Від Івана 4
1 Як Господь же довідався, що почули фарисеї, що Ісус учнів більше збирає та христить, як Іван,
Therefore when the Lord knew that the Pharisees had heard that Jesus was gaining and baptizing more disciples than John
2 хоч Ісус не христив Сам, а учні Його,
(although Jesus Himself wasn’t baptizing, but His disciples were),
3 Він покинув Юде́ю та зно́ву пішов у Галіле́ю.
He left Judea, and went back towards Galilee.
4 І потрібно було́ Самарі́ю Йому перехо́дити.
He had to go through Samaria.
5 Отож, прибуває Він до самарі́йського міста, що зветься Сіха́р, недалеко від поля, яке Яків був дав своєму синові Йо́сипові.
He came to a city of Samaria, called Sychar, near the parcel of ground that Jacob gave to his son Joseph,
6 Там же була Яковова криниця. І Ісус, дорогою змо́рений, сів отак край криниці. Було коло години десь шостої.
and Jacob’s well was there. Jesus therefore, being tired from His journey, sat down by the well. It was about the sixth hour.
7 Надхо́дить ось жінка одна з Самарії набрати води. Ісус каже до неї: „Дай напитись Мені!“
A Samaritan woman came to draw water. Jesus said to her, “Please give me a drink.”
8 Бо учні Його відійшли були в місто, щоб купити пожи́ви.
His disciples had gone into the town to buy food.
9 Тоді каже Йому самаря́нка: „Як же Ти, юде́янин бувши, та просиш напитись від мене, самаря́нки?“Бо юдеї не сходяться із самарянами.
The Samaritan woman therefore asked Him, “How is it that You, being a Jew, ask me for a drink, since I’m a Samaritan woman?” (For Jews have nothing to do with Samaritans.)
10 Ісус відповів і промовив до неї: „Коли б знала ти Божий дар, і Хто Той, Хто говорить тобі: „Дай напитись Мені“, — ти б у Нього просила, і Він тобі дав би живої води“.
Jesus answered her, “If you knew God’s gift, and who it is who says to you, ‘Please give me a drink,’ you would have asked Him, and He would have given you living water.”
11 Каже жінка до Нього: „І черпака́ в Тебе, Пане, нема, а криниця глибока, — звідки ж маєш Ти воду живу?
The woman said, “Sir, you have nothing to draw with and the well is deep. Where could you get this living water from?
12 Чи Ти більший за нашого отця Якова, що нам дав цю криницю, і він сам із неї пив, і сини його, і худоба його?“
Are You greater than our forefather Jacob, who gave us this well and who used to drink from it himself, as did also his sons and his flocks and herds?”
13 Ісус відповів і сказав їй: „Кожен, хто воду цю п'є, буде пра́гнути зно́ву.
Jesus answered her, “Everyone who drinks of this water will get thirsty again,
15 Каже жінка до Нього: „Дай мені, Пане, цієї води, щоб я пити не хотіла, і сюди не прихо́дила брати“.
The woman said to him, “Sir, give me this water so that I won’t get thirsty and have to keep coming all the way here to draw water.”
16 Говорить до неї Ісус: „Іди, поклич чоловіка свого та й вертайся сюди“.
Jesus told her, “Go, call your husband, and come here.”
17 Жінка відповіла та й сказала: „Чоловіка не маю“. Відказав їй Ісус: „Ти добре сказала: Чоловіка не маю.
The woman answered, “I have no husband.” Jesus told her, “You are right in saying, ‘I have no husband,’
18 Бо п'ятьох чоловіків ти мала, а той, кого маєш тепер, — не муж він тобі. Це ти правду сказала“.
for you have had five husbands, and the one you have now isn’t your husband. What you have said is quite true.”
19 Каже жінка до Нього: „Бачу, Пане, що Пророк Ти.
The woman said to Him, “Sir, I perceive that You are a prophet.
20 Отці наші вклоня́лися Богу на цій ось горі, а ви тве́рдите, що в Єрусалимі те місце, де потрібно вклонятись“.
Our ancestors worshipped on this mountain, but you Jews say that the place where we must worship is in Jerusalem.”
21 Ісус промовляє до неї: „Повір, жінко, Мені, що надхо́дить година, коли ні на горі цій, ані в Єрусалимі вклоня́тись Отцеві не бу́дете ви.
Jesus told her, “Woman, believe me, a time is coming when you will worship the Father neither in this mountain, nor in Jerusalem.
22 Ви вклоняєтесь тому, чого ви не знаєте, ми вклоняємось тому, що знаємо, бо спасіння — від юдеїв.
You Samaritans worship what you don’t know. We worship what we know, for salvation is from the Jews.
23 Але наступає година, і тепер вона є, коли богомі́льці правдиві вклонятися бу́дуть Отцеві в дусі та в правді, бо Отець Собі прагне таких богомі́льців.
A time is coming, and has now come, when the true worshipers will worship the Father in spirit and truth, for they are the kind of worshipers that the Father seeks.
24 Бог є Дух, і ті, що Йому вклоняються, повинні в дусі та в правді вклоня́тись“.
God is spirit, and those who worship Him must worship in spirit and truth.”
25 Відказує жінка Йому: „Я знаю, що при́йде Месі́я, що зветься Христо́с, — як Він прийде, то все розпові́сть нам“.
The woman said to Him, “I know that the Messiah (who is called Christ) is coming. When He comes, He will explain everything to us.”
26 Промовляє до неї Ісус: „Це Я, що розмовляю з тобою“.
Jesus told her, “I who speak to you am He.”
27 І тоді надійшли Його учні, і дивувались, що з жінкою Він розмовляв. Проте жоден із них не спитав: „Чого хочеш?“або: „Про що з нею гово́риш?“
Just then Jesus’ disciples returned. They were surprised to find him talking with a woman, but no one asked, “What do you want?” or “Why are you talking with her?”
28 Покинула жінка тоді водоно́са свого, і побігла до міста, та й людям гово́рить:
Then, leaving her water jar, the woman went back to the town and began telling the people,
29 „Ходіть но, побачте Того Чоловіка, що сказав мені все, що́ я вчинила. Чи Він не Христос?“
“Come, see a man who told me everything that I ever did. Could this be the Christ?”
30 І вони повихо́дили з міста, і до Нього прийшли.
They went out of the city, and started to go to Him.
31 Тим ча́сом же учні просили Його та й казали: „Учителю, їж!“
Meanwhile, the disciples urged Him, saying “Rabbi, eat something.”
32 А Він їм відказав: „Я маю пожи́ву на ї́дження, якої не знаєте ви“.
He told them, “I have food to eat that you don’t know about.”
33 Питали тоді один о́дного учні: „Хіба хто приніс Йому їсти?“
So the disciples asked one another, “Nobody brought Him anything to eat, did they?”
34 Ісус каже до них: „Пожива Моя — чинити волю Того, Хто послав Мене, і справу Його доверши́ти.
Jesus told them, “My food is to do the will of Him who sent me, and to accomplish His work.
35 Чи не кажете ви: „Ще чотири от місяці, — і наста́нуть жнива́?“А Я вам кажу́: Підійміть свої очі, та гляньте на ни́ви, — як для жнив уже пополові́ли вони!
Don’t you say, ‘It’s still four months until the harvest’? Look, I tell you, lift up your eyes, and look at the fields! They are ripe for harvest.
36 А хто жне, той заплату бере, та збирає врожай в життя вічне, щоб хто сіє й хто жне — ра́зом раділи. (aiōnios g166)
He who harvests is already receiving wages, and is gathering fruit for eternal life, so that he who plants and he who harvests may rejoice together. (aiōnios g166)
37 Бо про це погові́рка правдива: „Хто інший сіє, а хто інший жне“.
Thus the saying ‘One plants and another harvests’ is true.
38 Я вас жати послав, де ви не працюва́ли: працюва́ли інші, ви ж до їхньої праці ввійшли“.
I sent you to harvest that for which you didn’t labor. Others have labored, and you have entered into their labor.”
39 З того ж міста багато-хто із самаря́н в Нього ввірували через слово жінки, що сві́дчила: „Він сказав мені все, що я вчинила була́!“
Many Samaritans from that town believed in Jesus because of the woman’s testimony, “He told me everything that I ever did.”
40 А коли самаря́ни до Нього прийшли, то благали Його, щоб у них позостався. І Він перебув там два дні.
So when the Samaritans arrived, they asked Him to stay with them, and He stayed there two days.
41 Значно ж більш вони ввірували через слово Його.
Many more believed because of His words.
42 А до жінки казали вони: „Не за слово твоє ми вже віруємо, — самі бо ми чули й пізна́ли, що справді Спаси́тель Він світу!“
They told the woman, “It’s no longer just because of what you said that we believe, for we have heard for ourselves, and we know that this is truly the Savior of the world, the Christ.”
43 Як минуло ж два дні, Він ізвідти пішов в Галілею.
After the two days, He departed from there and went to Galilee,
44 Сам бо сві́дчив Ісус, що не має пошани пророк у вітчи́зні своїй.
for Jesus Himself testified that a prophet has no honor in his own country.
45 А коли Він прийшов в Галілею, Його прийняли́ галіле́яни, побачивши все, що вчинив Він в Єрусалимі на святі, бо ходили на свято й вони.
When He arrived in Galilee, the Galileans welcomed Him. They had seen all that He had done in Jerusalem at the Passover Feast, for they had been there, too.
46 Тоді зно́ву прийшов Ісус у Кану́ Галілейську, де перемінив був Він воду на вино. І був там один царедво́рець, що син його хво́рів у Капернау́мі.
Therefore He came back to Cana of Galilee, where He had made the water wine. There was a certain royal official, whose son was sick at Capernaum.
47 Він, почувши, що Ісус із Юдеї прибув в Галілею, до Нього прийшов і благав Його, щоб пішов і сина йому вздоровив, бо мав той умерти.
When he heard that Jesus had come out of Judea into Galilee, he went to Him and begged Him to come down and heal his son, who was at the point of death.
48 Ісус же промовив до нього: „Як знаме́н тих та чуд не побачите, — не ввіруєте!“
Jesus told him, “Unless you people see signs and wonders, you will never believe.”
49 Царедво́рець говорить до Нього: „Піди, Господи, поки не вмерла дитина моя!“
The royal official said to Him, “Sir, come down before my child dies!”
50 Промовляє до нього Ісус: „Іди, — син твій живе!“І повірив той слову, що до нього промовив Ісус, — і пішов.
Jesus told him, “Go in peace. Your son lives.” So the man believed the words that Jesus spoke to him, and he went his way.
51 А коли ще в дорозі він був, то раби́ його перестріли його й сповістили, говорячи: „Син твій живе“.
As he was still going down the road, his servants met him, saying that his son was living.
52 А він їх запитав про годину, о котрі́й стало легше йому. Вони ж відказали до нього: „Учора о сьомій годині гаря́чка поки́нула його“.
So he asked them the hour when he began to recover, and they told him, “Yesterday at the seventh hour, the fever left him.”
53 Зрозумів тоді ба́тько, що була́ то година, о котрі́й до нього промовив Ісус: „Син твій живе“. І ввірував сам і ввесь його дім.
The father realized that it was at that hour that Jesus told him, “Your son lives,” and he himself believed, along with his whole household.
54 Це знов друге знаме́но Ісус учинив, як вернувся до Галілеї з Юдеї.
This was the second sign that Jesus did, when He had come from out of Judea to Galilee.
