Від Івана 20
1 А дня першого в тижні, рано вранці, як ще темно було́, прийшла Марія Магдали́на до гро́бу, та й бачить, що камінь від гро́бу відва́лений.
ʻI he ʻuluaki [ʻaho ]ʻoe uike, naʻe haʻu hengihengi ʻa Mele Makitaline ki he fonualoto, ʻi he kei fakapoʻuli, ʻo ne mamata kuo ʻave ʻae maka mei he fonualoto.
2 Тож біжить вона та й прибуває до Си́мона Петра, та до другого учня, що Ісус його любив, та й каже до них: „Взяли́ Господа з гро́бу, і ми не знаємо, де́ покла́ли Його!“
Pea lele ia, ʻo haʻu kia Saimone Pita, mo e ākonga ʻe tokotaha, ʻaia naʻe ʻofa ai ʻa Sisu, ʻo ne pehē kiate kinaua, “Kuo nau ʻave ʻae ʻEiki mei he fonualoto, pea ʻoku ʻikai te mau ʻilo pe kuo nau tuku ki fē ia.”
3 Тоді вийшов Петро й другий учень, і до гро́бу пішли.
Ko ia naʻe ʻalu atu ai ʻa Pita, mo e ākonga ko ia ʻe taha, ʻo na hoko atu ki he fonualoto.
4 Вони ж бігли оби́два укупі, але другий той учень попе́реду біг, хутчіш від Петра, і перший до гробу прибув.
Pea na feleleʻi fakataha: pea lī ʻa Pita ʻe he ākonga ko ia ʻe taha, pea tomuʻa hoko ia ki he fonualoto.
5 І, нахили́вшися, бачить — лежить полотно... Але він не ввійшов.
Pea tulolo ki lalo ia, pea mamata kuo tuku ʻae ʻu kofu ka naʻe ʻikai hū ia ki ai.
6 Прибува́є і Си́мон Петро, що слідко́м за ним біг, і входить до гробу, і полотно оглядає, що лежало,
Pea haʻu muimui ʻiate ia ʻa Saimone Pita, pea hū ia ki he fonualoto, ʻo mamata kuo tuku ai ʻae ʻu kofu,
7 і хустка, що була на Його голові, лежить не з плащани́цею, але о́сторонь, зго́рнена, в іншому місці.
Mo e holoholo naʻe faʻu ʻaki hono ʻulu, naʻe ʻikai tuku [fakataha ]mo e ʻu kofu, ka kuo fatufatu, ʻo tuku kehe ia.
8 Тоді ж увійшов й інший учень, що перший до гробу прибув, і побачив, — і ввірував.
Pea toki hū atu ʻae ākonga ko ia ʻe taha, ʻaia naʻe fuofua hoko ki he fonualoto, pea mamata ia, pea tui.
9 Бо ще не розуміли з Писа́ння вони, що Він має воскре́снути з мертвих.
He ʻoku teʻeki ai ke nau ʻilo ʻae tohi, kuo totonu ke toetuʻu ia mei he mate.
10 І учні верну́лися знову до се́бе.
Pea toe ō ʻae ongo ākonga ki hona ʻapi.
11 А Марія стояла при гро́бі назо́вні та й плакала. Плачучи́, нахилилась до гробу.
Ka naʻe tuʻu tangi pe ʻa Mele ʻituʻa fonualoto: pea ʻi heʻene tangi, naʻe tulolo ia ki lalo ke [fakaasi ]ki he fonualoto.
12 І бачить два Анголи́, що в білім сиділи, — один у голова́х, а другий у ніг, де лежало Ісусове тіло.
Pea naʻe mamata ia ki he ʻāngelo ʻe toko ua ʻoku [kofu ]hinehina, mo nofo, ko e tokotaha ʻi he fofonga, mo e tokotaha ʻi he vaʻe, ʻi he potu ko ia naʻe tokoto ai ʻae sino ʻo Sisu.
13 І говорять до неї вони: „Чого плачеш ти, жінко?“Та відказує їм: „Узяли́ мого Господа, і я не знаю, де Його покла́ли.
Pea naʻa na pehē kiate ia, “Fefine, ko e hā ʻoku ke tangi ai? Pea pehēange ʻe ia kiate kinaua, Koeʻuhi kuo nau ʻave hoku ʻEiki, pea ʻoku ʻikai te u ʻilo pe kuo nau tuku ki fē ia.”
14 І, сказавши оце, оберну́лась назад, і бачить Ісуса, що стояв, та вона не пізнала, що то Ісус.
Pea hili ʻene lea ko ia, pea tafoki ia ki mui, pea mamata ia kia Sisu ʻoku tuʻu mai, ka naʻe ʻikai te ne ʻilo ko Sisu ia.
15 Промовляє до неї Ісус: „Чого плачеш ти, жінко? Кого ти шукаєш?“Вона ж, думаючи, що то садівни́к, говорить до Нього: „Якщо, пане, узяв ти Його, то скажи мені, де́ покла́в ти Його, — і Його я візьму́!“
Pea lea ʻa Sisu kiate ia, “Fefine, ko e hā ʻoku ke tangi ai? Ko hai ʻoku ke kumi?” Pea ne mahalo ko e tauhi ngoue ia, pea ne pehē ki ai, “ʻEiki, kapau kuo ke ʻave ia mei heni, tala mai kiate au pe kuo ke tuku ki fē ia, pea te u ʻave ia.”
16 Ісус мовить до неї: „Маріє!“А вона обернулася та по-єврейському каже Йому: „Раббуні́!“цебто: „Учителю мій!“
Pea pehēange ʻe Sisu kiate ia, “Mele.” Pea ne tafoki mai, ʻo pehē kiate ia, “Lāponi;” ko hono ʻuhinga, “ʻEiki.”
17 Говорить до неї Ісус: „Не торкайся до Мене, бо Я ще не зійшов до Отця. Але йди до братів Моїх та їм розпові́ж: Я йду до Свого Отця й Отця вашого, і до Бога Мого й Бога вашого!“
Pea talaange ʻe Sisu kiate ia, “ʻOua naʻa ala kiate au; he ʻoku teʻeki ai te u ʻalu hake ki heʻeku Tamai: ka ke ʻalu ki hoku kāinga, ʻo tala kiate kinautolu, ʻoku ou ʻalu hake ki heʻeku Tamai, mo hoʻomou Tamai; pea ki hoku ʻOtua, mo homou ʻOtua.”
18 Іде Марія Магдалина, та й учням звіща́є, що бачила Господа, і Він це їй сказав.
Pea naʻe haʻu ʻa Mele Makitaline, ʻo fakahā ki he kau ākonga ʻa ʻene mamata ki he ʻEiki, pea kuo ne lea ʻaki ʻae ngaahi meʻa ni kiate ia.
19 Того ж дня — дня першого в тижні, — коли вечір настав, а двері, де учні зібрались були́, були за́мкнені, — бо боялись юдеїв, — з'явився Ісус, і став посере́дині, та й промовляє до них: „Мир вам!“
Pea kuo efiafi ʻi he ʻaho ko ia, ko e ʻuluaki [ʻaho ]ʻi he uike, kuo kātoa ʻae kau ākonga, pea tāpuni ʻae ngaahi matapā, ʻi [heʻenau ]manavahē ki he kakai Siu, mo e ha ʻa Sisu, ʻo tuʻu ʻi loto, ʻo ne pehē kiate kinautolu, “Fiemālie pe ʻakimoutolu.”
20 І, сказавши оце, показав Він їм ру́ки та бо́ка. А учні зраділи, побачивши Господа.
Pea hili ʻene lea pehē, naʻe fakahā ʻe ia kiate kinautolu hono nima mo hono vakavaka. Pea toki fiefia ʻae kau ākonga ʻi heʻenau mamata ki he ʻEiki.
21 Тоді зно́ву сказав їм Ісус: „Мир вам! Як Отець послав Мене, і Я вас посилаю!“
Pea toe lea ʻa Sisu kiate kinautolu, Fiemālie pe ʻakimoutolu: ʻo hangē ko e fekau au ʻe he Tamai, pea ʻoku pehē ʻeku fekauʻi ʻakimoutolu.
22 Сказавши оце, Він дихну́в, і говорить до них: „Прийміть Духа Святого!
Pea hili ʻene lea ni, pea mānava hifo ia kiate kinautolu, ʻo ne pehē, “Maʻu ʻekimoutolu ʻae Laumālie Māʻoniʻoni:
23 Кому гріхи про́стите, — про́стяться їм, а кому затри́маєте, — то затри́маються!“
Ko e angahala ʻoe kakai fulipē te mou fakamolemole, ʻoku fakamolemole ia kiate kinautolu; pea [ko e angahala ]ʻo ia fulipē ʻoku mou tuku pe, ʻoku tuku pe ia.”
24 А Хома́, один з Дванадцятьох, званий Близню́к, із ними не був, як прихо́див Ісус.
Ka ko Tōmasi, naʻe ui ko Titimasi, ko e tokotaha ʻi he toko hongofulu ma toko ua, naʻe ʻikai ʻiate kinautolu, ʻi he haʻu ʻa Sisu.
25 Інші ж учні сказали йому: „Ми бачили Господа!“А він відказав їм: „Коли на руках Його зна́ку відцвя́шного я не побачу, і пальця свого́ не вкладу́ до відцвя́шної рани, і своєї руки не вкладу́ до боку Його, — не ввірую!“
Ko ia naʻe tala ai ʻe he kau ākonga niʻihi kiate ia, “Kuo mau mamata ki he ʻEiki.” Ka naʻe pehē ʻe ia kiate kinautolu, “Kapau ʻe ʻikai te u mamata ʻi hono nima ʻae mataʻi faʻo, pea ʻai hoku tuhu ki he mataʻi faʻo, mo velo hoku nima ki hono vakavaka, ʻe ʻikai te u tui.”
26 За вісім же день знов удома були Його учні, а з ними й Хома́. І, як за́мкнені двері були́, прийшов Ісус, і став посере́дині та й проказав: „Мир вам!“
Pea hili ʻae ʻaho ʻe valu, naʻe toe kātoa ʻene kau ākonga, pea naʻe ʻiate kinautolu ʻa Tōmasi: pea tāpuni ʻae ngaahi matapā, mo e haʻu ʻa Sisu, ʻo tuʻu ʻi loto, ʻo ne pehē, “Fiemālie pe ʻakimoutolu.”
27 Потім каже Хомі: „Простягни́ свого пальця сюди, та на руки Мої подивись. Простягни й свою руку, і вклади́ до бо́ку Мого. І не будь ти невіруючий, але віруючий!“
Pea toki pehē ʻe ia kia Tōmasi, “Mafao mai ho tuhu, pea vakai mai ki hoku nima; pea tuku mai ho nima, ʻo velo ia ki hoku vakavaka: pea ʻoua naʻa ke taʻetui, kae tui.”
28 А Хома відповів і сказав Йому: „Господь мій і Бог мій!“
Pea leaange ʻa Tōmasi, ʻo ne pehē kiate ia, “Ko hoku ʻEiki mo hoku ʻOtua.”
29 Промовляє до нього Ісус: „Тому ввірував ти, що побачив Мене? Блаженні, що не бачили й увірували!“
Pea talaange ʻe Sisu kiate ia, “Tōmasi, ko e meʻa ʻi hoʻo mamata kiate au, ko ia kuo ke tui ai: ʻoku monūʻia ʻakinautolu ʻoku ʻikai mamata, kae tui.”
30 Багато ж і інших озна́к учинив був Ісус у присутності учнів Своїх, що в книзі оцій не записані.
Pea naʻe fai moʻoni ʻe Sisu mo e ngaahi fakaʻilonga kehekehe ʻi he ʻao ʻo ʻene kau ākonga, ʻaia kuo ʻikai tohi ʻi he tohi ni:
31 Це ж написано, щоб ви ввірували, що Ісус є Христос, Божий Син, і щоб, віруючи, життя мали в Ім'я́ Його!
Ka kuo tohi eni, koeʻuhi ke mou tui ko e Kalaisi ʻa Sisu, ko e ʻAlo ʻoe ʻOtua; pea ke mou maʻu ʻi hoʻomou tui ʻae moʻui ʻi hono huafa.
