have said is true.”
19 Каже жінка до Нього: „Бачу, Пане, що Пророк Ти.
The woman said to him, “Sir, I see that you are a prophet.
20 Отці наші вклоня́лися Богу на цій ось горі, а ви тве́рдите, що в Єрусалимі те місце, де потрібно вклонятись“.
Our fathers worshiped on this mountain, but you say that Jerusalem is the place where people have to worship.”
21 Ісус промовляє до неї: „Повір, жінко, Мені, що надхо́дить година, коли ні на горі цій, ані в Єрусалимі вклоня́тись Отцеві не бу́дете ви.
Jesus said to her, “Believe me, woman, that an hour is coming when you will worship the Father neither on this mountain nor in Jerusalem.
22 Ви вклоняєтесь тому, чого ви не знаєте, ми вклоняємось тому, що знаємо, бо спасіння — від юдеїв.
You worship what you do not know. We worship what we know, for salvation is from the Jews.
23 Але наступає година, і тепер вона є, коли богомі́льці правдиві вклонятися бу́дуть Отцеві в дусі та в правді, бо Отець Собі прагне таких богомі́льців.
However, the hour is coming, and is now here, when true worshipers will worship the Father in spirit and truth, for the Father is seeking such people to be his worshipers.
24 Бог є Дух, і ті, що Йому вклоняються, повинні в дусі та в правді вклоня́тись“.
God is Spirit, and the people who worship him must worship in spirit and truth.”
25 Відказує жінка Йому: „Я знаю, що при́йде Месі́я, що зветься Христо́с, — як Він прийде, то все розпові́сть нам“.
The woman said to him, “I know that the Messiah is coming (the one called Christ). When he comes, he will explain everything to us.”
26 Промовляє до неї Ісус: „Це Я, що розмовляю з тобою“.
Jesus said to her, “I am he, the one speaking to you.”
27 І тоді надійшли Його учні, і дивувались, що з жінкою Він розмовляв. Проте жоден із них не спитав: „Чого хочеш?“або: „Про що з нею гово́риш?“
At that moment his disciples returned. Now they were wondering why he was speaking with a woman, but no one said, “What do you want?” or “Why are you speaking with her?”
28 Покинула жінка тоді водоно́са свого, і побігла до міста, та й людям гово́рить:
So the woman left her water pot, went back to the town, and said to the people,
29 „Ходіть но, побачте Того Чоловіка, що сказав мені все, що́ я вчинила. Чи Він не Христос?“
“Come, see a man who told me everything that I have ever done. This could not be the Christ, could it?”
30 І вони повихо́дили з міста, і до Нього прийшли.
They left the town and came to him.
31 Тим ча́сом же учні просили Його та й казали: „Учителю, їж!“
In the meantime, the disciples were urging him, saying, “Rabbi, eat.”
32 А Він їм відказав: „Я маю пожи́ву на ї́дження, якої не знаєте ви“.
But he said to them, “I have food to eat that you do not know about.”
33 Питали тоді один о́дного учні: „Хіба хто приніс Йому їсти?“
So the disciples said to each other, “No one has brought him anything to eat, have they?”
34 Ісус каже до них: „Пожива Моя — чинити волю Того, Хто послав Мене, і справу Його доверши́ти.
Jesus said to them, “My food is to do the will of him who sent me and to complete his work.
35 Чи не кажете ви: „Ще чотири от місяці, — і наста́нуть жнива́?“А Я вам кажу́: Підійміть свої очі, та гляньте на ни́ви, — як для жнив уже пополові́ли вони!
Do you not say, 'There are four more months and then the harvest comes'? I am saying to you, look up and see the fields, for they are already ripe for harvest!
36 А хто жне, той заплату бере, та збирає врожай в життя вічне, щоб хто сіє й хто жне — ра́зом раділи. (aiōnios g166)
He who is harvesting receives wages and gathers fruit for everlasting life, so that he who sows and he who harvests may rejoice together. (aiōnios g166)
37 Бо про це погові́рка правдива: „Хто інший сіє, а хто інший жне“.
For in this the saying, 'One sows, and another harvests,' is true.
38 Я вас жати послав, де ви не працюва́ли: працюва́ли інші, ви ж до їхньої праці ввійшли“.
I sent you to harvest what you have not worked for. Others have worked, and you have entered into their labor.”
39 З того ж міста багато-хто із самаря́н в Нього ввірували через слово жінки, що сві́дчила: „Він сказав мені все, що я вчинила була́!“
Many of the Samaritans in that city believed in him because of the report of the woman who was testifying, “He told me everything that I have done.”
40 А коли самаря́ни до Нього прийшли, то благали Його, щоб у них позостався. І Він перебув там два дні.
So when the Samaritans came to him, they asked him to stay with them, and he stayed there two days.
41 Значно ж більш вони ввірували через слово Його.
Many more believed because of his word.
42 А до жінки казали вони: „Не за слово твоє ми вже віруємо, — самі бо ми чули й пізна́ли, що справді Спаси́тель Він світу!“
They said to the woman, “We no longer believe because of what you said, for we ourselves have heard, and we know that this one is indeed the savior of the world.”
43 Як минуло ж два дні, Він ізвідти пішов в Галілею.
After those two days, he departed from there for Galilee.
44 Сам бо сві́дчив Ісус, що не має пошани пророк у вітчи́зні своїй.
For Jesus himself declared that a prophet has no honor in his own country.
45 А коли Він прийшов в Галілею, Його прийняли́ галіле́яни, побачивши все, що вчинив Він в Єрусалимі на святі, бо ходили на свято й вони.
When he came into Galilee, the Galileans welcomed him. They had seen all the things that he had done in Jerusalem at the festival, for they had also gone to the festival.
46 Тоді зно́ву прийшов Ісус у Кану́ Галілейську, де перемінив був Він воду на вино. І був там один царедво́рець, що син його хво́рів у Капернау́мі.
Now he came again to Cana in Galilee, where he had made the water wine. There was a certain royal official whose son in Capernaum was ill.
47 Він, почувши, що Ісус із Юдеї прибув в Галілею, до Нього прийшов і благав Його, щоб пішов і сина йому вздоровив, бо мав той умерти.
When he heard that Jesus had come from Judea to Galilee, he went to Jesus and asked him to come down and heal his son, who was about to die.
48 Ісус же промовив до нього: „Як знаме́н тих та чуд не побачите, — не ввіруєте!“
Jesus then said to him, “Unless you see signs and wonders, you will not believe.”
49 Царедво́рець говорить до Нього: „Піди, Господи, поки не вмерла дитина моя!“
The official said to him, “Sir, come down before my child dies.”
50 Промовляє до нього Ісус: „Іди, — син твій живе!“І повірив той слову, що до нього промовив Ісус, — і пішов.
Jesus said to him, “Go. Your son lives.” The man believed the word that Jesus spoke to him, and he went away.
51 А коли ще в дорозі він був, то раби́ його перестріли його й сповістили, говорячи: „Син твій живе“.
While he was going down, his servants met him, saying that his son was living.
52 А він їх запитав про годину, о котрі́й стало легше йому. Вони ж відказали до нього: „Учора о сьомій годині гаря́чка поки́нула його“.
So he asked them the hour when he began to improve. They replied to him, “Yesterday at the seventh hour the fever left him.”
53 Зрозумів тоді ба́тько, що була́ то година, о котрі́й до нього промовив Ісус: „Син твій живе“. І ввірував сам і ввесь його дім.
Then the father realized that it was at that hour that Jesus had said to him, “Your son lives.” So he himself and his whole household believed.
54 Це знов друге знаме́но Ісус учинив, як вернувся до Галілеї з Юдеї.
This was the second sign that Jesus did when he came out of Judea to Galilee.
