Від Івана 4
1 Як Господь же довідався, що почули фарисеї, що Ісус учнів більше збирає та христить, як Іван,
When, therefore, the Lord knew that the Pharisees had heard that Jesus was making and immersing more disciples than John,
2 хоч Ісус не христив Сам, а учні Його,
(though not Jesus himself, but his disciples immersed, )
3 Він покинув Юде́ю та зно́ву пішов у Галіле́ю.
he left Judea, and went again into Galilee.
4 І потрібно було́ Самарі́ю Йому перехо́дити.
And it was necessary that he should go through Samaria.
5 Отож, прибуває Він до самарі́йського міста, що зветься Сіха́р, недалеко від поля, яке Яків був дав своєму синові Йо́сипові.
He came, therefore, to a city of Samaria, called Sychar, near the field that Jacob gave to his son Joseph.
6 Там же була Яковова криниця. І Ісус, дорогою змо́рений, сів отак край криниці. Було коло години десь шостої.
And Jacob’s well was there. Jesus, therefore, wearied with his journey, sat thus on the well. It was about the sixth hour.
7 Надхо́дить ось жінка одна з Самарії набрати води. Ісус каже до неї: „Дай напитись Мені!“
There came a woman of Samaria to draw water. And Jesus said to her: Give me to drink.
8 Бо учні Його відійшли були в місто, щоб купити пожи́ви.
For his disciples had gone into the city to buy food.
9 Тоді каже Йому самаря́нка: „Як же Ти, юде́янин бувши, та просиш напитись від мене, самаря́нки?“Бо юдеї не сходяться із самарянами.
Then the woman of Samaria said to him: How is it that you, who are a Jew, ask drink of me, who am a woman of Samaria? (For the Jews have no social intercourse with the Samaritans.)
10 Ісус відповів і промовив до неї: „Коли б знала ти Божий дар, і Хто Той, Хто говорить тобі: „Дай напитись Мені“, — ти б у Нього просила, і Він тобі дав би живої води“.
Jesus answered and said to her: If you had known the gift of God, and who it is that said to you, Give me to drink, you would have asked of him, and he would have given you living water.
11 Каже жінка до Нього: „І черпака́ в Тебе, Пане, нема, а криниця глибока, — звідки ж маєш Ти воду живу?
The woman said to him: Sir, you have no vessel with which you can draw, and the well is deep; whence have you that living water?
12 Чи Ти більший за нашого отця Якова, що нам дав цю криницю, і він сам із неї пив, і сини його, і худоба його?“
Are you greater than our father Jacob, who gave us the well, and drank from it himself, and his sons, and his cattle?
13 Ісус відповів і сказав їй: „Кожен, хто воду цю п'є, буде пра́гнути зно́ву.
Jesus answered and said to her: Whoever drinks of this water, will thirst again;
15 Каже жінка до Нього: „Дай мені, Пане, цієї води, щоб я пити не хотіла, і сюди не прихо́дила брати“.
The woman said to him: Sir, give me this water, that I may not thirst, nor come hither to draw.
16 Говорить до неї Ісус: „Іди, поклич чоловіка свого та й вертайся сюди“.
Jesus said to her: Go, call your husband, and come hither.
17 Жінка відповіла та й сказала: „Чоловіка не маю“. Відказав їй Ісус: „Ти добре сказала: Чоловіка не маю.
The woman answered and said: I have no husband. Jesus said to her: You have well said. I have no husband;
18 Бо п'ятьох чоловіків ти мала, а той, кого маєш тепер, — не муж він тобі. Це ти правду сказала“.
for you have had five husbands, and he whom you now have is not your husband. In this you have spoken truly.
19 Каже жінка до Нього: „Бачу, Пане, що Пророк Ти.
The woman said to him: Sir, I perceive that thou art a prophet.
20 Отці наші вклоня́лися Богу на цій ось горі, а ви тве́рдите, що в Єрусалимі те місце, де потрібно вклонятись“.
Our fathers worshiped in this mountain, and you Jews say that in Jerusalem is the place where we ought to worship.
21 Ісус промовляє до неї: „Повір, жінко, Мені, що надхо́дить година, коли ні на горі цій, ані в Єрусалимі вклоня́тись Отцеві не бу́дете ви.
Jesus said to her: Woman, believe me, the hour is coming, when neither in this mountain, nor in Jerusalem, will you worship the Father.
22 Ви вклоняєтесь тому, чого ви не знаєте, ми вклоняємось тому, що знаємо, бо спасіння — від юдеїв.
You worship you know not what; we know what we worship; for salvation is of the Jews.
23 Але наступає година, і тепер вона є, коли богомі́льці правдиві вклонятися бу́дуть Отцеві в дусі та в правді, бо Отець Собі прагне таких богомі́льців.
But the hour is coming, and now is, when the true worshipers will worship the Father in spirit and in truth; for the Father seeks such to worship him.
24 Бог є Дух, і ті, що Йому вклоняються, повинні в дусі та в правді вклоня́тись“.
God is spirit; and they that worship him, must worship him in spirit and in truth.
25 Відказує жінка Йому: „Я знаю, що при́йде Месі́я, що зветься Христо́с, — як Він прийде, то все розпові́сть нам“.
The woman said to him: I know that Messiah (who is called Christ) is coming; when he comes, he will tell us all things.
26 Промовляє до неї Ісус: „Це Я, що розмовляю з тобою“.
Jesus said to her: I who speak to you am he.
27 І тоді надійшли Його учні, і дивувались, що з жінкою Він розмовляв. Проте жоден із них не спитав: „Чого хочеш?“або: „Про що з нею гово́риш?“
And upon this his disciples came, and were astonished that he was talking with the woman. Yet no one said: What seekest thou? or, why talkest thou with her?
28 Покинула жінка тоді водоно́са свого, і побігла до міста, та й людям гово́рить:
Then the woman left her water-pot, and went into the city, and said to the men:
29 „Ходіть но, побачте Того Чоловіка, що сказав мені все, що́ я вчинила. Чи Він не Христос?“
Come, see a man who has told me all things that I ever did. Is not this the Christ?
30 І вони повихо́дили з міста, і до Нього прийшли.
Then they went out of the city and came to him.
31 Тим ча́сом же учні просили Його та й казали: „Учителю, їж!“
In the mean time, the disciples besought him, saying: Rabbi, eat.
32 А Він їм відказав: „Я маю пожи́ву на ї́дження, якої не знаєте ви“.
But he said to them: I have food to eat of which you know not.
33 Питали тоді один о́дного учні: „Хіба хто приніс Йому їсти?“
Then the disciples said one to another: Has any one brought him food?
34 Ісус каже до них: „Пожива Моя — чинити волю Того, Хто послав Мене, і справу Його доверши́ти.
Jesus said to them: My food is to do the will of him that sent me, and to finish his work.
35 Чи не кажете ви: „Ще чотири от місяці, — і наста́нуть жнива́?“А Я вам кажу́: Підійміть свої очі, та гляньте на ни́ви, — як для жнив уже пополові́ли вони!
Do you not say, There are yet four months, and harvest comes? Behold, I say to you, Lift up your eyes, and look on the fields, for they are already white for the harvest.
36 А хто жне, той заплату бере, та збирає врожай в життя вічне, щоб хто сіє й хто жне — ра́зом раділи. (aiōnios g166)
And he that reaps receives wages, and gathers fruit for life eternal; that he that sows, and he that reaps, may rejoice together. (aiōnios g166)
37 Бо про це погові́рка правдива: „Хто інший сіє, а хто інший жне“.
For in this is the saying true, One sows and another reaps.
38 Я вас жати послав, де ви не працюва́ли: працюва́ли інші, ви ж до їхньої праці ввійшли“.
I have sent you to reap that on which you bestowed no labor. Others have labored, and you have entered into their labors.
39 З того ж міста багато-хто із самаря́н в Нього ввірували через слово жінки, що сві́дчила: „Він сказав мені все, що я вчинила була́!“
And many of the Samaritans of that city believed on him, because of the word of the woman who testified, He told me all things that I ever did.
40 А коли самаря́ни до Нього прийшли, то благали Його, щоб у них позостався. І Він перебув там два дні.
When, therefore, the Samaritans came to him, they besought him to abide with them. And he abode there two days.
41 Значно ж більш вони ввірували через слово Його.
And many more believed because of his own word;
42 А до жінки казали вони: „Не за слово твоє ми вже віруємо, — самі бо ми чули й пізна́ли, що справді Спаси́тель Він світу!“
and they said to the woman: We no longer believe because of what you said, for we ourselves have heard, and we know that this is in truth the Savior of the world, the Christ.
43 Як минуло ж два дні, Він ізвідти пішов в Галілею.
And after two days he departed thence, and went into Galilee;
44 Сам бо сві́дчив Ісус, що не має пошани пророк у вітчи́зні своїй.
for Jesus himself testified that a prophet has no honor in his own country.
45 А коли Він прийшов в Галілею, Його прийняли́ галіле́яни, побачивши все, що вчинив Він в Єрусалимі на святі, бо ходили на свято й вони.
Therefore, when he came into Galilee, the Galileans received him, because they had seen all things that he had done in Jerusalem during the feast; for they themselves had gone to the feast.
46 Тоді зно́ву прийшов Ісус у Кану́ Галілейську, де перемінив був Він воду на вино. І був там один царедво́рець, що син його хво́рів у Капернау́мі.
Then Jesus came again into Cana of Galilee, where he had made the water wine. And there was a certain courtier, whose sou was sick in Capernaum.
47 Він, почувши, що Ісус із Юдеї прибув в Галілею, до Нього прийшов і благав Його, щоб пішов і сина йому вздоровив, бо мав той умерти.
When he heard that Jesus had come from Judea into Galilee, he went to him, and besought him that he would come down, and restore his son to health, for he was about to die.
48 Ісус же промовив до нього: „Як знаме́н тих та чуд не побачите, — не ввіруєте!“
Then said Jesus to him: Unless you see signs and wonders, you will not believe.
49 Царедво́рець говорить до Нього: „Піди, Господи, поки не вмерла дитина моя!“
The courtier said to him: Sir, come down before my child die.
50 Промовляє до нього Ісус: „Іди, — син твій живе!“І повірив той слову, що до нього промовив Ісус, — і пішов.
Jesus said to him: Go, your child lives. And the man believed the word that Jesus spoke, and departed.
51 А коли ще в дорозі він був, то раби́ його перестріли його й сповістили, говорячи: „Син твій живе“.
And as he was going down, his servants met him, and said: Your son lives.
52 А він їх запитав про годину, о котрі́й стало легше йому. Вони ж відказали до нього: „Учора о сьомій годині гаря́чка поки́нула його“.
Then he inquired of them the hour in which he was restored to health. And they said to him: Yesterday, at the seventh hour, the fever left him.
53 Зрозумів тоді ба́тько, що була́ то година, о котрі́й до нього промовив Ісус: „Син твій живе“. І ввірував сам і ввесь його дім.
Then his father knew that it was in the same hour in which Jesus said to him, Your son lives. And he himself, and all his house, believed.
54 Це знов друге знаме́но Ісус учинив, як вернувся до Галілеї з Юдеї.
This is the second sign which Jesus did, when he came out of Judea into Galilee.
