Від Івана 4
1 Як Господь же довідався, що почули фарисеї, що Ісус учнів більше збирає та христить, як Іван,
When therefore the LORD knew how the Pharisees had heard that Jesus made and baptized more disciples than John,
2 хоч Ісус не христив Сам, а учні Його,
(Though Jesus himself baptized not, but his disciples, )
3 Він покинув Юде́ю та зно́ву пішов у Галіле́ю.
He left Judaea, and departed again into Galilee.
4 І потрібно було́ Самарі́ю Йому перехо́дити.
And he must essentially go through Samaria.
5 Отож, прибуває Він до самарі́йського міста, що зветься Сіха́р, недалеко від поля, яке Яків був дав своєму синові Йо́сипові.
Then comes he to a city of Samaria, which is called Sychar, near to the parcel of ground that Jacob gave to his son Joseph.
6 Там же була Яковова криниця. І Ісус, дорогою змо́рений, сів отак край криниці. Було коло години десь шостої.
Now Jacob's well was there. Jesus therefore, being wearied with his journey, sat thus on the well: and it was about the sixth hour.
7 Надхо́дить ось жінка одна з Самарії набрати води. Ісус каже до неї: „Дай напитись Мені!“
There comes a woman of Samaria to draw water: Jesus says unto her, Give me to drink.
8 Бо учні Його відійшли були в місто, щоб купити пожи́ви.
(For his disciples were gone away unto the city to buy food.)
9 Тоді каже Йому самаря́нка: „Як же Ти, юде́янин бувши, та просиш напитись від мене, самаря́нки?“Бо юдеї не сходяться із самарянами.
Then says the woman of Samaria unto him, How is it that you, being a Jew, ask drink of me, which am a woman of Samaria? for the Jews have no dealings with the Samaritans.
10 Ісус відповів і промовив до неї: „Коли б знала ти Божий дар, і Хто Той, Хто говорить тобі: „Дай напитись Мені“, — ти б у Нього просила, і Він тобі дав би живої води“.
Jesus answered and said unto her, If you knew the gift of God, and who it is that says to you, Give me to drink; you would have asked of him, and he would have given you living water.
11 Каже жінка до Нього: „І черпака́ в Тебе, Пане, нема, а криниця глибока, — звідки ж маєш Ти воду живу?
The woman says unto him, Sir, you have nothing to draw with, and the well is deep: from whence then have you that living water?
12 Чи Ти більший за нашого отця Якова, що нам дав цю криницю, і він сам із неї пив, і сини його, і худоба його?“
Are you greater than our father Jacob, which gave us the well, and drank thereof himself, and his children, and his cattle?
13 Ісус відповів і сказав їй: „Кожен, хто воду цю п'є, буде пра́гнути зно́ву.
Jesus answered and said unto her, Whosoever drinks of this water shall thirst again:
15 Каже жінка до Нього: „Дай мені, Пане, цієї води, щоб я пити не хотіла, і сюди не прихо́дила брати“.
The woman says unto him, Sir, give me this water, that I thirst not, neither come here to draw.
16 Говорить до неї Ісус: „Іди, поклич чоловіка свого та й вертайся сюди“.
Jesus says unto her, Go, call your husband, and come here.
17 Жінка відповіла та й сказала: „Чоловіка не маю“. Відказав їй Ісус: „Ти добре сказала: Чоловіка не маю.
The woman answered and said, I have no husband. Jesus said unto her, You have well said, I have no husband:
18 Бо п'ятьох чоловіків ти мала, а той, кого маєш тепер, — не муж він тобі. Це ти правду сказала“.
For you have had five husbands; and he whom you now have is not your husband: in that said you truly.
19 Каже жінка до Нього: „Бачу, Пане, що Пророк Ти.
The woman says unto him, Sir, I perceive that you are a prophet.
20 Отці наші вклоня́лися Богу на цій ось горі, а ви тве́рдите, що в Єрусалимі те місце, де потрібно вклонятись“.
Our fathers worshipped in this mountain; and all of you say, that in Jerusalem is the place where men ought to worship.
21 Ісус промовляє до неї: „Повір, жінко, Мені, що надхо́дить година, коли ні на горі цій, ані в Єрусалимі вклоня́тись Отцеві не бу́дете ви.
Jesus says unto her, Woman, believe me, the hour comes, when all of you shall neither in this mountain, nor yet at Jerusalem, worship the Father.
22 Ви вклоняєтесь тому, чого ви не знаєте, ми вклоняємось тому, що знаємо, бо спасіння — від юдеїв.
All of you worship all of you know not what: we know what we worship: for salvation is of the Jews.
23 Але наступає година, і тепер вона є, коли богомі́льці правдиві вклонятися бу́дуть Отцеві в дусі та в правді, бо Отець Собі прагне таких богомі́льців.
But the hour comes, and now is, when the true worshippers shall worship the Father in spirit (pneuma) and in truth: for the Father seeks such to worship him.
24 Бог є Дух, і ті, що Йому вклоняються, повинні в дусі та в правді вклоня́тись“.
God is a Spirit: (pneuma) and they that worship him must worship him in spirit (pneuma) and in truth.
25 Відказує жінка Йому: „Я знаю, що при́йде Месі́я, що зветься Христо́с, — як Він прийде, то все розпові́сть нам“.
The woman says unto him, I know that Messiah comes, which is called Christ: when he has come, he will tell us all things.
26 Промовляє до неї Ісус: „Це Я, що розмовляю з тобою“.
Jesus says unto her, I that speak unto you am he.
27 І тоді надійшли Його учні, і дивувались, що з жінкою Він розмовляв. Проте жоден із них не спитав: „Чого хочеш?“або: „Про що з нею гово́риш?“
And upon this came his disciples, and marvelled that he talked with the woman: yet no man said, What seek you? or, Why talk you with her?
28 Покинула жінка тоді водоно́са свого, і побігла до міста, та й людям гово́рить:
The woman then left her water pot, and went her way into the city, and says to the men,
29 „Ходіть но, побачте Того Чоловіка, що сказав мені все, що́ я вчинила. Чи Він не Христос?“
Come, see a man, which told me all things that ever I did: is not this the Christ?
30 І вони повихо́дили з міста, і до Нього прийшли.
Then they went out of the city, and came unto him.
31 Тим ча́сом же учні просили Його та й казали: „Учителю, їж!“
In the mean while his disciples prayed him, saying, Master, eat.
32 А Він їм відказав: „Я маю пожи́ву на ї́дження, якої не знаєте ви“.
But he said unto them, I have food to eat that all of you know not of.
33 Питали тоді один о́дного учні: „Хіба хто приніс Йому їсти?“
Therefore said the disciples one to another, Has any man brought him ought to eat?
34 Ісус каже до них: „Пожива Моя — чинити волю Того, Хто послав Мене, і справу Його доверши́ти.
Jesus says unto them, My food is to do the will of him that sent me, and to finish his work.
35 Чи не кажете ви: „Ще чотири от місяці, — і наста́нуть жнива́?“А Я вам кажу́: Підійміть свої очі, та гляньте на ни́ви, — як для жнив уже пополові́ли вони!
Say not all of you, There are yet four months, and then comes harvest? behold, I say unto you, Lift up your eyes, and look on the fields; for they are white already to harvest.
36 А хто жне, той заплату бере, та збирає врожай в життя вічне, щоб хто сіє й хто жне — ра́зом раділи. (aiōnios g166)
And he that reaps receives wages, and gathers fruit unto life eternal: that both he that sows and he that reaps may rejoice together. (aiōnios g166)
37 Бо про це погові́рка правдива: „Хто інший сіє, а хто інший жне“.
And herein is that saying (logos) true, One sows, and another reaps.
38 Я вас жати послав, де ви не працюва́ли: працюва́ли інші, ви ж до їхньої праці ввійшли“.
I sent you to reap that whereon all of you bestowed no labour: other men laboured, and all of you are entered into their labours.
39 З того ж міста багато-хто із самаря́н в Нього ввірували через слово жінки, що сві́дчила: „Він сказав мені все, що я вчинила була́!“
And many of the Samaritans of that city believed on him for the saying (logos) of the woman, which testified, He told me all that ever I did.
40 А коли самаря́ни до Нього прийшли, то благали Його, щоб у них позостався. І Він перебув там два дні.
So when the Samaritans were come unto him, they besought him that he would tarry with them: and he abode there two days.
41 Значно ж більш вони ввірували через слово Його.
And many more believed because of his own word; (logos)
42 А до жінки казали вони: „Не за слово твоє ми вже віруємо, — самі бо ми чули й пізна́ли, що справді Спаси́тель Він світу!“
And said unto the woman, Now we believe, not because of your saying: for we have heard him ourselves, and know that this is indeed the Christ, the Saviour of the world.
43 Як минуло ж два дні, Він ізвідти пішов в Галілею.
Now after two days he departed thence, and went into Galilee.
44 Сам бо сві́дчив Ісус, що не має пошани пророк у вітчи́зні своїй.
For Jesus himself testified, that a prophet has no honour in his own country.
45 А коли Він прийшов в Галілею, Його прийняли́ галіле́яни, побачивши все, що вчинив Він в Єрусалимі на святі, бо ходили на свято й вони.
Then when he was come into Galilee, the Galilaeans received him, having seen all the things that he did at Jerusalem at the feast: for they also went unto the feast.
46 Тоді зно́ву прийшов Ісус у Кану́ Галілейську, де перемінив був Він воду на вино. І був там один царедво́рець, що син його хво́рів у Капернау́мі.
So Jesus came again into Cana of Galilee, where he made the water wine. And there was a certain nobleman, whose son was sick at Capernaum.
47 Він, почувши, що Ісус із Юдеї прибув в Галілею, до Нього прийшов і благав Його, щоб пішов і сина йому вздоровив, бо мав той умерти.
When he heard that Jesus was come out of Judaea into Galilee, he went unto him, and besought him that he would come down, and heal his son: for he was at the point of death.
48 Ісус же промовив до нього: „Як знаме́н тих та чуд не побачите, — не ввіруєте!“
Then said Jesus unto him, Except all of you see signs and wonders, all of you will not believe.
49 Царедво́рець говорить до Нього: „Піди, Господи, поки не вмерла дитина моя!“
The nobleman says unto him, Sir, come down before my child die.
50 Промовляє до нього Ісус: „Іди, — син твій живе!“І повірив той слову, що до нього промовив Ісус, — і пішов.
Jesus says unto him, Go your way; your son lives. And the man believed the word (logos) that Jesus had spoken unto him, and he went his way.
51 А коли ще в дорозі він був, то раби́ його перестріли його й сповістили, говорячи: „Син твій живе“.
And as he was now going down, his servants met him, and told him, saying, Your son lives.
52 А він їх запитав про годину, о котрі́й стало легше йому. Вони ж відказали до нього: „Учора о сьомій годині гаря́чка поки́нула його“.
Then enquired he of them the hour when he began to amend. And they said unto him, Yesterday at the seventh hour the fever left him.
53 Зрозумів тоді ба́тько, що була́ то година, о котрі́й до нього промовив Ісус: „Син твій живе“. І ввірував сам і ввесь його дім.
So the father knew that it was at the same hour, in the which Jesus said unto him, Your son lives: and himself believed, and his whole house.
54 Це знов друге знаме́но Ісус учинив, як вернувся до Галілеї з Юдеї.
This is again the second miracle that Jesus did, when he was come out of Judaea into Galilee.
